"Зараз усі ми – його мами": українка поділилася зворушливою історією про бійця ЗСУ
"Зараз усі ми – його мами": українка поділилася зворушливою історією про бійця ЗСУ

"Зараз усі ми – його мами": українка поділилася зворушливою історією про бійця ЗСУ

У свідка цієї історії стояли сльози у горлі від побаченого

Війна серйозно згуртувала українців. І поки одні захищають Україну, героїчно борючись на фронті, інші намагаються оберігати захисників уже в тилу.

Зворушливу історію про те, як у тилу намагаються дбати про українських воїнів, розповіла засновник платформи "Здорові комунікації" Наталія Тулінова. Вона стала свідком материнського піклування, їхавши поїздом Київ-Івано-Франківськ.

"В купе приємна білява жінка, 50+, їде лікуватись в Моршин, вона виглядає як людина в очікуванні відпустки, балакуча, стомлена, але намагається бути усміхненою

В неї системне порушення сну розповідає, дізнавшись, що я працюю в секторі медицини.

Заходить він.

Військовий, ще дуже молодий, гарний, років 25-27, з великим рюкзаком, карематом, і сумними очима людини, що повернулась з фронту в бурхливий та майже безтурботний Київ

Наша розмова "ні про що" з жіночкою вмить припиняється.

Ми починаємо метушливо пропонувати йому все що маємо: банани, цукерки, мінеральну воду, заварну каву, бутерброди.

Він трохи ніяковіє від такого натиску материнської турботи, і я починаю його розпитувати, поки він наспіх влаштовується на верхній полиці:

- Ви в Франківськ їдете?

- Так, я вас не розбуджу раніше, сподіваюсь

- Ви сам з Франківська?

- Так

- Додому, до батьків?

- Мами нажаль вже немає..

- А звідки зараз?

- Біля Краматорська служу. 3 дні в мене на все. Доброї ночі…

Через хвилину він вже спав

Він спить вже 12 годину

Може за рік це його найдовший та найсолодший сон? ..

А ми з жіночкою перемигуємось знаками, говоримо пошепки, в тому числі попередивши провідницю щоб слідкувала за тишею в вагоні Моя сусідка з самого ранку вже приготувала йому сніданок, витерла його черевики, замовила порцію кави, щоб не закінчилась на інших пасажирах, і дбайливо чекає коли він проснеться Бо її сину теж 28, розповідає І він зараз воює під Марʼянкою І їй дуже сильно хочеться, щоб він спав в нормальному ліжку, просто спав цим безпробудним сном молодого парубка. Щоб приїхав додому. Щоб мріяв та будував своє мирне життя.

Вона тихо розповідає про сина А сльози душать мене За цього хлопчика, який вже втративши маму, ризикував втратити країну, тому готовий втратити за неї своє життя.. За цю добру жінку, як багато жінок сьогодні, кожен день і ніч молиться за свого сина, і за всіх інших синів, що захищають нас на фронті, тому страждає на безсоння .. Сльози стоять в горлі від того, що стала свідком, як цей юнак, був огорнутий уві сні, справжньою маминою турботою І як одна жінка, чекаючи на свого сина, готова ділитись любовʼю з усіма українськими воїнами.

Вона виходить в Моршині. І під подушкою юнака, який все ще спить, залишає маленьку іконку, яку вона в останній момент витягає з сумочки

- Будь ласка, передайте йому, що зараз всі ми — його мами…"

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як кореспондент "Телеграфа" став свідком зворушливої сцени на вокзалі Краматорська.

Теги за темою
Україна війна Збройні сили України Історія
Джерело матеріала
loader