130 річниця з дня народження Василя Василька: історія генія українського театру

7 квітня 1893 року народився відомий театральний діяч Василь Василько.  Сьогодні ми відзначаєтмо 130 років з його дня народження. У різні роки Василь Василько очолював Одеський український музично-драматичний театр, який носить його ім’я, а його вистави увійшли до золотого фонду української сцени.

Дитинство

Народився він в заводському селищі Бурти Черкаської області в родині бухгалтера цукроварні Степана Платоновича Миляєва. Василько – сценічний псевдонім митця.

Начебто ніяких передумов для того, щоб обрати в майбутньому професію актора і режисера, у хлопця не було. Зачарування театром сталося, коли Василь Миляєв навчався в Київській другій класичній гімназії. Гімназистів водили в оперний та інші театри.

Молодий Василь Василько

Закінчив гімназію, Василь став студентом історико-філологічного факультету Київського університету. Тоді театр він почав відвідувати щовечора. Перші театральні «університети» Василя проходили в театрі Миколи Садовського. Щодня, протягом п’яти сезонів він, як театральний фотограф, спостерігав за акторами на репетиціях, під час вистав на сцені та за лаштунками. Стежив та аналізував, як працюють гримери, художники-бутафори, реквізитори, люди інших театральних професій. 

Перші вистави

Найбільше його вабило акторство. І – щасливий випадок! Через брак професійних акторів в трупі театральному фотографу довірили роль з кількома словами у виставі «Сватання на Гончарівці» за п’єсою Григорія Квітки-Основ’яненка. То було «бойове хрещення», яке відкрило двері у нове життя, де на юнака чекала його головна справа – театр. 

Василь Василько в оточенні українських діячів театру

Студент історико-філологічного факультету продовжує навчатися театральній справі. Від 1917 року його життя пов’язане з фундатором модернового українського театру, який підняв вітчизняне театральне мистецтво на світовий рівень, Лесем Курбасом. Саме в той час видатний режисер-авангардист створив свій «Молодий театр». Революційні ідеї, творчі принципи естетики Курбаса дали Василькові мистецьке натхнення, сприяли зростанню творчої особистості.

Одеська Держдрама

Театральна Одеса цікавила Василька ще з юнацьких років. Вперше він побував в нашому місті у 1916 році – приїхав на гастролі у складі «Товариства українських артистів за участю М.К.Заньковецької та П.К.Саксаганського під орудою І.О.Мар’яненка». Вдруге – у 1818 році – з колективом «Молодого театру», котрий очолював Лесь Курбас.

У 1924 році Василько брав участь у роботі над фільмами «Вендета» і «Макдональд», які Курбас знімав на Одеській кіностудії.

А у 1925 році молодий талановитий режисер одержав запрошення від керівництва Одеської української Держдрами на постановку комедії «За двома зайцями» за мотивами п’єси Михайла Старицького. Вистава мала величезний успіх. Вона вражала яскравою видовищністю, «зірковим акторським ансамблем. А її герої волею творців вистави перейшли з минувшини у сьогодення.

Василь Василько у 30-ті роки

В 1926 році Василь Василько стає художнім  керівником Одеської української Держдрами. Йому – 33 роки. Митець відчуває в собі енергію творення, бажання рухатися вперед. А Одеса обіцяє цілковиту  творчу самостійність, незалежність. І театр під керівництвом Василько бере курс на сучасну вітчизняну драматургію.

Одеський театр

Сповідуючи ідеї своїх  видатних вчителів, Василь Василько  шукав  свої власні шляхи в театрі. У нього було своє мистецьке кредо: театр має бути живим, правдивим і яскраво театральним. За різних обставин режисер мусив  їхати до Харкова, Донецька, Львова, Чернівців… Але знов повертався до «свого міста» – до Одеси.

Тут був його Театр! На його  сцені працювали учні Василько, однодумці, з якими пліч-о-пліч він відкривав нові імені в драматургії, акторстві, режисурі. Тут він поставив свої найкращі вистави. 

Василь Степанович Василько пішов з життя 18 березня 1972 року. Його поховали в Одесі на 2-му Християнському кладовищі.

Сьогодні «васильківці» продовжують традиції славетного майстра, переосмислюють його спадщину. 

В активному репертуарі театру – вистава «Тіні забутих предків» у постановці Івана Уривського. П’єса – інсценізація Василя Василька за повістю Михайла. Коцюбинського. 

Василь Василько в творчому амплуа

А у лютому, під час війни в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі відбулася прем’єра вистави «Ніч перед Різдвом». Здійснена вона за інсценізацію Василем Василько твору Миколи Гоголя. Звичайно, за словами завідувачки літературно-драматичною частини театру Світлани Бондар, зі зміненими відповідно часу акцентами.

Цікаві факти з життя митця

• Василько – це псевдонім, під яким юний Василь почав виступати в 1915 році в «Товаристві українських артистів за участю Марії Заньковецької та Петра Саксаганського під орудою І. О. Мар’яненка», а справжнє прізвище митця – Миляєв.
• Першу роль отримав у 19 років у комедії «Сватання на Гончарівці».
• Вася-фотограф – саме так називали Василька за кулісами театру Миколи Садовського, куди він прийшов ще гімназистом, який намагався все зафіксувати – і акторів у ролях та в житті, сцени з вистав, і години дозвілля театру.
• На сцені Одеського театру здійснив більше 30 постановок української і світової класики, часто виступаючи і в ролі драматурга.
• Василько – фундатор театрального музею. Ще на початку 1920-х років Василь Степанович мав унікальну колекцію фотонегативів та фотографій власної роботи, а також велику кількість театральних програм, афіш та інших особливих мистецьких речей.
• Перші речі для музею дала Марія Заньковецька, чим потім збирачі театральних скарбів козиряли.