Номофобія – хвороба більшості сучасних людей: що робити зі страхом залишитись без телефона

Номофобія – Це цілком реальний страх, який впливає на мільйони людей по всьому світу. За різними джерелами, номофобія присутня у 66 – 81% людей у світі. До цього страху особливо вразливі студенти та молоді дорослі, серед яких відсоток людей з номофобією може досягати 85%.

Чому вона виникає, які можуть бути наслідки та що робити, щоб зменшити симптоми "хвороби 21 століття", про це 24 Каналу розповіла Людмила Волянська, практична психологиня, психотерапевтка, психоаналітикиня МЦ Лелека.

Ознаки номофобії

Запідозрити, що ви стикнулися з цією проблемою:

• Ви відчуваєте тривогу, коли забули телефон вдома;
• У дорозі, коли у вас тимчасово пропадає зв'язок ви відчуваєте безпорадність;
• Ви хвилюєтеся, коли на телефоні мало заряду, а у вас немає зарядного пристрою або ж на рахунку недостатньо коштів;
• Ви постійно скролите телефон, тримаєте його в руках, перевіряєте соц. мережі;
• Час, що ви проводите за екраном телефону збільшується з кожним днем;
• Ви не вважаєте, що всі попередні пункти є реальною проблемою вашої психіки.

Впізнали себе принаймні у 2 пунктах? З високою ймовірністю, на ваше життя номофобія впливає також.

Чому ми стаємо залежними від смартфонів

Сьогодні мало хто з молодого покоління пригадає, що колись телефон був дійсно тільки засобом для дзвінків. Сьогодні телефон має геть інший функціонал та символізм. Те, як ми ставимося до свого телефону, якого сенсу йому надаємо, залежить не від телефону чи його технічних можливостей і характеристик, а виключно, від структури психіки людини.

Людмила Волянська

“Для прикладу, бути в контакті з іншою людиною через екран — для багатьох далеко не те ж саме, що особистий контакт. Саме через це в кабінет до психотерапевта дійти набагато складніше, ніж замовити цю послугу онлайн.”

До залежності від телефону можуть призводити такі фактори:

• Страх самотності. Необхідно весь час бути на зв'язку, отримувати повідомлення, лайки, підтверджувати свою важливість і необхідність, бажання схвалення і прийняття;
• Залежність від онлайн-комунікації;
• Страх бути відірваним від того, що відбувається у світі, і пропустити важливу інформацію;
• Інтернет-сьорфінг, як можливість знизити загальний рівень тривожності;
• Інші особистісні та соціальні чинники.

Чим небезпечна номофобія

Звичка, яка прикувала мільйони людей до мобільних телефонів, може бути більш небезпечною, ніж здається. Перш за все залежність від смартфона призводить до погіршення фізичного здоров’я. Частіше за все ми скролимо телефон в положенні, яке змушує м’язи шиї напружуватись.

Людмила Волянська

“Через це погіршується кровообіг, що з часом має негативний ефект на загальний стан здоров’я. Крім того, неконтрольоване використання телефону порушує біологічні ритми та режим сну, оскільки світло від телефону в вечірній час впливає на добові ритми й виробіток мелатоніну в організмі, тож не дивно, що зранку ми не відчуваємо себе бадьорими.”

Адикція також погіршує рівень соціальної взаємодії в реальному житті, знижує робочу продуктивність та ефективність. Найнебезпечнішими наслідками номофобії можуть стати тривожні та депресивні розлади психіки, з якими самотужки впоратися буде вкрай важко.

Діти VS смартфони

Якщо магії смартфонів не можуть опиратись дорослі, то годі й говорити про молодших користувачів.

У дітей молодшого віку на етапі формування психіки, життєвих цінностей та контексту, вплив мобільного телефону може бути без перебільшення катастрофічним. Для того, щоб у дитини правильно формувалася мова, необхідною умовою є достатня кількість живого, емоційного контакту.

Екран планшета з "розмовляючою головою", навіть англійською мовою, НЕ замінить дитині живого спілкування. Тому новонародженим дітям, і далі малюкам трьох, шести, дев'яти місяців не рекомендується вмикати планшет, адже психіка формується в контакті з найближчим оточенням.

Людмила Волянська

“Так само не потрібні телефони й планшети дітям до трьох років. Пізнання світу може і має відбуватися через спілкування та фізичні дії, це дає можливість адекватно сформуватися сенсорному досвіду: я знаю як це пахне, я знаю яке воно на дотик, я отримую емоції від спілкування.”

Якою б не була спокуса вивільнити собі годинку перепочинку, давши дитині в руки телефон, спитайте себе: який досвід це зараз дає моїй дитині? Чому я не хочу бути в контакті зі своєю дитиною? Чи готовий/а я нести відповідальність за ті наслідки, які отримує моя дитина, коли вона буде користуватися телефоном, а не спілкуватися зі мною?

Якщо використання дитиною планшета відбувається на більш пізніх періодах, коли психіка вже частково сформована, тоді телефон може виступати як ресурс або інструмент. У дитини вже може бути розуміння і відчуття волі, і від того, які правила ви встановите залежатиме, чи буде телефон токсичним гаджетом, чи засобом пізнання або навчання.

Діти старшого шкільного віку, які звикли до своїх телефонів, вкрай болюче ставляться до обмежень, які накладають на них батьки. Менше проблем, коли дитячо-батьківські стосунки мають ознаки дружнього, довірливого спілкування.

Важливо усвідомлювати: підлітки часто нудьгують, шукають уваги та спілкування. Простим "йди почитай книгу" справі не зарадиш, як і тільки критикою поведінки дитини. Тільки колегіальний підхід формату "Я з тобою разом хочу розібратися з тим, що відбувається" може спрацювати.

Не варто занадто демонізувати гаджети, адже діти можуть споживати цілком корисний контент, що стосується саморозвитку і становлення особистості.

Аби встановити рамки та запобігти розвиткові номофобії, потрібно проговорити з дитиною ліміт часу, який вона проводить в телефоні. Крім того, коли дитина нудьгує, варто пропонувати їй альтернативу телефону: це може бути спільний час разом, цікаві розмови, ігри, невеликі подорожі, спорт.

Людмила Волянська

“Я, особисто, вважаю надзвичайно терапевтичним, коли адміністрація шкіл приймає рішення не дозволяти користуватися телефонами протягом навчального дня, за виключенням нагальної необхідності. Діти здають телефони, і, як не дивно, вчаться комунікувати, веселитися, сперечатися, вирішувати конфлікти – все, що є надзвичайно потрібним для розвитку особистості та життя в цілому.”

Як побороти номофобію

Визнати залежність від телефону — перший крок до розв’язання проблеми. Але крім усвідомлення і вольового зусилля потрібно чітко організувати свою взаємодію з гаджетом для того, щоб ви змогли позбутися номофобії. Ось кілька порад, як це можна зробити:

• На головному екрані телефону ніяких соцмереж і тих застосунків, якими ви користуєтеся рідко. На другому екрані – усі додатки приховані в папки, заходити в які можна тільки за явної необхідності.
• Видаляйте поступово "шкідливі" застосунки. Не робіть цього дуже швидко, психіка вкрай негативно сприймає категоричні обмеження, і зрештою ви захочете повернутися до використання. Видаляйте по декілька додатків на тиждень.
• Створіть на телефоні папку "Для чого?" і розмістіть там ті додатки, використання яких викликає у вас сумнів. Якщо протягом тижня ви так ними й не користувалися – видаляйте.
• Вимкніть сповіщення на телефоні. Це дасть змогу сконцентруватися на ваших буденних справах і бачити на телефоні тільки те, що важливо.
• У налаштуваннях телефону обмежте час використання соцмереж і чітко дотримуйтесь його.
• У розділі "контакти" створіть список людей, які можуть додзвонитися до вас, коли телефон перебуває в режимі "не турбувати" і активуйте його. Таким чином, ви зможете зосередитися на роботі чи інших важливих справах, без тривоги, що пропустите дзвінок від близьких.
• У налаштуваннях телефону, зробіть ваш екран чорно-білим. Ви й не помітите, як знизиться ваша цікавість до ґаджета.
• Не бійтеся бути періодично не на зв'язку. Виходьте на прогулянку, лишаючи телефон вдома і постарайтеся відмовитися від його використання, коли їсте.
• Коли лягаєте спати, не кладіть телефон поруч з ліжком. По-перше, вам буде необхідно встати зранку, щоб вимкнути будильник, по-друге, ви не почнете скролити відразу після пробудження.

Щоб справитися з номофобією, потрібно докласти зусиль, бути дисциплінованим і зосередитись на розв'язанні проблеми.