Путін і смерть Навального: стратити, не можна помилувати

Російські ЗМІ повідомляють про смерть Олексія Навального. Нібито, відрив тромбу стався під час прогулянки і "головний критик Путіна" помер. Природно, в колонію направлена комісія, природно, буде розслідування. Під шумок можуть навіть зняти Гостєва (полковник МВС РФ), який є представником "московських ментів", замінити на когось з оточення Золотова (перший заступник міністра МВС - Головнокомандувач внутрішніми військами МВС РФ) або Бортникова (директор ФСБ РФ).

Але суть не в цьому, а в логіці політичного процесу всередині Росії. Якщо тезисно:

1. Активність Навального унеможливила посилення "ідеологічної" опозиції в РФ. Навальний говорив про корупцію в оточенні царя, але не ставив під питання існування системи. Не створював альтернативи.

2. Але тези Навального зайшли широко і виникло організаційне ядро, яке могло переродитися в "не схвалену в Кремлі" політичну партію. Не системну.

3. Навальний був ізольований. Його структури, здебільшого, розгромлені. Але вакуум треба було заповнювати і з'явилися (на полі опонентів) підконтрольні "нові люди" з Нечаєвим.

4. Проте, Навальний залишався певним символом. У тому числі - протестів проти Кремля. При цьому, на даному відрізку часу, не маючи ресурсів для організації протестів всередині країни.

5. Перед виборами, в процесі збору підписів відбувається мобілізація частини ліберального електорату в містах (кейс Надеждіна).

6. Навальний помирає. Тобто, живого символу немає. Решта або підконтрольні (включаючи Надєждіна), або за кордоном.

І тут, незалежно від причин смерті, маємо подію, що сталася в потрібний час

Для розуміння, варто згадати кейс Пригожина. Це - демонстрація здатності і права царя вбивати тих, хто може стати загрозою. Навіть не йому особисто (Пригожин був лояльний Путіну до кінця), а бути таким собі порушником спокою.

Оточення Путіна тоді це прийняло. Тобто, прийняло право царя стратити навіть лояльних, але не керованих.

2024 рік - це вибори саме царя, а не президента. І тут смерть Навального стає знаком, що цар може прибрати (повторю, незалежно від реальних причин) і символу опозиції. Причому, варіант вбивства вважатимуть найбільш імовірним як противники, так і прихильники (прихильники при цьому будуть говорити на публіку звичне "немає доказів").

Суть в іншому - ЦАР може робити, що захоче. І це - найкраща демонстрація "сили" у внутрішньополітичному порядку перед виборами

Природно, якщо найближчий тиждень пройде спокійно (а ймовірність реально масових протестів невелика - популярність Пригожина перед смертю була вища ніж сьогоднішня популярність Навального, а група підтримки – люди, які знають, що таке зброя і що таке держпереворот).

Тому маємо підтвердження ставки Путіна на формат царя з утриманням населення в послуху за рахунок страху, а не "любові". З іншого боку, для Росії звично і боятися, і любити одночасно.

Ігар Тишкевич,політичний аналітик Українського інституту майбутнього