Річниця визволення Херсона: як люди відстоювали місто, жили в окупації та дочекалися приходу ЗСУ
Річниця визволення Херсона: як люди відстоювали місто, жили в окупації та дочекалися приходу ЗСУ

Річниця визволення Херсона: як люди відстоювали місто, жили в окупації та дочекалися приходу ЗСУ

24 лютого 2022 року російські окупаційні війська зайшли до Херсонської області. А за тиждень, 1 березня, на бронетехніці прорвалися до самого Херсона. Місто перебувало в російській окупації майже вісім місяців – до 11 листопада 2022 року.

Факти ICTV згадують торішні події, як жили херсонці в окупації, як вдавалося виїжджати та як воїни ЗСУ врешті звільнили місто.

Початок окупації Херсонської області

24 лютого колони важкої броньованої техніки ворога рушили з окупованого Криму на Херсонщину. Того ж дня росіяни вдарили ракетами по аеродрому в Чорнобаївці (11 км від Херсона).

Зараз дивляться
Визволення Херсону 11 листопада 2022 – як звільняли Херсон від окупантів

Скрин із відео Держприкордонслужби

У Держприкордонслужбі повідомили, що біля населених пунктів Копані та Іваново Херсонської області прикордонники ведуть бій із противником; в районі Скадовська прикордонну комендатуру обстріляли з вертольотів. Тоді загинули троє прикордонників.

Того ж таки, 24 лютого, загарбники зайняли головну споруду Північнокримського каналу та Каховську ГЕС. Колони ворожої техніки рухалися в Скадовському, Бериславському, Каховському районах. У Генічеського району будівлі держорганів перейшли у підпорядкування окупантів. Центральною вулицею Новотроїцького проїхала важка техніка, біля Антонівського мосту лунали вибухи.

До речі, тоді в соцмережах почало з’являтися дуже багато чуток, що перед вторгненням Росії хтось навмисне розмінував Чонгарський перешийок. У квітні 2022 року Генеральний штаб повідомив, що насправді перехід було заміновано, але “нам протистояли сили противника, що переважали у 15 разів”. Вище військове командування пообіцяло розібратися, та вже після війни.

Окупація Херсона

На вулицях Херсону російські військові з’явилися за тиждень після повномасштабного вторгнення – 1 березня. Над містом вже літали ворожі гелікоптери, заїхала бронетехніка з триколорами.

Хочеш відпочити? Заходь на Факти.GAMES!

До речі, в перший день війни голова Херсонської ОДА Геннадій Лагута втік з міста, виїхала й більшість депутатів облради. Залишився мер Ігор Колихаєв та його заступники. Згодом Лагута з’явився, навіть проводив наради, роздавав по селах гуманітарку. 9 липня 2022 року президент Володимир Зеленський звільнив Лагуту з посади.

У самому Херсоні у день повномасштабного вторгнення чоловіки масово пішли до військкоматів, щоб записатися чи до тероборони, чи до лав ЗСУ – байдуже куди, аби тільки стати на захист рідного міста та країни.

Бої та протести у Херсоні

1 березня у Бузковому парку на вулиці Нафтовиків понад 43 бійці тероборони Херсона зустріли російських військових. Почався бій, та сили були надто нерівними. Тероборонівці мали автомати та коктейлі Молотова, а окупанти були на бронетехніці. Коктейлі Молотова так і не використали, бо ворожа техніка стояла за 150-200 метрів – ніхто б просто не докинув. Тоді загинули близько 30 українських бійців. Згодом з’явилося моторошне відео з парку.

А в травні на місці загибелі тероборонівців хтось облаштував меморіал.

2 березня зранку пролунали вибухи в аеропорту Херсона. Місто вже повністю оточив ворог. Проте вже наступного дня в аеропорту Херсона ЗСУ знищили усю техніку ворога: гелікоптери та системи ППО.

4 березня окупанти під’єднали через Т2 російські телеканали та кілька радіостанцій, з українського транслювався лише телемарафон. Почав зникати мобільний зв’язок операторів Київстар і Vodafone по всій області. Також окупанти захопили телевежу і встановили розтяжки на території Суспільне Херсон.

5 березня ЗСУ завдали потужного удару по російських військах біля Херсона. Того ж дня кілька тисяч херсонців вийшли з протестом на центральну площу міста.

6 березня жителі знову вийшли на акцію непокори. Оператор Vodafone відновив зв’язок у місті.

Проте щодня життя херсонців перетворювалося на виживання. Держустанови майже не функціонували, біля банкоматів і в магазинах постійні довжелезні черги, ліків не вистачало. Люди залишалися без роботи. Ходити вулицями в деяких районах стало небезпечно через російські патрулі.

Поступово місто поринало в інформаційний вакуум – зовсім зникло українське телебачення та радіо, а наприкінці травня – мобільний зв’язок та інтернет. Виїхати з міста через блокпости щодня ставало все складніше.

25 березня в Пентагоні заявили, що росіяни втратили контроль над частиною Херсона.

31 березня 2022 року у Генеральному штабі повідомили, що від російської окупації звільнили 11 сіл Херсонської області, зокрема: Нововоронцовку, Орлове, Заградівку, Кочубеївку. 6 квітня російський ворог втратив село Осокорівка, а також населені пункти Добрянка, Нововознесенське і Трудолюбівка.

25 квітня мер Херсона Ігор Колихаєв повідомив, що російські військові захопили Херсонську міськраду.

Увечері 27 квітня стався вибух біля телевежі – зникли російські телеканали. 28 квітня з’явилася інформація, що росіяни хочуть ввести в обіг рублі.

Впродовж усього літа та вересня-жовтня росіянам не було спокою ні в Херсоні, ні в Херсонській області. ЗСУ методично гатили по штабах, складах боєприпасів, по логістиці в Снігурівці, Новій Каховці, Антонівці, Лазурному, Чаплинці, Херсоні, Чарівному тощо.

До речі, американська реактивна система HIMARS зіграла неабияку роль у деокупації Херсона та правобережжя області. Завдяки HIMARS знищено практично всі великі мости – Антонівський залізничний, автомобільний і Новокаховський. Тобто російські угруповання, які перебували на західному березі, виявилися відрізаними від постачання озброєння та особового складу з території Криму.

Станом на 7 липня 2022 року Збройні сили України завдали 25 ударів по розташуванню окупантів в Чорнобаївці та пізніше продовжували гатити. На 1 серпня Сили оборони звільнили 46 населених пунктів Херсонщини. А наступного дня їхня кількість зросла вже 53.

В Херсоні активно працював партизанський рух. Наприклад, 24 червня підірвали автівку з колаборантом Дмитром Савлученком. 18 червня підірвали авто начальника 90-ї колонії, колаборанта Євгена Соболєва. 30 вересня у Херсонській області ліквідовано так званого першого заступника голови окупаційної адміністрації Олексія Катериничева.

11 листопада – день звільнення Херсона

Окупанти, напевно, розуміли, що Херсон їм не втримати, тому з початку листопада почали готуватися до відступу. 3 листопада з будівлі Херсонської ОВА зняли російський триколор.

9 листопада командувач російських окупаційних військ в Україні Сергій Суровікін доповів міністру оборони РФ Сергію Шойгу про відведення армії на лівий берег Дніпра. Шойгу погодився. Проте росіяни не хотіли просто так тікати з міста: вони розграбували місцеві музеї, викрали тварин із зоопарку, зокрема єнота, забрали комунальне майно. Все награбоване вивезли до Криму.

9 листопада українські військові звільнили шість населених пунктів на напрямку Петропавлівка-Новорайськ (східніше Херсона поруч із Бериславом) та шість населених пунктів на напрямку Первомайське-Херсон – на північ від Херсона.

Президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні наголосив, що ніхто нізвідки просто так не йде.

– Ніхто нізвідки просто так не йде, якщо не відчуває сили. Ворог не робить нам подарунків, не робить жестів доброї волі. Ми все це виборюємо, – заявив глава держави.

10 листопада головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у відповідь на заяви росіян сказав, що “за кожним так званим жестом доброї волі противника стоять колосальні зусилля українських військ.

11 листопада українські війська надвечір увійшли до Херсона – 12 листопада місто остаточно повернулося під контроль України.

Синочки, дякуємо: як на Херсонщині зустрічали визволителів

У звільненій Великій Олександрівці наших воїнів зустрічали зі сльозами полегшення на очах. Перед цим військові зачистили місцевий ліс, затрофеїли три ворожі бронемашини.

– Дякуємо, діточки, – плакали місцеві жительки.

З кожного подвір’я виходили люди, щоб зустріти й обійняти наших воїнів.

Херсон – це Україна: як містяни зустрічали ЗСУ

Очільник Офісу президента України Андрій Єрмак назвав цей день історичним.

Як тільки українські військові зайшли до Херсона, місцеві жителі почали збиратися на площі Свободи. Люди несли із собою синьо-жовті державні прапори та вигукували: Слава Україні!

Центр міста просто “вибухнув” від вигуків: ЗСУ! Сліз не стримували ні жінки, ні чоловіки. Військових обіймали, цілували, дарували квіти та робили селфі.

13 листопада у Херсоні відновили мобільний зв’язок. 14 листопада президент України Володимир Зеленський приїхав у звільнене місто, щоб підтримати його жителів.

– Мені здається, треба бути тут і підтримувати людей, щоб вони відчували, що ми не просто говоримо, а реально повертаємо, реально піднімаємо наш прапор. А ще по-людськи хочеться енергію та емоції отримати від людей, – сказав Зеленський журналістам.

Попри те, що херсонцям довелося пережити найважчі 8 місяців російської окупації, попри тортури та викрадення, попри нескінченні залякування й потоки брехливої російської пропаганди, те, як місцеві зустрічали ЗСУ, свідчить про одне – в Херсоні вірили й чекали Україну.

Уже минув рік від дня визволення, проте російські військові не хочуть дати спокій жителям Херсона – щодня обстрілюють місто з артилерії. Щодня, на жаль, хтось гине чи калічиться.

Перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський застерігає містян бути обережними саме 11 листопада, бо росіяни можуть посилити обстріли міста у річницю звільнення.

10 листопада на засіданні Ставки Верховного головнокомандувача ухвалили рішення щодо захисту Херсона, адже місто постійно в небезпеці. Буде посилено протиповітряну оборону, засоби контрбатарейної боротьби, РЕБ і розвідку.

Теги за темою
Херсон
Джерело матеріала
loader