Президент Бразилії зібрався у Китай: він може бути ефективнішим за Макрона

Що є спільним між Францією та Бразилією

Між Францією та Бразилією начебто небагато спільного, але вони хочуть і прагнуть бути особливими: французи у західному світі, а бразильці у незахідному.

Особливими в сенсі незалежної позиції або дуже часто просто в бажанні її показати. Але також у бажанні Франції підтримувати свої, особливі відносини із гравцями незахідного світу. Так само для Бразилії – західного.

Ці візити показують, що Пекіну вдається підтримувати динаміку та інтригу навколо себе. Китайці не поспішатимуть, вони завжди зважують кожен крок багато разів. Еммануель Макрон схоже щиро вірить, що йому вдасться вплинути на їхню позицію і особисто на Сі Цзіньпіна через персональну харизму і контакти. Це навряд, адже Китай – це система.

Сі таки вплинув на Макрона

А от Сі схоже вдалося вплинути на позицію Макрона. Той заговорив про важливість "виваженої" позиції стосовно Тайваню, що має відрізнятися як від американської, так і від китайської. Далі Макрон знову почав говорити про "європейську стратегічну автономію", що звісно бальзам для китайських вух, адже в Пекіні зовсім не хочуть мати своїм суперником колективний Захід. США їм і так більш ніж достатньо.

Колись Макрон сказав, що в НАТО "смерть мозку" і це широко розійшлося. Наша війна з Росією наочно всім показала, що без США і НАТО ніяк. Тому "смерть мозку", як на мене, це про "європейську автономію". Пацієнта, звісно, можна спробувати оживити, але точно не шляхом трансатлантичної солідарності.

У цій війні Захід показав, що може робити квантові стрибки, але тільки коли він єдиний у своїй стратегії та волі. Візит Макрона в Китай явно не став зміцненням цієї солідарності, він став демонстрацією французької особливості. Ніхто, звісно, не критикувати Макрона за просування французьких інтересів так, як він їх розуміє. Для нас теж Україна понад усе, але нам своє робити і нам потрібен саме колективний Захід – це наш шанс на перемогу.

Про бразильців напишу пізніше, там багато цікавих нюансів. Але Макрон мене зачепив, особливо своїми словами про те, що ми напевно не пріоритет для китайської дипломатії. Як на мене, одна з цілей його візиту мала б бути зробити нас пріоритетом, звісно в широкому сенсі. Знову таки: парадоксально, але в президента Бразилії Лули може вийти краще.