Сергій Мельникофф відтворив у світлинах історію Революції Гідності
"Телеграф" продовжує публікацію фото Сергія Мельникофф, a.k.a. MFF, надвидовищних моментів Революції Гідності. Ці світлини не лише свідчать про важливі історичні події, які визначили сучасний вигляд України, а і є високохудожніми творами, зробленими відомим американським фотографом десять років тому.
Один із найкращих ландшафтних фотографів світу випадково потрапив на Майдан у перший день революції та залишився там до завершення народного протистояння. Про цю історію сам Сергій розповість читачам "Телеграфа" в останній частині цієї великої галереї.
Добірку текстів спогадів майданівців робили Тетяна Александрова і Геннадій Корольов, у рамках діяльності Міжнародного благодійного фонду "Душа України".
Початок галереї дивіться тут.
"У моєї нації більше немає сумління та честі. Одиниці з мільйонів росіян зараз підіймають голос на користь українських братів. Цю ганьбу Росії ніколи не змити. Нашу країну потрібно знищити, як фашистську Німеччину. Можете мене розфрендити і банити, але ні перед ким вибачатися я більше не збираюся. Мій народ продав душу дияволу! (Дмитро Шульгін).
"Відрізнити народ від бидла дуже легко. Народ не дозволяє себе бити!"
"Сумно. Страшно. Але немає на то ради. Як би це вам перекласти – "але іншого виходу немає". Уявіть, що у вашому будинку завелися пацюки і гризуть, і тягнуть в нору все, що тільки можна (вишки, газ, нафту, гроші, золоті унітази), і щоранку пищать вам на вухо, що дуже добре мати такого сусіда".
"Тільки сліпі, німі та недоумкуваті можуть не бачити, що там стоїть простий народ, що людям ніхто за це не платить. Хто погодиться терпіти таке за гроші? Кому вистачить мужності? Під загрозою смерті або шансу бути покаліченим, втратити сім’ю, коханих – втратити всі радощі та прикрощі життя. Якби проклятий "Беркут" був сам в облозі – вони б давно здалися. Такі тяготи неможливо винести заради уявних ідеалів чи віри – тільки справжньою мужністю можна взяти цю висоту".
"Росіяни! З л*йна вилізете?
– Ні, ні, ми дуже любимо Володимира Володимировича…"
"На Європейській площі стоїть чоловік середніх років, одягнений в дороге пальто, костюм, недешеві туфлі… Активно розмовляє по телефону… За три хвилини під’їжджає джип Lexus… Звідти вибігає водій, довго просить вибачення, відкриває багажник, виймає пару покришок. Чоловік залазить в машину, за хвилину виходить вже у фуфайці, касці та з битою… Швидко біжить в бік Майдану, на ходу примовляючи: "Дав же Бог президента ідіота! Щоб він вдавився тим баблом!"
"Я ніколи не замислювалася, як носити поранених по горах… Інваліда-візочника тягли по схилу на спині… І це Європейська площа – центр Києва… Спасибі костьолу на Трьохсвятительській, він відкрив свої двері. Ми там розмістили всіх поранених. І сьогодні я, корінна киянка, яка прожила все життя в центрі, вперше почула дзвін костьольних дзвонів… І я не змогла стримати сльози… І я повертаюся на Майдан…" (Олеся).
"Вільним людям потрібна свобода, інші задовольняються крихтами зі столів своїх господарів! Українцям не стільки мила Європа, скільки огидна роль московської провінції…"
"Не можна врятувати рабів, які люблять своє рабство".
"Люди Майдану. Ніде, ні в якому іншому місці світу, не відчуваєш таку неймовірну згуртованість і взаємодопомогу. Це стоїть майбутнє світу і з надією дивиться у далечінь…"
"Там, де піклування лише про власну шкіру і добробут поступається місцем бажанню робити щось не для себе, але для інших, – починається Людина. А лізти під кулі, рятувати поранених чи витягати вбитих побратимів – що це, якщо не найвищий прояв людяності?.." (Володимир Гончаровський).
"Думаєте, нам не було страшно? Мені, що їхала в центр Києва з велосипедним шоломом у рюкзаку, на випадок, якщо будуть закидати камінням. Марко, в 50 кг вагою, яка вклала у свій рюкзак пачку товстих журналів, щоб, якщо будуть бити кийками, то хоч чимось прикритися. Любі, що взяла з собою зміну одягу – на випадок, якщо на мітингувальників спустять ментів і загребуть в дільницю. Юлі, яка вдягла красиву білизну, бо "а раптом я потраплю в лікарню і буду там на столі лежати у звичайній трикотажній "нєдєлькє"…
"Майбутнє нашої країни – саме такі люди, романтики-революціонери, з гарячими серцями, які здатні пожертвувати не просто власним комфортом, грошима чи іншими якимись благами заради інших, але навіть життям. Багато з нас часом не здатні навіть на перше".
"Народне віче"
Міжнародний благодійний фонд "Душа України" виставляє на доброчинний продаж одну з найзначніших робіт, що розкриває українську душу в дні Революції Гідності. Легендарний американський фотомитець Сергій Мельникофф, a.k.a. MFF, зробив цю панорамну світлину з даху готелю "Україна" 8 грудня 2013 року. У цей день на Майдані зібралося близько мільйона людей.
Якщо вам необхідно зробити пам'ятний та максимально патріотичний подарунок, то це є найкращий вибір.
Усі гроші автор жертвує через фонд "Душа України" на будівництво Реабілітаційного центру в Албанії для українських дітей, які втратили кінцівки внаслідок війни.
Переглянути фрагмент світлини у великій якості (у десятиразовому стиску).
"Народне віче"
Друк на полотні, зарамленому в білий із золотом багет.
Розміри світлини: 30 х 120 см.
Вартість 20 000 грн.
Друк на акриловому склі завтовшки 8 мм.
Розміри світлини: 30 х 120 см.
Вартість 40 000 грн.
Авторський сертифікат автентичності, виконаний лазерним гравіюванням на нержавіючій металевій пластині формату А4, яка закріплена на полірованій дошці з бука.
Вартість: 5000 грн.
Замовлення світлини "Народне віче" надсилати сюди: [email protected]