Маленький українець Ромчик Олексів щойно повернувся до Львова з майже річного лікування у Німеччині.
Саме тут, у Львові, за життя тоді ще 7-річного хлопчика, що став жертвою жахливого ракетного удару по Вінниці і отримав 45% опіків усього тіла, відчайдушно боролись лікарі.
І саме сюди хлопчик з батьком приїхали нині на реабілітацію. Є потреба у шліфуванні рубців, що сформувались на ділянках ураженої страшними опіками шкіри.
За руку із татом та в спеціальній масці, яку не можна знімати, 8-річний Ромчик прямує до своїх рятівників. Хлопчика тут добре пам’ятають, а от він бачить лікарів уперше.
Бо торік, у перші критично важливі для життя дитини тижні хлопчика ввели у медикаментозну кому.
Ромчик Олексів зазнав страшних опіків 14 липня 2022 року під час масованого ракетного удару росіян по Вінниці.
Мама, яка привела його на прийом у клініку у центі міста, – стала однією з 27 жертв цього терористичного акту. А її семирічний син – одним із 202 поранених.
– Коли відбувся вибух, ми так розуміємо, сина відкинуло і це його врятувало, бо Ромчика одразу підібрали люди і – в швидку, – говорить батько хлопчика Ярослав.
Поки батько розривався між похороном дружини і порятунком сина, хлопчика з Вінниці доправляють до дитячої лікарні Першого медоб’єднання Львова, де найбільше в західних регіонах України опікове відділення.
Стан дитини був критичний. Вогонь уразив 45% поверхні тіла. На спині опіки – найвищого – IV ступеня важкості. З такими, зазвичай, помирають.
– Ми всі – і хірурги, і анестезіологи, сподівалися, що він виживе, але розуміли, що дитина може не дожити до транспортування за кордон, – згадує ті страшні дні Леся Стрілка, опікова хірургиня.
Проте, диво таки сталося, львівським лікарям вдається настільки стабілізувати стан Ромчика, що він витримує евакуацію до Німеччини.
І за життя маленького українця зі страшними опіками далі вступають у боротьбу вже лікарі Університетської клініки Дрездена.
Вони теж не дуже вірили в його одужання, але Ромчик здивував і їх. Маленький українець відчайдушно боровся за життя і вижив.
– Коли ми тільки приїхали, операції проводили тричі на тиждень – у понеділок, середу і пʼятницю. Поміж операціями ще сину робили перевʼязки, – згадує Ярослав Олексів.
До речі, перевʼязки при таких ранах були, як повноцінна операція.
Чому таких важких пацієнтів, як Ромчик, лікують не в Україні, – пояснює опікова хірургиня Леся Стрілка.
– Бо у нас немає нічого: ні належних умов зі спеціальною вентиляцією та клімат-контролем, які критично важливі у лікуванні складних термічних травм, ні обладнання, – каже вона.
Усе перераховане тягне за собою інші проблеми – брак знань лікарів-комбустіологів, анестезіологів.
Тобто, це насправді комплексна проблема не окремого міста чи лікувального закладу, а всієї України.
Наша країна критично потребує створення належних умов для лікування та реабілітації пацієнтів із опіками. Бо найважчі термічні травми – мінно-вибухові. А в Україні – війна.
У Першому медоб’єднанні Львова нині докладають зусиль, аби тут, а не за кордоном, лікувати таких пацієнтів – модернізують відділення, змінюють підходи, вчаться.
– Ромчик – це перший пацієнт, дивлячись на якого, я не могла стримати сліз. Я бачила його тата. І досі пам’ятаю, як він запитав, чи гратиме син на акордеоні колись, – згадує Леся Стрілка.
Львівські хірурги оглянули Ромчика після року лікування у Німеччині. Для цього довелося зняти маску, яка необхідна, аби сповільнити ріст рубців.
З ними доведеться ще довго боротися. Бо хлопчик ростиме, а шкіра на місці опіків – ні.
Рубці потрібно шліфувати. Якщо цього не робити, біль і обмеження рухливості – неминучі.
Але такого шліфувального апарату тут, у найбільшому в західних регіонах опіковому відділенні, немає.
Тому благодійна платформа Добро відкрила збір на лазер для шліфування рубців. Пожертва на будь-яку суму наближає таких дітей до нормального життя та здійснення мрій.
Долучитися до порятунку діток з опіками можна за посиланням:
Ромчикова мрія – стати віртуозом гри на акордеоні. На цьому інструменті грала покійна мама і вчила сина.
Хірурги дивляться на руки Ромчика і тішаться. Шанси – є.
Німецькі лікарі зробили диво, а тутешні спеціалісти з реабілітації мають допомогти закріпити цей успіх.