Вчені тепер кажуть, що на Марсі ніколи не могло бути життя

Деталі відкриття

Можливість детально вивчати надра Марса у вчених з'явилася після того, як на планету в рамках місії "Інсайт" був доставлений сейсмограф. Він почав збирати дані про сейсмічну активність Марса з грудня 2018 року. За перший рік зонд зафіксував 170 землетрусів. Реєстрація сейсмічних хвиль від них дала змогу розрахувати розміри ядра, мантії та кори Червоної планети.

Виявилося, що вона має величезне щодо її розмірів ядро – його радіус становить 1830 кілометрів, тоді як радіус усієї планети дорівнює 3390 кілометрів. Земне ядро, як відомо, набагато менше – 1221 кілометр. Відносно радіуса планети ядро Марса становить майже 54%, тоді як у Землі аналогічне співвідношення всього 19%.

Результатом первинного аналізу даних зонда InSight стало саме визначення розмірів ядра, інших висновків вчені NASA не зробили.

Дві групи вчених — із Франції та Швейцарії — незалежно одна від одної детальніше і з більшим охопленням вивчили дані InSight і дійшли висновку, що навколо ядра Марса "хлюпається" порівняно тонкий щодо його розмірів 150-кілометровий шар розплавлених силікатів.

Але головне відкриття в іншому. Рідкий шар покриває металеве ядро планети, а це означає, що воно, насправді менше і щільніше, ніж вважалося раніше. Якщо інтерпретація даних правильна, то радіус ядра Марса дещо менший – 1650-1675 кілометрів. Такий висновок точніше відповідає геофізичним даним і аналізу марсіанських метеоритів.

Вердан Лекич, професор геології з Університету Меріленда і співавтор статті, порівняв розплавлений шар з електричною ковдрою, у яку загорнуто ядро Марса:

Ця ковдра не тільки ізолює тепло, що виходить від ядра, не даючи йому остигати, а й концентрує радіоактивні елементи, розпад яких генерує тепло. І коли це відбувається, ядро не може створювати конвекційні рухи, які породжують магнітне поле. Це може пояснити, чому навколо Марса зараз немає магнітного поля,
– каже Лекич.

Без магнітного поля, що захищає планету, Марс виявляється надзвичайно вразливим до агресивних сонячних вітрів, що пояснює відсутність на поверхні рідкої води, а також вказує на різницю в еволюції Землі і Марса. А також на те, що розплавлений шар навколо ядра, що виник, найімовірніше, внаслідок ударів метеоритів, справив вирішальний вплив на еволюцію Червоної планети в перші 500-800 мільйонів років. У підсумку, попри схожість із Землею, планета опинилася з самого початку без магнітного поля.

Відсутність не тільки сьогодні, а й у минулому магнітного поля означає, що біологічне життя на поверхні Марса просто не могло з'явитися, а отже, всі спроби знайти його там є марними.

З іншого боку, на Марсі точно була рідка вода. Сьогодні ми знаходимо її сліди повсюди. Ймовірно, вона виникла там під час охолодження планети. Як швидко вода була втрачена ще належить встановити. Тож навіть якщо життя й зародилося приблизно в тих самих умовах, що й на Землі, у розігрітих надрами океанах, умови середовища не дозволили б йому розвинутися з найпростіших форм. А коли океани зникли, померло й життя.