Капітуляція Японії, або Як українець поставив останню крапку в історії Другої світової
Капітуляція Японії, або Як українець поставив останню крапку в історії Другої світової

Капітуляція Японії, або Як українець поставив останню крапку в історії Другої світової

Чи відбудеться повернення з небуття героя України, генерал-лейтенанта Кузьми Дерев’янка?

На Новодівочому кладовищі у Москві лежить людина, яка 2 вересня 1945 року від імені СРСР підписала Акт про капітуляцію імператорської Японії. 30 грудня — чергова річниця від дня смерті генерал-лейтенанта Радянської армії Кузьми Миколайовича Дерев’янка (1904-1954), уродженця села Косенівка під Уманню на Черкащині.

7 травня 2007 року президент Віктор Ющенко видав указ про присвоєння Кузьмі Дерев’янку звання Героя України (посмертно) "За мужність і самовідданість, виявлені в роки Другої світової війни 1939-1945 років, визначні дипломатичні заслуги у повоєнному врегулюванні міждержавних відносин". Через п’ять років на будинку по вулиці Пушкінській, 23 (після нещодавнього перейменування — вулиця Євгена Чикаленка), у Києві, де мешкав Кузьма Дерев’янко, відкрили меморіальну дошку. І все… Ім’я генерала сьогодні практично забуте в Україні.

Кузьма Дерев’янко підписав Акт про капітуляцію Японії 2 вересня 1945 року

Звання генерал-лейтенанта отримав у 40 років

Простий селянин з Шевченкового краю пройшов важкий шлях, працюючи на землі та каменотесом із батьком. З дитинства виявив неабиякі таланти, деякий час вчився в Умані в гімназії. Потім служба в Червоній армії, і здібного юнака відправили до Київської, а потім і до Харківської школи червоних старшин. Там досконало вивчив японську та англійську мови, а згодом опанував і німецьку. Був командиром піхотних підрозділів. Як надзвичайно ерудованого командира його 1936 року направили в Казахстан, де він організував і керував перевальною базою на станції Сари-Озек. Там здійснювалося постачання зброї та боєприпасів для китайської армії, яка воювала з японськими окупантами.

Сталінські репресії не оминули Кузьму Дерев’янка. 1938 року його звинуватили у приховуванні походження з "сім’ї експлуататорів" і за "кам’яну огорожу" біля будинку рідних. Це була повна маячня: після смерті батька ще 1935 року велика родина (семеро братів і сестер, крім Кузьми), яка пережила Голодомор 1932—1933 років, ледве зводила кінці з кінцями. Комісія НКВС навіть відвідувала Косенівку. Але після зняття з посади і розстрілу "залізного наркома" Миколи Єжова маховик репресій було призупинено, і справу на Дерев’янка закрили.

Під час радянсько-німецької війни він воював з першого до останнього дня і звання генерал-лейтенанта отримав у 40 років! Чудове володіння іноземними мовами, досвід розвідувальної роботи перед війною і на самісінькому її початку, командування врахувало при призначенні влітку 1945 року (вже після капітуляції нацистської Німеччини) Кузьми Миколайовича представником Верховного Головнокомандування при штабі Союзних військ у Тихому океані. Однією з вірогідних причин такого високого призначення була закулісна гра, яку вів Сталін, намагаючись долучити до числа ініціаторів створення ООН Українську та Білоруську РСР.

Важкий раунд боротьби зі США, представники яких навіть заявляли про необхідність присутності у новоствореній організації окремих американських штатів, завершився вже після остаточного завершення Другої світової війни. Наприкінці жовтня 1945 року Конгрес США ратифікував документи, які стосувалися ООН, і дві радянські республіки стали членами цієї міжнародної організації. Звісно, українські та білоруські "дипломати" були на короткому паску у Кремля.

Помер від раку після відвідування Хіросими та Нагасакі

Але повернімося до самої доленосної події. На початку серпня 1945 року бойові дії на всіх фронтах в Азійсько-Тихоокеанському регіоні ще тривали, і командування США вже готувалося до майбутньої наземної операції на Японських островах. Президент Гаррі Трумен після війни заявив, що йому доповідали про очікувані втрати в діапазоні від 250 тисяч до одного мільйона людей. Проте величезні втрати американців під час захоплення острова Окінава (і серед особового складу, і в авіації, і на флоті), остаточно схилили керівництво держави до схвалення рішення щодо завдавання ударів по містах Японії.

Ядерний гриб над Хіросімою та Нагасакі

6 серпня бомбардувальник Б-29 скинув атомну бомбу на Хіросіму (загинуло майже 200 тисяч людей і понад 100 тисяч були поранені), а 9 серпня — на Нагасакі (майже 75 і 40 тисяч відповідно). Дія радіоактивного випромінювання в епіцентрі вибуху зберігалася багато років. Це згодом мало наслідки й для здоров’я Кузьми Дерев’янка…

8 серпня 1945 року Радянський Союз, виконуючи союзницькі зобов’язання, оголосив війну Японії. Вже наступного дня частини Червоної армії почали вторгнення в Маньчжурію. Квантунська армія була розгромлена за три тижні. 14 серпня імператор Хірохіто у виступі по радіо оголосив про завершення військових дій і капітуляцію держави. Прибічники жорсткої лінії в керівництві армії та флоту Японії навіть намагалися здійснити переворот, але марно. І країною, і на всіх фронтах величезного Азійсько-Тихоокеанського регіону прокотилася хвиля самогубств…

30 серпня Кузьма Дерев’янко разом з головнокомандувачем військ США Дугласом Макартуром літаком прибули до Японії. 2 вересня на лінкорі "Міссурі", який стояв у Токійській затоці, відбулася церемонія підписання Акту капітуляції імператорської держави. Керував процесом генерал армії Дуглас Макартур. Звісно, бо головним супротивником Японії в Другій світовій війні були Сполучені Штати. Були присутні не тільки члени делегацій країн-переможниць та делегація Японії, а й навіть флотський екіпаж…

Генерал армії США Дуглас Макартур перед мікрофоном на лінкорі "Міссурі". Третій ліворуч - генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко

Від Японії Акт капітуляції підписував генерал Умедзу Йосідзіро, начальник Генштабу. Цікаво, що він спочатку відмовлявся брати участь у принизливій церемонії, але все ж таки прибув на лінкор після наказу імператора Хірохіто. Свої підписи залишили представники США, Китаю, Великої Британії, СРСР, Австралії, Канади, Франції, Нідерландів та Нової Зеландії.

Японська делегація на чолі із міністром закордонних справ Сігеміцу Мамору та начальник Генерального штабу генерал Умедзу Йосідзіро

"Як тільки генерал Макартур оголосив про те, що зараз Акт підпише представник СРСР, на нас спрямували погляди всіх присутніх, фото і кінокамери майже п'ятисот кореспондентів усіх країн світу.

Намагаючись видаватися спокійним, я в супроводі генерал-майора авіації М. В. Воронова і контрадмірала А. М. Стеценка підійшов до столу.

Не кваплячись сів, дістав з кишені автоматичну ручку й поставив свій підпис під документом. Мимоволі пригадалася розповідь одного з очевидців підписання представниками гітлерівської Німеччини Акту про беззастережну капітуляцію.

Та церемонія ознаменувала собою завершення війни в Європі, а зараз поставила переможну крапку під Другою світовою війною. На землю прийшов довгоочікуваний мир…" — читаємо в спогадах Кузьми Дерев’янка, опублікованих його небогою Ларисою Трохименко в книзі "Легендарний генерал" (К.: КНЕУ, 2004).

Після підписання Акту про капітуляцію в Японії почався процес "Великої чистки" в армії, флоті та промисловості держави. 29 військових злочинців на Токійському процесі (проходив з 3 травня 1946 року до 12 листопада 1948 року) були засуджені. Семеро з них — страчені через повішення.

Через кілька днів після підписання Акту генерал-лейтенант Дерев’янко відвідав міста, піддані атомному бомбардуванню. Цікаво, невже радянське керівництво не знало про жахливі наслідки радіоактивного опромінення під час відвідування Хіросіми та Нагасакі, де представник СРСР робив детальний опис побаченого і фотографував?

Наступні п’ять років Кузьма Миколайович був членом союзної Ради, консультативного органу держав — переможниць у Другій світовій війні, яка засідала в Токіо. 1946 року генерал-лейтенант Дерев’янко отримав орден США "Легіон заслуг". Указ підписав президент Гаррі Трумен. Після розпуску Ради 1951 року (вже йшла виснажлива і кровопролитна Корейська війна, в якій сталінський СРСР в союзі з КНР опинилися по різні боки барикад з країнами Заходу) працював в Академії Генштабу та Головному розвідуправлінні Генштабу Радянської армії.

Влітку 1954 року здоров’я Кузьми Дерев’янка серйозно погіршилося. Після тривалої та важкої хвороби, викликаної вищезгаданою поїздкою до Хіросіми та Нагасакі, 30 грудня 1954 року він помер від раку підшлункової залози. Однак повернення імені легендарного генерала з небуття ще не на часі?

Теги за темою
Японія
Джерело матеріала
loader
loader