КИЇВ. 11 листопада. УНН. Цього літа через повномасштабну російську агресію українці залишилися без пляжного відпочинку. Одні курорти виявилися окупованими, а узбережжя інших було закрито для відвідування через мінну небезпеку. Але наступне літо-2023, без сумніву, ми зустрічатимемо вже у вільній країні, і морський відпочинок знову буде доступний. Тому для підтримки духу готуватися до майбутнього сезону є сенс уже зараз, обираючи напрямок, передає УНН.
Щоб розширити перелік варіантів, представляємо топ-10 маловідомих і поки що не пізнаних масовим туристом курортів Чорного моря в Одеській та Миколаївській областях.
Здебільшого це невеликі приморські селища з малолюдними пляжами та чистим морем, що ідеально підходять для спокійного сімейного відпочинку, до того ж, за набагато менші, ніж їх популярніші сусіди по узбережжю, гроші.
Грибівка
Грибівка — невелике село на Одещині, розташоване за кілька кілометрів від узбережжя Чорного моря, де знаходиться однойменна курортна зона. Вона вважається більш спокійною та бюджетною альтернативою своїм розкрученим сусідкам — Одесі та Затоці. Грибівка приваблює широкими піщаними пляжами, де вистачає місця всім, комфортною глибиною моря та адекватним співвідношенням «ціна – якість».
Тут гарний вибір житла (можна підібрати на будь-який смак та кишеню), багато кафе та барів, кілька дискотек, доступний повний спектр пляжних розваг, працює луна-парк. Але в іншому інфраструктура скромна: на весь курорт єдиний банкомат, пара аптек, немає звичних супермаркетів, аквапарків та дельфінаріїв. Втім, все це легко знайти в Одесі та/або Затоці, які знаходяться в півгодини їзди.
Єдине, що може зіпсувати відпустку у Грибівці, особливо якщо ви відпочиваєте з дітьми, це холодні течії та приватні шторми, здатні різко остуджувати воду. Ну, і важливо знати, що цей чорноморський курорт стрімко набирає популярності, тому розраховувати на малолюдні пляжі і тишу все ж таки не варто.
Санжійка
Санжійка – найближча сусідка Грибівки. Не тільки географічно, а й статусом поки що не дуже відомого курорту, який швидко розвивається. Це село за 40 км від Одеси, яке лежить на узбережжі Чорного моря. Головна особливість Санжійки - величні схили, які тягнуться вздовж усього берега. З них відкриваються захоплюючі види на море і навколишній степ. Багато хто приїжджає сюди виключно заради фантастичних пейзажів та можливості зробити гарні кадри.
Але більшість все ж таки їдуть до Санжійки заради спокійного відпочинку далеко від міста та людських натовпів. Пляжі тут хоч і не надто широкі через скелі, які підпирають їх, але завжди вільні. Втім, не лише від людей, а й від інфраструктури. Тут немає навісів, не здають в оренду парасольки та шезлонги, не працюють бари, а спускатися до моря доводиться місцями досить крутим сходам, а то й зовсім стихійним спускам.
Розміститися пропонують на базах відпочинку (переважно старого зразка), у міні-готелях та гостьових будинках. Або винайняти кімнату у місцевих. Ціни більш ніж доступні. Для любителів дикого відпочинку є кілька кемпінгів.
З розваг тут хіба рибалка у відкритому морі, ще можна орендувати яхту в місцевому яхт-клубі. За рештою доведеться їхати в Затоку. З інфраструктурою теж негусто: кілька магазинів, одна аптека та пара кафе. Тут допоможе сусідній Чорноморськ, де є і супермаркети, і банкомати, і лікарні та інші блага цивілізації.
Катранка
Один із найменш відомих курортів Одеської області. Це крихітне селище, яке лежить між озерами Сасик та Джантшейське. Від Чорного моря його відокремлює довга піщана коса — саме тут знаходяться пляжі, до яких ведуть два пішохідні містки, перекинуті через озера.
Катранка – мальовниче місце з майже незайманою природою, надзвичайно чистим морем та широкими піщаними пляжами, де на відстані сотні метрів можна не зустріти жодної душі. Сюди приїжджають, щоб відпочити від галасливих, запорошених і переповнених людьми міст, відновити сили та по-справжньому розслабитися. Інфраструктура мінімальна: є півтора десятки баз відпочинку та гостьових будинків, де номер зі зручностями обійдеться в рази дешевше, ніж у Затоці або Кароліно-Бугазі, кілька кафе та їдалень з домашньою їжею, зали для гри в більярд та настільний теніс, дискотека. На пляжах – лише пісок, хоча на деяких ділянках у центрі коси можна орендувати парасольки та шезлонги.
Втім, не лише скромна інфраструктура не дозволяє селищу нарощувати потік туристів. Один із головних недоліків Катранки — незадовільна якість доріг, що ведуть сюди: добиратися на машині складно, а транспорт ходить рідко.
Росєйка
Росєйка — сусіднє з Катранкою селище, розташоване на протилежному березі Джантшейського озера, крім якого воно також має вихід до озер Малий Сасик та Шагани. Останній є джерелом цілющої грязі, що дозволяє вважати Росєйку не тільки морським, а й грязьовим курортом.
Тут не по-чорноморськи мілке і дуже тепле море, чудова екологія, просторі пляжі, які, як і в Катранці, знаходяться на косі, складені зі світлого піску і тягнуться на кілометри, а дорога до них лежить через дерев'яні містки. Іншими словами, Росєйка - це ще одне ідеальне місце для тихого, спокійного відпочинку далеко від цивілізації.
Це, втім, не означає відсутність комфорту та зручностей. У селищі понад півсотні баз відпочинку, міні-готелів та гостьових будинків з гарними номерами, причому за приємними цінами. На центральному пляжі є навіси, кабінки для перевдягання, туалети, працює прокат парасольок та шезлонгів, для дітей встановлена надувна гірка та батут. У курортній зоні вистачає магазинів, де можна купити найнеобхідніше, є ринок, кафе, бари та навіть дискотека. А для малечі – невеликий парк атракціонів.
Сергіївка
Сергіївку, досить велике селище за 80 км від Одеси, насправді важко назвати маловідомим курортом. Ще за радянських часів вона була надзвичайно популярна, передусім як кліматичний та бальнеологічний курорт. Сергіївка лежить на березі Шаболатського (Будацького) лиману, багатого на лікувальні грязі та рапу, а також має кілька джерел мінеральних вод з цілющими властивостями.
Додаткову славу, щоправда, сумну, селищу принесла війна. 1 липня воно пережило російський ракетний удар, внаслідок якого було зруйновано 9-поверховий будинок та дві бази відпочинку, загинула 21 особа. Зараз селище відновлюється та чекає на гостей.
Сергіївка це відмінне місце для спокійного сімейного відпочинку та оздоровлення. Тут, як і раніше, працює багато санаторіїв, де можна пройти лікування або реабілітацію за допомогою лиманних грязей, рапи та/або мінеральних вод. Окрім них, діють сучасні міні-готелі, гостьові будинки та бази відпочинку. Щоправда, зняти житло на березі моря не вийде — воно знаходиться за кілометр від селища і відокремлено від нього Будакською косою, де й розташовуються морські пляжі. Сюди можна дійти мостом через лиман, який у народі називають «кілометром здоров'я», або доїхати катером.
Пляжі в Сергіївці є і з боку мілкого та теплого лиману, тут зручніше відпочивати з маленькими дітьми. І ті, й інші піщані, з пологим входом у воду, чисті, але не обладнані — зручності доведеться організовувати самостійно. Кафе та їдальні можна знайти в основному на території санаторіїв, хоча є вони і в самому селищі. А ще магазини, бари найбільше на набережній.
Розваг негусто: можна покататися на вейкборді, зайнятися кайтсерфінгом, з'їздити на екскурсію до Аккерманської фортеці до сусіднього Білгород-Дністровського чи центру культури вина «Шабо». Для решти є Затока, розташована в 18 км.
Лебедівка
Лебедівка — ще одне приморське село на Одещині, про яке говорять набагато менше, ніж, наприклад, про Затоку. Хоча як мінімум за природними даними вона нітрохи не поступається більш розтиражованим сусідам по узбережжю. Тут без перебільшення унікальна природа: з одного боку Чорне море, з іншого — солоне озеро Бурнас з блакитною глиною, що входить до групи Тузловських лиманів, на території яких створено однойменний природний парк, з третього — широкі степи, соснові та дубові ліси.
Ще одна природна особливість Лебедівки – високі бежево-руді скелі або схили, які обриваються перед пляжами. Останні через це не надто широкі, але майже завжди вільні, за винятком центрального пляжу, де у пік сезону буває тісно. До того ж від західної околиці селища тягнеться піщана коса, яка розділяє Чорне море і озеро Бурнас, з безкрайніми і часто безлюдними дикими пляжами.
До Лебедівки їдуть заради спокійного та недорого відпочинку. Вибір житла — від намету в кемпінгу і скромних кімнат у гостьових будинках до котеджів, які стоять окремо, з усіма зручностями. Інфраструктура типова для приморських селищ: кілька магазинів із «курортними» цінами, стільки ж кафе, ринок та аптека. Банкоматів у селі немає, але у багатьох кафе та магазинах можна розрахуватись карткою.
Приморське (Ізмаїльский район)
Приморське — крихітне село на краю Одеської області, що межує із Дунайським біосферним заповідником. Його оточують відразу кілька водойм: Чорне море, озеро Сасик, Жебріанський та Малий Солоний лимани. Крім того, на півдні селище сусідить із болотистою дельтою Дунаю, а на заході — з буджакськими степами. Все це формує унікальну екосистему курорту. Тут кришталево чисте повітря, прозоре море з теплим протяжним мілководдям і піщані, місцями добре обладнані пляжі.
Курортна зона Приморського знаходиться за кілька кілометрів від самого селища. Тут зосереджена основна інфраструктура: бази відпочинку, міні-готелі та гостьові будинки, що пропонують найрізноманітніші за умовами та вартістю варіанти, кілька кафе та барів, пляжні розваги. Найчистіші та просторі пляжі варто шукати на греблі, яка поділяє озеро Сасик та Чорне море; на центральному буває багатолюдно та брудно.
Загалом, Приморське — це про спокійний невибагливий відпочинок на березі моря далеко від великих міст і поблизу неймовірної краси природи. Бонус — зовсім поряд знаходиться «місто сотні каналів та виноробства» — Вилкове.
Лугове
Лугове — невелике село в Миколаївській області, розташоване поряд із Карабаським лиманом. Таку ж назву носить курортна зона на березі Чорного моря за кілька кілометрів від нього. Лугове не таке відоме, як сусіднє Коблево, але в сезон нестачі відпочивальників не відчуває. Його обирають за чисте море, просторі пляжі, досить розвинену інфраструктуру та прийнятні ціни.
На курорті діє близько двох десятків баз відпочинку, кілька міні-готелів, кемпінгів та наметових містечок — умови можна знайти найрізноманітніші: від спартанських до суперкомфортних. Більшість їх зосереджено в курортній зоні, але і є й ті, що знаходяться в самому селищі — далеко від моря, а й номери тут дешевші.
Пляжі Лугового зі змішаним покриттям: пісок з домішкою дрібної гальки та черепашок. Їхня ширина варіюється від декількох до 50 метрів. Всі вони мають зручний захід у воду, велику зону мілководдя, яке влітку добре прогрівається, і відмінно підходять для відпочинку з дітьми. На центральному, найширшому пляжі є всі блага: навіси, роздягальні, туалети, скриньки, повно атракціонів, проводиться регулярне прибирання. Поруч працюють кіоски зі снеками та фастфудом, вечорами — бари та дискотеки.
На курорті багато кафе та їдалень, з десяток магазинів, кілька аптек. Банкоматів немає, але у багатьох торгових точках є термінали для безготівкового розрахунку. Із розваг – пляжний волейбол, більярд, настільний теніс, кінозали, нічний клуб. Можна з'їздити на мис Аджіяск та з екскурсією на острів Березань.
Чорноморка
Чорноморка — ще один невеликий і поки не дуже популярний курорт в Миколаївській області, розташований недалеко від Очакова. Він знаходиться на Чорноморській (Лагерній) косі, яка з одного боку омивається Дніпро-Бузьким лиманом у місці його злиття з Чорним морем, а з іншого – Березанським лиманом. Свою назву курорт отримав від села Чорноморка, яке лежить за кілька кілометрів від нього.
Море на косі не таке солоне через близькість лиманів, але переважно чисте і досить глибоке, хоча прибережне мілководдя, оптимальне для дітей, тут теж є. Пляжі піщані і переважно просторі, за винятком східної частини коси, де смуга піску звужується до декількох метрів. Навіси, кабінки для перевдягання, прокат парасольок та шезлонгів, пляжні розваги є далеко не скрізь.
Тут же, на косі, зосереджено курортне житло: бази відпочинку, сучасні невеликі готелі та гостьові будинки. Більшість стоять прямо на березі. Хороший номер на базі басейну можна зняти відносно недорого. Із розваг — луна-парк та аквапарк. Є кафе та їдальні, кілька невеликих магазинів з обмеженим асортиментом. Найближчі супермаркети, аптеки, банкомати та інша цивілізація у сусідньому Очакові.
Кінбурнська коса
Так називають і піщану косу, і півострів на кордоні Миколаївської та Херсонської областей, який омивається Дніпро-Бузьким лиманом, Ягорлицькою затокою та Чорним морем. Це дивовижне місце з первозданною природою, кілометрами безлюдних пляжів, вкритих дрібним білим піском упереміш з черепашковою крихтою, і чистим прозорим морем, що дозволяє розглянути дно на глибині півтора-двох метрів. Місце, де можна відчути себе на краю світу, відпочити від міста та перезавантажитись.
Довгий час на Кінбурн приїжджали лише любителі дикого відпочинку, яких не бентежила повна відсутність зручностей та інфраструктури, але останні роки, крім кемпінгів на півострові, з'явилися бази, міні-готелі та котеджі, що пропонують відпочити з комфортом. І при цьому — в усамітненні по сусідству з незайманою природою: рожевими озерами, солончаками, лісами та лиманами, де гніздяться рідкісні птахи.
Від масового туристичного потоку Кінбурнську косу, територія якої входить до складу кількох заповідників, уберегла лише відсутність доріг. Проте популярність півострова з кожним роком зростала. Але повномасштабна війна, яку проти України розпочала Росія, поставила під загрозу існування унікального курорту. З квітня півострів регулярно обстрілюється російськими військами. На цей час тут згоріло 15 гектарів заповідних лісів, на відновлення яких піде не одне десятиліття, загинуло безліч диких тварин і птахів. Окупанти не дають місцевим жителям гасити пожежі, що лише ускладнює ситуацію.
Хочеться вірити, що до наступного року Кінбурнська коса скине з себе російсько-фашистську заразу, повстане з попелу і знову чекатиме на туристів.