Не бути "лохом" і не бути покидьком. Урок стрілянини в Дніпрі

Країна наближається до дискусії про те, яку поведінку вважати правильною, а яку неприйнятною. Закриваючи тему ліквідації пʼяного агресора в Дніпрі, який напав на поліцейських, та відкритої кримінальної справи на одного з патрульних, варто зауважити (відкинувши правовий дискурс), що цей кейс матиме важливий культурний вплив на суспільство.

По-перше, якщо притягнуть до відповідальності поліцейського, тоді пити за кермом, після цього водію мінятись місцями з пасажиром, хамити представникам поліції та нападати на них - це соціально правильна й прийнятна поведінка.

"Якщо притягнуть до відповідальності поліцейського, тоді пити за кермом, мінятись місцями з пасажиром, хамити представникам поліції та нападати на них - це соціально правильна поведінка"

Додатковою актуалізацією цього спектру є той факт, що кримінальну справу "за фактом перевищення повноважень" відкрито, а за фактом нападу на поліцейських при виконанні - ні. Принаймні мені ніде не зустрічалась інформація, що за фактом нападу на поліцейських за ст. 345 ККУ відкрита справа на водія.

По-друге, якщо поліцейського виправдають з причини загроз, які ніс зловмисник своїми агресивними діями, які могли перерости у ще більшу трагедію (у випадку заволодіння зброєю поліцейської), а також подальшою винагородою патрульного за належну реакцію на обставини, одночасно проти самого загиблого, а також співучасниці злочину відкриють кримінальну справу по ряду порушень, в тому числі за напад на поліцейських, тоді суспільство отримає сигнал, що подібна поведінка, яку дозволив собі пʼяний хам, не прийнятна.

"Законослухняні громадяни, які сумлінно сплачують податки та намагаються етично поводитися відносно решти співгромадян, є найбільш скривдженими"

На жаль, в нас склалась така практика, що законослухняні громадяни, які сумлінно сплачують податки та намагаються етично поводитися відносно решти співгромадян, є найбільш упослідженими (скривдженими).

Соціальний еталон успіху в автократичній Україні - це бидлуватий покидьок (без привʼязки до статі), який потрапив у чиюсь "обойму" (патронатну піраміду), через що закон йому не писаний, йому доступне телефонне право, його спосіб життя не відповідає задекларованим податкам, бо живе він з відсотка від корупційної ренти, громадяни та поліція його побоюються, адже він може створити клопоти, які можуть зруйнувати карʼєру та життя. Вбитий у Дніпрі є взірцевим представником такого еталона.

"Соціальний еталон успіху в автократичній Україні - це бидлуватий покидьок (без привʼязки до статі), який потрапив у чиюсь "обойму" (патронатну піраміду)"

І головна проблема в тому, що ніхто не хоче бути правильним, всі хочуть бути успішними. Маю на увазі абсолютну більшість громадян. Дослідження рівня цинізму в суспільстві лиш підтверджують цей факт.

Якщо ми хочемо, щоб громадяни хотіли жити соціально правильною (етичною) поведінкою, то потрібно цей спосіб життя робити успішним, винагороджуючи таку поведінку. Потрібно правильне зробити вигідним, тоді буде вигідно чинити правильно.

Важливо, щоб у подібних до дніпровської ситуацій пані сіла за кермо одразу після виходу з закладу, в якому водій вжив алкоголь, а пасажири (діти) не підбурювали до протиправних дій батька, а просили його приборкати емоції й сплатити штраф за порушення ПДР. Бо так правильно! І щоб батько не агресував за це на них, а подякував за те, що вони не дали йому "запливати за буйки".

"Потрібно правильне зробити вигідним, тоді буде вигідно чинити правильно"

Щоб гопників, які вважають себе поза суспільними правилами та дозволяють собі паразитувати на спільних благах, в тому числі зловживаючи громадянськими правами, саме суспільство вважало руконепожатними, а не еталоном успіху.

Щоб шлях до успіху йшов через чесну працю й дотримання етики взаємодії, яка закріплена в нормах закону обраними нами представниками у парламенті.

Щоб підприємець вважався не баригою, а тим, хто взяв ризик за майбутнє на себе. Тим, хто продукує ВВП, створює робочі місця й наповнює бюджет. А не гусаком, якого потрібно общипувати так, щоб він не закричав.

Щоб платника податків не вважали "лохом", а поважали його за внесок у спільне.

Щоб Україна почала бути місцем, де можна стати чесно успішним не всупереч, а завдяки середовищу існування.  

Руслан Рохов, політтехнолог, керуючий партнер компанії PGR Consulting Group LLC