2 лютого виповнюється дев'ять років з моменту, коли в Дніпропетровській області в ДТП загинув відомий український співак, лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко (Кузьма). За цей час пішла в засвіти і його мама, а донька в пам’ять про батька розвинула мережу пекарень. Та найбільшою пам'яттю та спадком залишаються пісні артиста, які досі співають українці.
Дитинство та початок мистецького шляху артиста
Андрій Кузьменко народився в місті Самбір Львівської області. Мати – вчителька музики, батько – інженер. В дитинстві мріяв стати водієм сміттєвозу, потім – лікарем-неврологом. Перше музичне потрясіння, яке стало поштовхом до меломанії – пісня The Beatles «Lady Madonna», яку Андрій випадково почув у 1979 році, коли йому було 10 років.
«Я не знав, що її виконують Бітли, я прочитав назву на конверті значно пізніше. Мене здивувало інше: наскільки простою здавалася музика й наскільки сильно вона «вставляла», – згадував Кузьма.
У 1985 році він закінчив школу і вступив на стоматолога у Львівський медінститут через прохання батьків. Через рік Кузьма познайомився з Володимиром Шкондою, який був гітаристом. Спочатку вони тільки слухали музику, а пізніше почали її грати. Свій гурт Андрій Кузьменко створив у 1986 році, залучившись саме підтримкою Володимира Шконди.
«Зібралися ми якось так спонтанно. Взагалі, весь цей «Скрябін» – це щось таке, може, навіть мало-мало космічне, тобто воно ніколи не підкорялося ніяким правилам», – якось згадував Кузьма про створення гурту.
У 1987 році він написав пісні Lucky Now, Brother, Так То Вже Є. Спочатку майже всі пісні Кузьма писав англійською мовою, а потім перекладав їх на українську. Першим альбомом був «Чуєш біль».
Початок слави та розквіт творчості й продюсування
У 2000 році Кузьма став ведучим власного хіт-параду Гаряча сімка, який проіснував два роки. Водночас у 2000 році Андрій Кузьма посварився з іншим учасником групи – Ростиславом Домишевським, що стало причиною чуток про розпад Скрябіна. Однак, саме з 2000 року популярність Андрія почала стрімко зростати.
У 2003 році Кузьма став ведучим програми Шанс і Шейканемо разом зі співачкою Наталею Могилевською.
У 2006 році Кузьменко проявив себе як талановитий письменник після видання його власної книги-автобіографії «Я, Побєда і Берлін». Вона мала шалену популярність, кілька разів перевидавалася.
У 2008 році створив групу «Пающіє труси», а через рік став першим учителем групи DZIDZIO.
Життя Кузьми завжди було насиченим, він брав участь у безлічі заходів не лише як гостя, а й у ролі судді. Він був запрошений на безліч програм та передач, у яких не лише показував свої музичні вміння, а й радував усіх дивовижним почуттям гумору та акторською грою. Його життя ніяк не можна було назвати нудним або монотонним, тому таким він усім і запам'ятався: добрим, веселим, талановитим, задерикуваним.
Та любили його українці і за громадянську позицію. Він був патріотом України, це відображалося і на його творчості. З початком війни у 2014 році Кузьма почав волонтерити і допомагати українській армії.
Смерть артиста
Кузьма Скрябін загинув в автокатастрофі в Дніпропетровській області 2 лютого 2015 року. Того ж дня пресслужба МВС України заявила, що за кермом Toyota Sequoia був Андрій Кузьменко і він загинув при зіткненні з молоковозом.
Співак їхав зі свого концерту, який відбувся в Кривому Розі напередодні. Того дня на трасі була ожеледиця, а, за словами очевидців, Кузьма їхав на високій швидкості й виїхав на зустрічну смугу.
Поховали співака у родинному склепі поблизу Львова, у селищі Брюховичі. На саме прощання прийшли сотні українців, адже його любила і цінувала публіка. 4 лютого Львів прощався зі Скрябіним всю ніч.
На сторінці гурту «Скрябін» у Facebook сьогодні опублікували допис, пригадавши артиста.
Кузьму Скрябіна обожнювала молодь, він часто проводив випускні вечори, весілля, свята. Та за роки без нього склалося враження, що справжнє визнання він отримав саме після смерті. Його пісні стали по-особливому улюбленими, їх переспівують інші артисти в пам’ять про Кузьму. До повномасштабної війни на річниці загибелі співака або його дні народження влаштовували концерти пам’яті.