Рецензія на серіал «Аватар: Останній захисник» / Avatar: The Last Airbender

Оригінальний мультсеріал про Аватара Аанґа, який виходив на каналі Nickelodeon, вважається сучасною класикою. Складно знайти людину, яка б щиро його не любила. При цьому на занадто велику франшизу «Аватар» не перетворився, окремих творів по ньому відносно небагато. «Аватар: Останній захисник» — спроба Netflix перенести канони та кращі елементи оригіналу в формат серіалу з живими акторами. Розповідаємо в нашій рецензії, якою вийшла ця спроба.

«Аватар: Останній захисник» / Avatar: The Last Airbender

Жанр пригоди
Режисер Майкл Гої, Розанна Лян
У ролях Гордон Корм’є, Кіавентіо Тарбелл, Ян Услі, Даллас Лю, Деніел Де Кім, Пол Сун-Хен Лі
Прем’єра Netflix
Рік виходу 2024
Сайт IMDb

Сюжет розгортається навколо хлопчика Аанґа (Гордон Корм’є), останнього представника магів повітря. Усіх інших знищив Народ Вогню, який веде загарбницьку війну проти людства. Аанґ сто років провів замороженим, тому про нові обставини світу майже нічого не знає. Також у хлопчика є дар Аватара, який дозволяє йому користуватися всіма стихіями. Але для початку йому потрібно опанувати свої здібності. Адже саме вони можуть покласти кінець тиранії Народу Вогню.

Захід вже колись намагався перенести «Аватара» у формат з живими акторами. Так ми отримали «Останнього володаря стихій» М. Найта Шьямалана. Це дуже специфічне кіно, яке псує якраз формат повного метру. Адже історія «Аватара» наповнена нюансами та деталями, які формують її шарм. Квапитися з такими не варто.

У «Аватара» від Netflix з цим все значно краще. Однак не треба думати, що серіал адаптує мультсеріал один в один. Тут є свої вільності та креативні зміни. Вони не зовсім критичні та зроблені для того, щоб новачками було простіше дивитися. Але якщо ви пам’ятаєте оригінал, то зрозумієте, що деяких вагомих моментів тут не вистачає.

З іншого боку, давніх фанатів може обурити зображення окремих персонажів та моментів. Звісно, ніхто не змушував Netflix відтворювати першоджерело максимально точно. Але деякі зміни зроблені таким чином, що псують враження від перегляду. Щось тут не пояснили, когось не розкрили, деякі змінені сцени вражають вже не так сильно. Це не значить, що все це прямо відверто погано. Просто оригінал був відчутно краще, ось і все.

Вагому частку кіно тут займають битви. В них можна побачити, що автори надихалися жанром уся. Це китайський жанр, в якому акцент зроблений на надздібностях і єдиноборствах. На уся в «Аватарі» натякають навіть ракурси камери та деякі дрібні режисерські прийоми. Але місцевим битвам не вистачає пафосу, вони дещо «заземлені» як для обраної стилістики. І це також не дозволяє перейнятися ними від усього серця.

Тут гарні діалоги та темп оповіді, але деякі моменти ніби занадто кваплять загальний сюжет. Тут цікаві дизайни, але зі своїми питаннями. Тут візуально естетичні битви та магічні моменти у цілому, але їх ніби не докрутили. «Але» тут зустрічаються на кожному кроці, з ними потрібно миритися, якщо хочеться додивитися серіал до кінця. Стосується це як фанатів пригод Аанґа, так і людей, для яких «Аватар» — це в першу чергу кіно від Джеймса Кемерона.

Дуже показовим є той факт, що після перегляду нового «Аватара» багато глядачів пішли дивитися першоджерело. Причому інколи навіть не завершивши адаптацію від Netflix до кінця. І це вже красномовно говорить про її якість. Вона непогана, але все ж не той рівень, якого реально варто мати подібній франшизі.