Керуючий справами УПЦ пояснив, чому важливо змирятися

Бачення власних гріхів - це вже перший щабель на шляху до Бога.

Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви, про це сказав керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич) на Ютуб-каналі «Витражи: о вере в красках».

Владика пояснив, про що говориться в першій Заповіді блаженств: «Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне» (Мф. 5:3).

«Життя в єдності з Богом - це повнота буття, найвище благо і людське щастя, але для того, щоб людина могла жити з Богом і тим самим знайшла у своєму житті щастя, вона має стати здатною прийняти в себе Духа Божого. А для цього необхідно звільнити своє серце від гріхів та пристрастей», - сказав митрополит Антоній.

Він констатував, що гріх виганяє Бога з людського серця, і Його місце посідає інший «бог» - власне «я» людини. «В результаті відбувається спотворення життєвих цінностей, зміна всіх орієнтирів», - додав архієрей.

«Замість того, щоб підходити до Бога, служити Йому і перебувати в спасительному спілкуванні з Ним, людина спрямовує всі свої сили на задоволення потреб власного егоїзму. Стан, коли люди живуть заради себе і в центр свого внутрішнього всесвіту ставлять власне «я», називається гординею», - продовжив ієрарх УПЦ.

Митрополит пояснив, що гордість - це початок гріха, тому що горда людина покладається в житті лише на себе.

«Вона вважає, що сама все може і Бог їй не потрібен. Гордість - це початок заперечення Бога і навіть боротьба з Ним. А духовне зубожіння, або смиренність, є стан протилежний гордості. Через гордість сталося падіння в ангельському світі, через неї, піддавшись спокусі диявола, відпала і перша людина», - зазначив владика.

Керуючий справами УПЦ також пояснив, що убога духом - це та людина, яка бачить свій гріх. «А бачення власних гріхів - це вже перший щабель на шляху до Бога. Крім того, убога духом усвідомлює свою негідність перед величчю Бога і відчуває своє безсилля перед Його всемогутністю», - додав він.

Преподобний Симеон Новий Богослов зауважує: «Убогий духом має лише одне багатство - Христа, і тому не бажає вже нічого іншого, а прагне тільки до Нього одного».

«На жаль, у сучасному суспільстві ця чеснота втратила свою цінність і навіть стала приводом для глузування. Сьогодні людина всіма своїми силами прагне насамперед до збагачення, спрямовуючи всі свої сили на задоволення власних егоїстичних потреб, забуваючи про те, що справжнє багатство є нематеріальним», - продовжив архієрей.

Святитель Григорій Ніський, розмірковуючи над першою Заповіддю блаженств, говорить: «Найбільше багатство в житті людини - це її смиренність, духовна убогість, набуття якої є перемога людини над самим собою, своїм егоїзмом і своїм гріхом».

«Убогість духу - це здатність людського серця відкрити себе назустріч Богу та Його всесильній благодаті, яка єдина може освятити і преобразити наше життя», - підсумував митрополит Антоній.