Джордан Шевченко, син легенди українського футболу Андрія Шевченка, нещодавно розпочав навчання у Єльському університеті. Там, серед іншого, він розпочав вивчати українську мову та історію України.
В інтерв’ю Голосу Америки він розповів, що гордиться тим, що є наполовину українцем, а вирішальним для його самоідентифікації як українця стало повномасштабне вторгнення Росії.
— До цього я не дуже підтримував свою українську сторону, але як тільки почалася війна, я відчув, що це мій обов’язок, тому що реальність така, що бути українцем — зараз під загрозою. Тому людям, які є українцями, потрібно зібратися разом і показати, чому ми важливі як країна, чому ми важливі як народ, – сказав Джордан.
В Єлі поки немає окремого курсу української мови, але університет домовився про онлайн-навчання для своїх студентів у Колумбійському університеті. Завдяки лекціям професора Тімоті Снайдера Джордан вчить історію України.
— Більшу частину своєї історії Україна знаходилася під впливом зовнішніх сил. Річ Посполита із заходу, Московія зі сходу, потім османи з півдня — усі воюють за цю землю. І це в певному сенсі повторюється, бо ми маємо цю зовнішню силу, яка намагається претендувати на наші землі, поставити під загрозу свободу, але ми не підемо без бою, — розповів син легендарного футболіста.
Джордан розповів, що часто бував в Україні, але головною проблемою був мовний бар’єр.
— Ми жили в квартирі батька або в будинку бабусі. У мене багато приємних спогадів від спілкування з рідними. Особливо про наїдки моєї бабусі, було багато смачної домашньої їжі, але я відчував, що не міг доторкнутися до цієї моєї сторони глибоко, зокрема через мовний бар’єр, — сказав Джордан.
Він також зізнався, що його знання української поки що на низькому рівні. Приміром у розмові з батьком він поки може використати кілька слів українською.
— Думаю, для нього це показує, що я беру ініціативу. Для мене важливо, що я — українець. Я нарешті підкріплюю це діями. Слава Україні!, — підсумував Джордан Шевченко.
Також син Шевченка волонтерить в Українському домі в Єлі, де відповідає за збір коштів. У них є свій стіл на кампусі в університеті, де вони розповідають про війну і збирають пожертви, а в обмін на ці пожертви дарують наклейки, ручки, листівки.
Фото: