"Ми воюємо, допомагаємо бійцям та родинам": щира розмова з капеланом Гарнізонного храму у Львові

В такі дні віра та Бог стають близькими кожному як ніколи. Напередодні Різдва ведуча 24 Каналу Софія Трощук поговорила з капеланом Гарнізонного храму святих Петра і Павла у Львові, отцем Романом Ментухом. Отець Роман розповів, як храм допомагає бійцям на фронті й тилу, що чекає їх вдома та сказав такі важливі Різдвяні побажання для кожного християнина.

Гарнізон і храм називається так, тому що це храм для військовослужбовців. Він має давню історію.

Храм розташований в центрі серця Львова, на вулиці Театральній. Впродовж своєї 400-річної історії він був військовим храмом.

В ньому почали служити військові священники, які основний свій час проводять саме у військових частинах. Більшість з нас також служить у Збройних Силах України й тут, в храмі, ми теж маємо своєрідну ротацію, допомагаємо, служимо для наших захисників і для всієї громади міста Львова.

Про важливість святкування Різдва 25 грудня

Різдво у Гарнізонному храмі ми відзначатимемо 25 грудня. Запити про перенесення Різдва на цю дату були вже давно і ми все чекали, коли церква соборно дійде до цього рішення. Коли наші єпископи на Синоді постановили про перенесення, ми тільки втішилися з цього приводу.

Розуміємо, що точну дату дня народження Ісуса можемо лише припускати. Але ранні християни святкували саме 25 грудня, і наш календар, який мав цю похибку, нарешті її виправив.

Ми святкуємо з цілим світом, напевно, і найголовніше, щоб разом єднатися в зустрічі новонародженого Ісуса. Календар – це як певне знамено, що сигналізує, де моє, де не моє. І для нас християн – це велика радість, що ми святкуємо усі разом.

Християни з мечем проти зла

Позиція, що християни – ті, хто покірні й підставляють другу щоку – це позиція людей, які рідко читають Святе Письмо. Ісус доволі часто у своїх навчаннях говорить: "Я не прийшов мир принести, я прийшов принести меч для боротьби зі злом".

Сам Ісус був тим, хто не підкорився злу, він перемагає зло, перемагає через свою смерть і воскресіння.

Говорячи слова, що немає більшої любові, ніж у того, хто кладе своє життя за ближніх – він ставить це як найбільшу цінність для християнина. Сьогодні ми бачимо, що наші захисники готові через своє християнське виховання, через свою християнську мораль іти берегти тих, хто за їхніми плечима. Не просто втікати від зла, а боронити від нього своїх рідних – це є правдива християнська позиція.

Зі всього нашого капеланського служіння – найскладніше, коли я поруч з тими, хто прощається з другом, товаришем, рідною людиною. Ми намагаємося також підтримувати їхніх близьких, працюємо з родинами, намагаємось їх збирати на спільні зустрічі, молитви й просто бути поруч.

Ми розуміємо, що ті хлопці не просто щось від себе віддали, а самих себе і ми тільки можемо продовжувати служити їм. Ми як християни віримо, що вони вже поруч з Богом і разом з небесним військом продовжують боронити нашу Батьківщину.

"Я бачу Ісуса серед наших бійців"

Нашим захисникам-священникам на фронті ми намагаємося постійно допомагати, привозити допомогу від парафіян. Бути там – це величезна Божа ласка та благодать, і завжди приємно, що ми маємо таку змогу.

Коли я вперше їхав до наших воїнів, дуже хвилювався, щоб не бути для них своєрідним баластом, але прибувши туди, зрозумів, що вони потребують цього, тішаться, що священники з ними там, на передовій.

Коли ми там молилися з ними разом у святковій Божественній літургії, складається таке враження, що ми не там, не чуємо постріли, а наче в один момент повернулися до наших домівок і наших родин.

Одного разу я з колегами їхав на фронт, відвозив автівку, з думкою, що привезу для наших бійців також Ісуса як священник. Ми дещо заблукали, коли доїхали до найближчого населеного пункту, зв’язалися з нашими бійцями, вони відповіли, що відправлять по нас Ісуса. Я подумав, що вони жартують. Через кілька хвилин приїжджає машина, виходить хлопець, в якого на грудях написано "Ісус".

Я подумав спершу, що то позивний, а коли запитав, чому він саме такий, хлопець відповів, що то не позивний, а його справжнє ім’я. Виявилося, що його батьки довгий час не мали дітей, і якось батько в молитві пообіцяв Богові, якщо той подарує їм дитину, її назвуть Ісус. І через 9 місяців в них з’явився довгожданий син.

Виявилося, що я їхав, аби привести до бійців Ісуса, а них уже є свій. І буває так часто, коли я зустрічаюся з військовими на фронті чи в госпіталі, саме вони мені допомагають зустріти там Ісуса, серед них я бачу його.

Про допомогу храму бійцям та їхнім родинам

Коли приходять до нас люди, які потребують психологічної підтримки, ми працюємо з психологами, є своєрідний психологічний хаб, до того ж безоплатний. Якщо мовиться про родини, які втратили своїх близьких, ми маємо супровід і зустрічі з ними, переживання втрати.

Бо кожен, хто переживає втрату, знає, що це проходить в різні етапи. Ми намагаємося такі родини гуртувати поруч, матерів, дітей, дружин, для того, щоб вони могли, ділячись своїм болем одне з одним і відчуваючи ту духовну любов від Бога в молитві, гоїти ці рани. Саме любов допомагає загоїти такі рани.

Військові свого часу допомогли відкрити двері цього храму і відтоді ми вирішили, що всіляко допомагатимемо їм. Починаючи з 24 лютого 2022 року храм постійно підтримує військових.

На початку повномасштабного вторгнення були масові запити на каски, бронежилети, медицину, продукти, засоби обігріву, генератори, зараз виклики вже є іншими – дрони, автівки, інша техніка. Шукаємо можливість від храму для протезування чи лікування воїнів. Також ми працюємо з родинами військових.

На початку повномасштабного вторгнення багато наших захисників просили, щоб ми прихистили їхніх дружин, дітей у Львові, знайшли для них помешкання. Допомагаємо родинам полеглих захисників, працюємо з їхніми дітками, організовуємо рекреаційні табори чи інші відпочинки, спільні зустрічі, паломництва.

Доволі часто до нас приходять з різними благодійними ініціативами. В нас є сайт (https://kapelanstvo.info) і там є реквізити, де можна запропонувати допомогу, А також є фейсбук-сторінка (SaintsPeterandPaulGarrisonChurch). Перед нашими концертами ми даємо посилання для підтримки зборів, до яких концерти присвячені.

Привітання зі святом Різдва

Щиро зичимо усім українцям пам’ятати, що Різдво – це свято світле, свято домашнього затишку і свято любові. Коли ми подивимося на літургійні тексти, побачимо, що Бог приходить до своїх людей саме тоді, коли світ опановує найбільше темрява. До того ж дата святкування Різдва збігається з днем, коли сонце починає трошки довше світити.

Ми щиро зичимо, щоб той різдвяний дух приходу нашого Спасителя на світ, завжди нагадував нам, що жодна темрява не встоїть перед світлом.

Ісус подолав темряву, подолав смерть, подолав диявола. Ми зичимо, щоб те світло випромінювало кожне наше серце. Щоб ми були тими світилами, які могли б запалювати поруч з нами усіх.

Зичимо смачної куті й пампухів, хай благодать Ісуса Христа буде поруч з тими, хто святкує це свято, чи на передовій, чи в наших військових госпіталях, чи в наших родинах, сім’ях, які чекають своїх рідних з передової, чи в тих родинах, які, на жаль, будуть дуже сумно святкувати це Різдво або в тих родинах, які виїхали далеко від свого помешкання.

Ми зичимо, щоб це домашнє тепло і світло Різдва огорнуло всіх. І пам’ятайте, що Божа любов завжди переможе. Христос рождається!