/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fd994c5fbc4a947d14babc6bf4e8edc89.jpg)
Пам’яті бойового медика Дмитра Бута
Дмитро Бут – випускник Івано-Франківського національного медуніверситету. Під час АТО служив начальником евакуаційного відділення медичної роти, молодший лейтенант.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F869200c1a869628e2ce992d69fd441a6.jpg)
До війни Дмитро працював в Івано-Франківському обласному наркодиспансері, де познайомився з майбутньою дружиною Лілією. Вона згадує, що чоловік був чудовою людиною і талановитим музикантом. Любив грати на гітарі, виступав у складі кількох рок-гуртів.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F7ed747ee9c0456b0a8ea7e948dd24c84.jpg)
На службу пішов у 2020 році. Серед побратимів 38-річний бойовий медик отримав позивний «Курт».
«Тоді почався коронавірус. Діма сказав, що йде на війну, хотів послужити своїй країні і здобути ще більшу лікарську практику. Звідти він мені багато чого розповідав такого, що я за свої 15 років роботи лікарем-анестезіологом і не знала. Там постійні евакуації, хлопці бували важкі, без рук, без ніг. Я йому казала: «Ти прийдеш, а я піду», - розповідає Лілія.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F2d6c5b0570481a51e564a44c633e92f1.jpg)
Дмитро служив у Бахмуті. Вивозив поранених з лінії вогню. Попри це він щодня намагався спілкуватися із сином-першокласником через Вайбер. Того дня він попросив рідних вийти на зв’язок у призначений час. Лілія не встигала, бо затримали на роботі. А Дмитро наполягав швидше передзвонити. Коли жінка зателефонувала з дому, слухавку вже ніхто не брав.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fea29104a111dbf6a8ce11d4e938b18b4.jpg)
Дмитро загинув 11 червня 2020 року в районі Світлодарська, рятуючи життя побратима.
«Що мені допомагає триматись? Син Даніель. Він - копія батька. Важко нам, особливо, коли свята… Ми пишаємось ним. Тепер мій брат Роман пішов добровольцем. Каже, мусить відімстити за нашого Діму. Серце болить, бо тепер Роман у найгарячіших точках. Але я знаю, що мій Діма, як янгол, охороняє брата, він біля нього. Я щодня молюсь до свого чоловіка та до Господа Бога», - каже Лілія.
Фото: Репортер
18 червня 2021 року на фасаді ІФНМУ відкрили анотаційну дошку пам’яті загиблого випускника Дмитра Бута.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F90f5a2ac29e8e1b4fec4629f6ca17e80.jpg)
У лютому 2022 року Дмитрові Буту посмертно присвоїли звання "Почесного громадянина Івано-Франківська".
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Дмитро Бут

