Рецензія на серіал «Джентльмени» / The Gentlemen

З 7 березня на платформі Netflix можна подивитися кримінальний серіал «Джентльмени», автором якого є відомий англійський режисер і сценарист Ґай Річі. Це спіноф його ж однойменної повнометражки з Меттью Макконагі, яку сміливо можна назвати одним з найкращих фільмів Річі, останніх років так точно. У рецензії нижче розповідаємо, чи не виглядає серіал прикрим рудиментом на тлі оригінального проєкту та що він пропонує у відриві від свого хітового попередника.

«Джентльмени» / The Gentlemen

Жанр кримінальна драма, комедія
Режисер Ґай Річі
У ролях Тео Джеймс, Кая Скоделаріо, Джанкарло Еспозіто, Деніел Інгс, Джоелі Річардсон, Пітер Серафінович, Вінні Джонс, Рей Вінстон
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Військовий Едді Голстед повертається додому у рідну Англію, де його батько на смертному ложі дає останні настанови сину. Вже після смерті старого, який був заможним герцогом та володів старовинним маєтком, з’ясовується, що саме Едді успадковує титул батька та усе його майно. Цим виявляється незадоволений старший син померлого Фредді — повний ідіот, що заборгував велику суму одним не надто доброзичливим ліверпульцям у спортивних костюмах.

У пошуках грошей Едді заручається підтримкою молодої гангстерки Сьюзі Ґласс, котра керує місцевим осередком бізнесу з вирощування марихуани. Одна з підземних теплиць знаходиться саме на території маєтку Голстедів, що стає для братів справжньою несподіванкою. На початкових етапах співпраці Едді та Сьюзі знаходяться по один бік барикад, але з плином часу новоспечений герцог робить все більш відчайдушні кроки, щоб позбавитись від плантації, розташованої у нього у дворі.

Після підкорення Голлівуду і звернення до різних жанрів трохи більше ніж чотири роки тому Ґай Річі повернувся до того, що у нього виходить найкраще — кримінальної британської комедії-драми з колоритними персонажами та захопливими чоловічими розбірками. Це повернення до витоків вийшло воістину тріумфальним — стрічку позитивно сприйняли як глядачі, так і критики, а її персонажі та місцеві дотепності стали справжньою окрасою сюжету.

«Джентльменам» вдалося вийти на великі екрани якраз перед епохою ковіду, початок якої, ймовірно, переконав Річі таки зробити проєкт для стримінгу. Про наміри створити серіальний спіноф «Джентльменів» стало відомо ще у жовтні 2020 року, якраз у розпал пандемії коронавірусу. За наступні три роки режисер-багатоверстатник встиг зняти ще три повнометражки, у двох з яких блищала мужня лисина перевізника-захисника-механіка-бджоляра і ще бозна-кого Джейсона Стейтема, а тепер от видає нових «Джентльменів» на Netflix.

Перш за все тут явно скромніший основний акторський склад і, як наслідок, менш колоритні головні герої. На додаток діалоги не настільки дотепні, як у попередника, а оповідь не надто заплутана; від того — більш передбачувана. Річі не відмовився від своїх улюблених формалістських прийомів, як от гра з монтажем чи, наприклад, використання музики для відповідного настрою сцени (особливо запам’ятовується симфонічний оркестр та хор), але трохи втратив у вигадливості. Через це шоу, яке і без того не тішить оригінальністю, здається пріснуватим.

А от у плані змісту «Джентльмени» це, хоч і дещо знежирений, але все ще типовий Ґай Річі, нехай і розмазаний по щедрому серіальному хронометражу та розбавлений іншими постановниками. Перші два епізоди, зрежисовані ним самим, становлять єдиний мінісюжет та заходять на одному диханні, адже притаманне картинам Річі абсурдне божевілля тут гармонійно сусідить з захопливими та сповненими інтриги пошуками шляхів розв’язання серйозної проблеми.

Дещо погіршується ситуація починаючи з четвертої серії, коли вже зрозуміло, що горизонтальний серіал перетворився на горизонтально-вертикальний і кожен епізод презентує якусь нову пригоду. Саме тоді помітно пригальмовується заданий ритм, а нові перепони на шляху героїв часом здаються висмоктаними з пальця. Взагалі просідання на етапі екватора — типове явище для сучасних шоу, зокрема нетфліксівських, і воно особливо чітко простежується при перегляді в режимі бінджвотчінг.

Напевно, найбільшою несподіванкою в «Джентльменах» стає повноцінна основна партія жіночого персонажа, адже жінкам у суворих чоловічих світах англійського кінематографіста традиційно відводяться незначні ролі. Сьюзі Ґласс у виконанні яскравої Каї Скоделаріо знаходиться на одному рівні з героєм Тео Джеймса, а щодо досвіду перебування в кримінальному середовищі так і взагалі дасть велику фору герцогу Голстедському.

Разом з тим деякі добре впізнавані річівські фішки перекочували й сюди. Це і взаємопов’язані сюжетні лінії, коли численні елементи пазла сходяться у кінцівці, і боксерські бої як важливий атрибут оповіді, і всілякі химерні акценти персонажів, спрямовані на комічний ефект. Останні особливо добре відчуваються з огляду на відсутність українського дубляжу (доступні лише субтитри). А ще час від часу у кадрі з’являтиметься цілий табір пейві.

Не варто забувати, що події відбуваються у всесвіті Ґая Річі, де завжди є місце, скажімо так, певній ексцентриці. В одній зі сцен звучить абсолютно дика тригерна фраза «росіяни, що спокійненько сидять поряд з українцями», але треба розуміти, що лунає вона на підпільному боксерському поєдинку з високими ставками, де зібралися люди, не обтяжені високими моральними принципами. Простіше кажучи — бандити та злочинці з грошима. Або, наприклад, у сюжеті фігурує персонаж, що поклоняється Гітлеру і зберігає законсервоване у формальдегіді яєчко фюрера. У підсумку воно стане вечерею для вівчарки, що примітно, німецької.

Тож якщо ви готові до чергової кримінальної історії від Ґая Річі, де існують подібні абсурдні речі, або просто є шанувальником творчості колишньої Мадонни, новий серіал точно не варто пропускати. Водночас такого освіжаючого ефекту, який колись справив оригінальний фільм, тут вдень зі свічкою не знайдеш. Та хіба на це хтось серйозно розраховував?