Оптимістичний тренд: із листопада валютна виручка РФ за нафту різко скоротилася

Для режиму Путіна низькі ціни на нафту є передвісником катастрофи. Нафта й газ дають близько 45% наповнення федерального бюджету РФ, нафта окремо — 25–30%. Тобто саме на ній тримаються російська економіка й можливість фінансувати війну. Тож смерть Кощія — в нафтовій голці. І ми до неї поступово, але підбираємося. Усупереч песимістичним прогнозам, світові ціни на нафту почали падати, знову запрацювала стеля у 60 дол. за барель російської Urals, яку перевозять морем.

 

Добрі новини з нафтових бірж

Влітку й на початку осені було зафіксовано численні випадки порушення санкції «стеля ціни», бо, на жаль, коли розрив у ціні між світовою маркою нафти Brent і російською Urals перевищує 20 дол., стеля починає «протікати». А коли Brent, як зараз, коливається в межах 70–80 дол./бар., вона працює дуже добре й російська нафта продається менш як за 60 дол./бар. І щойно Brent опуститься нижче 70 дол./бар., з’являться підстави переглянути стелю й опустити її до 50 дол., а далі — до 40 дол./бар. А це вже наближення обмежень до собівартості російської нафти — це і є кінцева мета цінових санкцій.

Останнім часом маємо кілька чинників, що спричинили падіння світової ціни на нафту: 1) зменшення світового споживання; 2) збільшення виробництва сировини в США, Канаді, навіть в Ірані. Це рознервувало арабських шейхів із ОАЕ, Саудівської Аравії та, звісно, російського кривавого агресора. Тепер вони намагаються домовитися про зниження обсягів видобутку: менше нафти на ринку — дорожче продається товар. Так це здебільшого працювало в попередні роки й так, на думку картелю ОПЕК, має працювати й надалі. Очевидно, що тема картельної угоди й була серед пріоритетів недавнього візиту Путіна до Еміратів і Саудівської Аравії.

Втім, наразі картелю не вдається домогтися сталого зростання ціни. А досягається лише тимчасовий ефект зростання, який однаково закінчується падінням цін. Адже інші країни-виробники, які не входять до картелю ОПЕК, не втрачають нагоди збільшити обсяги видобутку й експорту нафти, чим збалансовують попит і пропозицію.

До цього додаються ефекти сповільнення економік найбільших країн світу. Тому ціни на нафту протягом останніх років рухаються вгору-вниз непередбачувано. Підвищити ціну до 100–110 дол./бар., як це було два роки тому, у картелю наразі не виходить. Ба більше, картельні країни втрачатимуть ринки, якщо й далі зменшуватимуть обсяги видобутку, бо інші виробники поза картелем їх збільшуватимуть, збиваючи світову ціну й «від’їдаючи» частки ринку у РФ, Саудівської Аравії та ОАЕ.

І, як бачимо на діаграмі надходжень валюти до Росії за експорт нафти (моніторинг Centre for Research on Energy and Clean Air), з листопада тренд різко змінився й Росія почала отримувати щодня дедалі менше валютної виручки за нафту.

 

Падіння цін «потопить» «тіньовий флот»

На жаль, повністю зупинити перевищення стелі ціни на нафту РФ неможливо, бо Росія має під боком двох величезних споживачів із тримільярдним населенням — Індію та Китай. Вони не приєдналися до санкції щодо ціни й купують російську нафту на договірній основі. Цю нафту, яка за високої світової ціни на Brent інколи торгується вище за стелю, перевозять танкерами, що не мають страховок країн Заходу. Натомість у них — страхування від компаній Китаю, РФ, країн Африки.

Це гра в довгу, й наразі вона складається на користь країн Заходу, які цементують цінову стелю через додаткові механізми контролю страхування, вторинні санкції щодо компаній судновласників, які цю стелю порушують.

У листопаді США перевірили 30 компаній-перевізників, чиї судна могли перевозити нафту в обхід санкцій. Троє з них на початку грудня потрапили під фінансові санкції. Це потужний сигнал решті судновласників, і вони поступово починають відмовлятися від контрабандної російської нафти. Коридор із «тіньовим флотом» звужується, країні-агресору не вдається повернути торішні прибутки. Якщо 2022 року Росія отримувала від нафти та газу валовий дохід близько 1 млрд дол. на день, то 2023-го — вдвічі менше, близько 0,5 млрд дол. І це падіння триватиме, якщо країни Заходу покращуватимуть контроль над стелею ціни й поступово знижуватимуть її.

З іншого боку, на «сірому» ринку теж є свої гравці — обвалювати ціну на «білому» та «сірому» ринках допомагають Іран із його «тіньовим флотом» і Венесуела, які перебувають під санкціями вже багато років, але збільшують пропозицію дешевої «сірої» нафти.

Врешті-решт, сенсу в «тіньовому флоті» не буде, коли Brent коштуватиме менш як 70 дол./бар. Тоді буде геть недоцільно купувати в росіян нафту за ціною вище 60 дол./бар. Стеля добре працюватиме, як це відбувається вже зараз, коли російська нафта торгується в межах 55–58 дол./бар.

 

Що ще?

Аби зацементувати санкцію «стеля ціни» та мати змогу перейти до зниження фіксованої ціни, необхідно поширити санкції й на «тіньовий флот». Країни ЄС і G7 мають вимагати, щоб російські танкери для проходження через їхні територіальні води мали страхування від екологічних ризиків виключно західних компаній. А також наполягати, щоб інші країни, насамперед Туреччина, Єгипет, Малайзія (які контролюють критичні протоки та канали), не приймали ненадійних страховок для проходження через свої територіальні води та канали.

Також потрібна допомога впливових страхових об’єднань, таких як Insurance Europe, American Insurance Association, Society of Lloyd’s тощо, — їхні члени мають розуміти токсичність співпраці з РФ. Провідні світові компанії повинні припинити страхувати чи перестраховувати будь-які ризики російських страхових компаній, ризики щодо інтересів будь-яких суб’єктів-резидентів РФ чи суб’єктів, які мають російське територіальне походження.

У нових пакетах санкцій мають бути передбачені санкції для страхових компаній РФ, які допомагають уникати нафтової стелі ціни, — «Ингосстрах» і РНПК, а також для будь-яких інших, що будуть помічені у страхуванні перевезень за ціною, вищою за стелю.

Ефективним був би й арешт танкерів, що використовуються компаніями-порушниками санкцій. Найпростіше це реалізувати в межах кримінального провадження, ініційованого країною ЄС чи США, де є відповідне законодавство, що криміналізує ухилення від санкцій. Мало б сенс і кримінальне переслідування капітанів суден, які взяли участь у порушенні санкцій, наприклад, перевантажуючи нафту у відкритому морі.

Стелю має бути встановлено для ціни FOB (з урахуванням вартості фрахту), аби уникнути механізму обходу, який полягає в перенесенні частини ціни на вартість фрахту.

Ідеально було б іще позбавити РФ членства у FATF і занести країну в чорний список цієї організації як терористичну державу. Це істотно ускладнило б відносини РФ із різними країнами світу, зробило б ці відносини токсичними навіть для тих країн, які не приєдналися до санкцій.