Стратегічна нестача боєприпасів в Європі та їх вплив на допомогу Україні – Politico

Дефіцит виробництва боєприпасів в Європі є симптомом "культурної проблеми", пов'язаної з адаптацією до військової промисловості.

Про це заявив генерал у відставці Марк Тіс в інтерв'ю виданню Politico.

Колишній заступник міністра оборони Бельгії вважає, що Європі знадобляться роки, щоб наростити потужності з виробництва зброї та боєприпасів, необхідних як для допомоги Україні, так і для переозброєння національних збройних сил. Оскільки Україна стикається з гострою нестачею снарядів, коли росіяни просуваються до таких ключових міст, як Авдіївка, виникає занепокоєння, що часу для нарощування виробництва озброєнь на континенті залишається все менше і менше.

За словами Тіса, на початку війни росії проти України на початку 2022 року вище командування попереджало, що знадобиться "від п'яти до семи років", щоб наростити промисловість блоку для досягнення промислового потенціалу, необхідного для підтримання надійного стримування.

"Це не жарт, ми в глибокому лайні", — сказав Марк Тіс, який вийшов у відставку в 2023 році у званні генерал-лейтенанта.

"Боєприпаси — це симптом культурної проблеми в Європі", — сказав Тіс, вказуючи на залежність від "парасольки" безпеки США як на виправдання десятиліть недоінвестування у власні виробничі потужності блоку.

Оборонні інвестиції стрімко просуваються вгору по політичному порядку денному як в національних столицях, так і в Брюсселі. 27 лютого комісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон має представити нову стратегію, спрямовану на забезпечення стабільних інвестицій в оборону. ЄС вже пропонує обмежені кошти для стимулювання спільних закупівель і допомоги у створенні виробничих ліній, але Тіс каже, що такі ініціативи потребують часу, щоб принести навіть скромну віддачу.

Раніше ми писали, що Україна стикається з критичною нестачею західних артилерійських боєприпасів, необхідних для протистояння російським атакам, попереджають офіційні особи, оскільки допомога США закінчується, а Європа не в змозі досягти власних цілей щодо збільшення виробництва озброєнь. Українські військові продовжують стримувати російські війська, при цьому випускаючи лише близько третини снарядів, необхідних щодня для утримання своїх позицій.