Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ростислава Янчишена.

Соліст балету Одеської опери Ростислав Янчишен загинув 19 квітня від мінометної атаки, за місяць до свого 32-річчя. 

Чоловік народився у Кам'янці-Подільському 20 травня 1991 року. Отримавши хореографічну підготовку у київському Коледжі хореографічного мистецтва імені Сержа Лифаря, Ростислав став артистом балету Одеського національного академічного театру опери та балету, де працював понад 10 років. Любив подорожувати. Разом з балетною трупою відвідав Америку й багато країн Європи.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії чоловік хотів боронити рідну країну від загарбника, проте танцівника не одразу прийняли до лав Збройних сил України, тож він став добровольцем і приєднався до тероборони. Уже згодом вступив до лав ЗСУ і на фронті був кулеметником.  У перші дні війни хлопець змінив балетні пуанти на армійські берці та кулемет, а улюблену оркестрову музику – на свист куль і мін.

За словами завідувача балетної трупи театру Гаррі Севояна, Янчишен був світлою, талановитою, порядною та інтелігентною людиною. «Він одним із перших пішов захищати Батьківщину! Не за повісткою, не за наказом, а за власним рішенням, за покликом серця і усвідомленням своєї патріотичної місії», – наголосив Севоян.

Адміністрація Коледжу хореографічного мистецтва імені Сержа Лифаря, у якому навчався Ростислав, зауважила, що він завжди випромінював позитив, будував плани, прагнув бути кращим, займався самоосвітою, а головне – був і залишиться патріотом.

Однією з яскравих його ролей була партія солдата, що гине на війні, у сучасному балетному дивертисменті «Тримай». За страшним вироком долі, ця партія виявилася пророчою для артиста. 

Артистка того ж театру та кохана військового Олександра Воробйова й досі не вірить у смерть хлопця. «Він був патріотом. Дійсно, патріотом: своїй країні не зраджував, після початку великого вторгнення не міг сидіти на місці», – пригадала жінка.

Хлопець почав службу з ТрО у Кам’янці-Подільському, звідки направився на фронт. Вірив, що Україна переможе. Тепер його рідні кажуть: не дарма нація платить таку дорогу ціну, мусимо перемогти.

«Комунікабельний, привітний. Не було жодної людини, яка б не хотіла з ним товаришувати», – так відгукуються про Ростислава його друзі й однокласники. Кажуть, хлопець мав відмінне почуття гумору і завжди перший приходив на допомогу. А його широка посмішка була візитівкою і ніколи не сходила з обличчя. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.