/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F5805112b8c16021723147a1f7c22c1be.jpg)
В Анкарі відбулася літературна зустріч з Андрієм Любкою та Іриною Цілик
Про це повідомляє власкор Укрінформу.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F28418fe46c4a1649178cac5401317e8a.jpg)
«Коли з воюючої країни приїжджають митці, які ще й творять під час війни, це серйозний сигнал про те, що ми не лише вижили, а й перемагаємо. Дуже важливо, аби українське слово звучало в Туреччині набагато сильніше. І ваш візит, безумовно, цьому сприятиме… У Туреччині, напевно, одна з наймолодших українських діаспор, але яка потребує постійного зв'язку з Україною. Те, що ми можемо разом робити – це одна історія, а коли приїжджає свіжий голос, свіжа кров, – це завжди надихає і створює особливий місток з Батьківщиною», – сказав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Туреччині Василь Боднар.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fb775c40b10067d665d12ce02d00cc645.jpg)
Дипломат пообіцяв докласти ще більше зусиль, аби твори українських письменників були ширше представлені як в бібліотеках Туреччини, так і на полицях книжкових крамниць.
«Ця зустріч дає нам безцінну можливість відчути зв’язок з українським контекстом, українською культурою, бути на одній хвилі з нашою Батьківщиною, на ці кілька годин забути про тисячі кілометрів, які розділяють нас з рідними місцями, з близькими людьми, особливо у цей складний час… 22 січня - День соборності й сьогодні ми говоритимемо про єдність, про спільну боротьбу проти ворога, за нашу свободу й право бути українцями. У 1919 році, на Софіївській площі в Києві, наші предки зробили визначний крок до єднання країни у протидії ворогам, сьогодні, через сторіччя, ми продовжуємо цю справу», – сказала голова Української спілки в Анкарі Юлія Білецька.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F0c4f4d4f869458ce200bbd1cb0eae2a1.jpg)
Захід розпочався із вшанування памʼяті письменників та митців, життя яких обірвалося внаслідок російської агресії.
«Серед цих людей, яких ви побачили на екрані під час хвилини мовчання, є мої добрі знайомі, а поет, що останній у списку… Я була на його похороні буквально два тижні тому разом зі своїм сином, бо він також був його вчителем… У моєму найближчим оточенням всі або воюють, або чекають на тих, хто воює. Три мої подруги стали вдовами. Мій чоловік, відомий український письменник, став солдатом», – сказала на початку зустрічі письменниця та кінорежисерка Ірина Цілик.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F9180de7ba0d7eefce559b71f3656c3a8.jpg)
Вона розповіла про те, що війна для неї особисто почалася ще за часів Революції Гідності, коли перебуваючи як волонтерка в лікарні, надавала допомогу пораненим снайперами активістам.
«І, мабуть, їхня кров, яку я побачила зблизька, стала для мене найбільшим шоком за всі ці 10 років. І усвідомленням, що попереду шлях дуже особливий і люди помиратимуть… Якщо запитати мене, що я хотіла б змінити, так я хотіла багато чого змінити. Але історія не знаю умовного способу. Я не знаю як інакше ми мали боротися за свою ідентичність, свободу, за самоповагу, за своє майбутнє і майбутнє наших дітей», – додала вона.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fe78d7d08360c617a7ca73a67f8b611a4.jpg)
Письменник Андрій Любка розповів, що повернувся в Україну з-за кордону, де навчався, у 2014-му, аби бути причетним до історичних змін, а з початком широкомасштабного вторгнення більшу частину свого продуктивного часу займається волонтерством, зокрема придбанням, ремонтом, підготовкою та відправкою на фронт автомобілів для захисників України.
«Раніше я теж була у різних регіонах України. Але це завжди були поїздки потягом, коли їдеш в обласний центр, велике місто, у свою «бульбашку». Тепер я проїжджаю всі ці області за кермом, по якихось селах, часто спілкуюся з випадковими людьми… Одним із побічних, але позитивних наслідків повномасштабного вторгнення стало наше взаємне знайомство всередині країни з різними людьми. Така чесна і щира руйнація взаємних стереотипів, побоювань. І вже зараз можна сказати, що ми стали ближчими, ціннішими і єдинішими чи родиннішими всередині власної країни», – сказав Андрій Любка.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fcf0572325698fd6a148ef79d1b8d9672.jpg)
Письменник поділився враженнями від частих подорожей із заходу на схід України.
«З Ужгорода до Краматорська 1415 кілометрів. Це означає, що коли їдеш, то в дорозі зустрічаєш світанок. Для мене Україна перетворилася на країну, в якій я можу зустріти світанок і захід сонця, і бути далі в дорозі. Я відчув її велич, її силу. Це неможливо зрозуміти і побачити коли ти їдеш потягом, або летиш літаком. Насправді велика, потужна, сильна країна», – сказав Андрій Любка.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F86d2e6134364e23db50f3135f25ab218.jpg)
Після публічного інтерв'ю та літературних читань, відбулися спілкування з письменниками та показ фільму режисерки Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин».
Як повідомляв Укрінформ, сьогодні письменник та волонтер Андрій Любка, письменниця та режисерка Ірина Цілик зустрінуться з поціновувачами своєї творчості в турецькому Ізмірі.
Фото: Ольга Будник

