Топ-10 подій і явищ українського медіаринку 2020 року: від кодування до виборів

«Детектор медіа» продовжує підбивати підсумки року, що минув. Ми вже публікували добірку найкращих документальних фільмів 2020 року від Ярослава Підгори-Гвяздовського, аналіз тенденцій у теленовинах 2020-го від Отара Довженка, підсумки року для українських кінофестивалів  від Лілії Апостолової, топ фейків про коронавірус від Гали Скляревської, підсумки законодавчих ініціатив для регулювання громадського сектора від Анни Єгорової, огляд кадрових змін року в медійній сфері від Наталії Данькової, аналіз трендів і подій світу соцмереж від Наталії Міняйло, підсумки року в політичних відеоблогах від Олександра Круміна, найбільший треш року на українському ТБ від Ярослава Зубченка, а також топ-10 матеріалів і топ-30 новин «Детектора медіа», топ-20 матеріалів про Суспільне і топ-20 матеріалів MediaSapiens. Нині пропонуємо аналіз десятки ключових подій, які вплинули на медіаринок у 2020-му, від Наталії Данькової.

Кодування на супутнику. Січень

2020 рік почався з довгоочікуваного кодування каналів на супутнику, до якого медіагрупи готувались кілька років поспіль. Здавалося, що саме ця подія стане ключовою та трендотворчою для всього ринку. У січні 2020 року ще ніхто б не повірив у світову пандемію COVID-19, і саме кодування віщувало нові прибутки та посилення сегменту платного телебачення. Тож медіагрупи таки закодували супутниковий сигнал своїх каналів у ніч на 29 січня.

Однак «ідеальний шторм не став ідеальним». Адже замість 2 мільйонів користувачів безкоштовного супутника лише 400 тис. перейшли у платний ссегмент (з них 300 тисяч обрали легальний супутник, тобто DTH-платформи Viasat і Xtra TV). «Безкоштовний супутник залишились дивитися 70% домогосподарств. Лише 30-35% розподілилися за іншими типами прийому», – розповідала очільниця супутникової платформи Viasat Світлана Міщенко. У безкоштовний цифровий ефір Т2 перейшли близько 1,8 млн абонентів.

Основною причиною невдач із кодуванням топменеджери медіагруп називають політичні заяви, виголошені одразу після того, як канали таки зникли з безкоштовного супутника. За словами директора зі стратегії та розвитку бізнесу «Медіа Групи Україна» Федора Гречанінова, основною проблемою для DTH-сегменту стали дві «чорні дати» лютого: 21 лютого Верховна Рада підтримала запровадження мораторію на кодування українських каналів на супутнику, а 28 лютого Офіс президента випустив реліз про те, що Володимир Зеленський домовився з медіагрупами про запуск некодованих міжнародних версій головних каналів. Після кожної з цих подій, зауважив пан Гречанінов, передплати DTH-платформ падали вдвічі.

Свою роль у цьому зіграла й пандемія. Спершу з Китаю не надійшла партія обладнання. Потім через карантин не змогли працювати інсталятори, які встановлюють супутникові антени. І, зрештою, кризові процеси в економіці та падіння доходів знизили бажання українців платити за ТБ.

За рік кожна медіагрупа заробила приблизно 100-200 млн грн. Але це в рази менше, ніж планували. До того ж, прибутки всіх чотирьох медіагруп не рівнозначні. Адже «1+1 медіа» та «Медіа Група Україна» мають власних DTH та ОТТ-провайдерів, і саме вони стали найпершими бенефіціарами кодування серед медіагруп. До того ж, вони вивели своїх провайдерів на межу самоокупності.

Слідом за каналами медіагруп кодуватися на супутнику почали й інші розважальні канали. Так, у березні група компаній Film.ua, яка є партнером медіахолдингів, поступово закодувала сигнал усіх своїх шести мовників: FilmUADrama, Bolt, 36,6 TV, «Кус-кус», Epoque і «Дача». Також 2 березня свій сигнал закодував музичний канал Music Box, який мовив з 2007 року у відкритому доступі. А з 1 вересня зникли з відкритого супутника всі канали групи «Континент ТВ» («Трофей», «Терра», «Наука», «Фауна»)

Пандемія 2020. Березень

Цей «чорний лебідь» непередбачувано змінив життя всього світу. Пандемія та карантинні обмеження одразу збентежили український медіаринок, але далі спонукали змінюватися й адаптуватися. Найперший удар, який відчули всі медіа навесні, – падіння рекламного ринку.

Преса. Закриття мереж роздрібного продажу та друкарень, призупинення кампаній рекламодавців призвели до зупинки виходу близько двох сотень газет і журналів. Насамперед, стали на паузу ті видання, які монетизувалися за рахунок реклами та орієнтувалися на роздрібні продажі. Серед них – друковані версії суспільно-політичних тижневиків. Однак місцева та регіональна преса продовжувала видаватись, і навіть подеколи збільшувала свої тиражі. Рекламодавці на загальнонаціональному рівні суттєво знизили бюджети, зняли або перенесли кампанії. Редактори районних і міських газет оцінювали падіння надходжень від реклами в регіональній пресі на рівні 50-70%. Пандемія зумовила потребу трансформації дистрибуції преси та пошуку нових шляхів монетизації. Серед них – платні підписки на цифрові версії, однак про них розкажемо нижче.

Радіо, диджитал, зовнішня реклама. Після запровадження карантину не відбулось очікуваного зростання рекламних бюджетів навіть у диджиталі, попри зростання популярності онлайн-сервісів та онлайн-магазинів. Зовнішня реклама відчула наслідки карантинних обмежень з квітня, коли рекламодавці масово почали відмовлятися від замовлень. Ситуація змінилася вже ближче до осені, коли наблизилась виборча кампанія. Свою присутність клієнти скоротили й на радіо. Водночас адаптаційний період спонукав бренди по-новому комунікувати з аудиторією. У тому числі за рахунок соціальної реклами, позиціонуючись як соціально відповідальний бізнес.

Телебачення. На загальнонаціональному рівні активність рекламодавців з початку карантину знизилась, однак частина кампаній перемістилась на травень-червень. У відповідь на це одразу після запровадження карантину телевізійні сейлз-хаузи запропонували бонусне стимулювання, яке дозволило втримати рівень заповнюваності рекламою на найбільших телеканалах.

А от найбільш загрозлива ситуація склалась у регіонах, де на ТБ навесні залишилося лише 5-10% рекламних бюджетів. Через це телекомпанії призупинили виробництво розважальних проєктів, перейшли на повтори, дистанційну роботу, розпочали скорочення. Деякі власники в умовах кризи прийняли рішення продати свої телеканали, на які знайшлися покупці перед місцевими виборами (наприклад, в Одесі, у Рівному).

Зупинка виробництва частини проєктів спіткала також і великі канали: декому довелося відмовитись від талантшоу з масштабними кастингами, хтось не встиг відзняти заплановані серіали, хтось переніс виробництво на рік. Поновити зйомки змогли після послаблення карантину в травні, але до повноцінного виробництва більшість повернулася вже влітку.

Дещо вирівнялася ситуація ближче до кінця літа, коли ринок адаптувався до нових умов, а також розпочалася виборча кампанія.

Зазнали втрат і гравці ринку платного ТБ. За час карантину в середньому провайдери недоотримали до 30% коштів від споживачів за надані послуги. Зниження платоспроможності населення, особливо в селах та маленьких містах з населенням менше 50 тис. вплинуло й на роботу DTH-платформ, кабельних провайдерів. Удару зазнали і провайдери «Медіа Групи Україна», які були заточені під футбол. Через перенесення матчів топових турнірів – Ліги чемпіонів, Ліги Європи та Євро-2020 – канали «Футбол» запустили сітку повторів найкращих матчів. Планувалося, що канали «Футбол 1» і «Футбол 2» цього року перейдуть на нову модель дистрибуції: за індивідуальною передплатою a la carte за ціною 109 гривень. Однак через пандемію та зупинку основних турнірів медіа група перенесла перехід на продаж a la carte на невизначений строк. Його можливість у найближчій перспективі під великим питанням.

Водночас пандемія стала каталізатором зростання ОТТ-сервісів. Саме вони, на думку Федора Гречанінова, стали основними бенефіціарами карантину в довгостроковій перспективі. А найбільших втрат зазнало аналогове кабельне телебачення. Генеральний директор групи «1+1 медіа» Ярослав Пахольчук переконаний, що наприкінці 2022 року ОТТ обійде кабельне ТБ за кількістю абонентів. Самі ОТТ-гравці дедалі сміливіше демонструють свої амбіції на ринку. Приміром, Megogo придбав права на топові чемпіонати з футболу, які раніше належали «Медіа Групі Україна» та «Волі», і розпочав спільне виробництво контенту з «1+1 медіа». «Київстар ТБ» заявив, що увійшов у трійку лідерів на ОТТ-ринку. А ще один сервіс із цієї трійки Oll.tv розпочав поступове об’єднання бренду із супутниковою платформою Xtra TV (обидва сервіси належать «Медіа Групі Україна»). Також цієї осені ОТТ та IPTV-провайдери почали продавати конкурентам ексклюзивний продукт, який раніше був їхньою головною перевагою для залучення нових користувачів.

Згортання іномовлення та запуск «Дому». Березень

1 березня на межі з тимчасово окупованими територіями розпочав мовлення новий державний розважально-інформаційний телеканал «Дом», створений на базі каналу UATV Мультимедійної платформи іномовлення України. Запуску мовника передував, як це часто буває, невеликий скандал з недовготривалим призначенням керівником інформаційного мовлення Олени Трибушної, колишньої головної редакторки 24-го каналу. За 20 днів після призначення вона відмовилася від керівництва інформаційним мовленням державного телеканалу через різне бачення процесу реалізації проєкту з його іншими новими керівниками. Згодом вона розповіла, що на канал для тимчасово окупованих територій прийшли люди з каналу «112 Україна». Керівником каналу «Дом» стала Юлія Островська, яка раніше працювала директоркою з виробництва студії «Квартал 95».

«Дом» присутній у цифровому та аналоговому ефірі на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями. Поки що він не мовить із супутника, оскільки показує в ефірі розважальний контент чотирьох найбільших комерційних медіагруп – StarLightMedia, «1+1 медіа» (у тому числі студії «Квартал 95»), «Медіа Група Україна» та «Інтер медіа груп», які не надавали «Дому» супутникових прав на свої серіали, токшоу, розважальні програми, спортивні трансляції. Медіагрупи надають контент «майже безкоштовно за умовні 100 гривень» за умови, що каналу немає у відкритому доступі на супутнику. Контент медіагруп додав і інших обмежень новоствореному каналу: наприклад, улітку «Дом» змушений був поступитися UATV місцем у цифровому ефірі у Волновасі, Краматорську та Маріуполі через ці обмеження. Також медіагрупи блокують зміну Концерном РРТ модуляції сигналу «Дому», покликану збільшити дальність його поширення.

Тому з весни 2021 року канал має намір закупити та виробляти власними силами розважальний контент (у тому числі й серіали) та відмовитися від «подарунків» медіагруп.

Щодо інформаційного контенту, то з 16 березня «Дом» почав викладати випуски новин власного виробництва на своєму YouTube-каналі та поступово розширював лінійку власних інформаційно-публіцистичних проєктів. Нині в ефір виходять 5 випусків новин на день, 5 щоденних інформаційних лінійок, 5 щотижневих інформаційно-аналітичних лінійок програм і ранкове шоу по буднях. Наприкінці 2020 року тривалість власного контенту телеканалу «Дом» становить 28 годин власного мовлення на тиждень (із повторами програм – 35 годин).

Відмова від контенту медіагруп дозволить «Дому» посилити дистрибуцію. Тому в планах каналу на 2021 рік розширення покриття. Концерн РРТ заявив, що готовий посилити аналогове мовлення у будь-якій частині України у будь-який момент.

Канал іномовлення UATV, який спершу хотіли закрити, зрештою відновив мовлення на супутнику, показуючи повтори своїх програм. Із березня 2021 року планується, що UATV вийде в концепції розважально-інформаційного мовника зі своїм ранковим шоу, ігровим контентом тощо.

Дотична до іномовлення історія – з планами запуску української версії інформаційного каналу Euronews. Уряд вирішив знов «ощасливити» цим проєктом українців у 2021 році (щойно у 2020 році за кошти Суспільного мовника погасили старі борги держави за попередню версію Euronews, ініційовану ще урядом Миколи Азарова). Цим питанням має займатися міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Тож ідеться про можливу появу на українському ринку ще одного інформаційного мовника, можливо, з державним фінансуванням. Деталі проєкту поки що не оголошують. Але цілком імовірно, що проєкт, якщо він буде запущений, стане альтернативою іномовленню.

Реформа авторського права. Квітень-грудень

Цього року нарешті почала втілюватися нова система сплати винагороди за авторські права. Хоча закон, який регулює діяльність у цій сфері, ухвалений ще у 2018 році, свою діяльність акредитовані організації колективного управління (ОКУ) авторськими та суміжними правами у сферах, дотичних до медіа, розпочали лише у 2020 році.

У квітні завершилися переговорили щодо тарифів авторської винагороди, яку мають сплачувати телеканали, радіостанції та провайдери за використання авторських і суміжних прав ОКУ. Однак домовитися з індустрією вдалося лише ОКУ «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (КАМП) щодо сфери кабельної ретрансляції. Натомість радійники зі своєю ОКУ «Український музичний альянс» не дійшли згоди щодо тарифів.

Щодо кабельної ретрансляції сторони домовилися про «низький вхід» для початку відрахувань за «кабельну ретрансляцію» з поступовим щорічним підвищенням. За такою схемою якраз вибудовувалися відносини провайдерів з медіагрупами. У результаті переговорів учасники погодили таку модель: у 2020 році провайдери платять ОКУ 40 копійок за абонента, у 2021 році – 90 копійок, у 2022 році – 1,5 грн, у 2023 році – 2 грн, у 2024 році – 2,5 грн, у 2025 – 3 грн.

Після цього КАМП почала збирати роялті за авторські та суміжні права із провайдерів. А вже на початку осені організація взялась активно подавати позови до суду як щодо укладання договорів, так і щодо стягнення компенсації за порушення авторських прав одного із правовласників у розмірі від 223 тис. до 825 тис. грн. Цим правовласником є приватне підприємство «Світова музика», яке діє на підставі договору з російським ООО «Олл Мьюзик Паблишинг». Менеджмент КАМПу переконаний, що судові позови стимулюватимуть ринок платити винагороду за авторські права. Але частина провайдерів та профільних юристів вважає, що така тактика суперечить функціям ОКУ, метою яких є збір та розподіл роялті, і навіть називають таку політику шантажем.

Станом на грудень 2020 року КАМП уклала 100 договорів із провайдерами та за другий і третій квартали 2020 року зібрала 3 млн 646 тис. грн винагороди за кабельну ретрансляцію. «3 млн 342 тис. грн уже було спрямовано для розподілу винагороди правовласникам: 50 % — правовласникам музики і 50 % — правовласникам фільмів», — повідомила організація.

У грудні 2020 комісія Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України підбила підсумки конкурсу і прийняла рішення про акредитацію ОКУ у сфері публічного сповіщення, де платниками роялті за авторські права є телерадіокомпанії. Переможцем стала нова громадська спілка «Автори та видавці», президенткою якої є співачка Руслана Лижичко. Однак інший учасник конкурсу — «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (УААСП), якою керує музикант Валерій Харчишин, — просить міністра зупинити процес акредитації, бо вважає, що конкурсна процедура проходила з порушеннями. Також УААСП заявляє про монополізацію ринку ОКУ через перемогу в конкурсі Мінекономіки ще однієї ОКУ, яка має збирати роялті з готельно-ресторанних закладів, – «Організації колективного управління авторськими та суміжними правами». Переможці конкурсу всі закиди відкидають та вважають свою перемогу законною та обґрунтованою. Але УААСП готова оскаржувати результати конкурсу в суді.

Новий склад регулятора. Квітень-травень

Навесні 2020 року президент Володимир Зеленський оновив склад своєї четвірки в Національній раді з питань телебачення та радіомовлення. Він не поспішав це робити одразу після президентських виборів. Але подання Нацрадою в кінці січня 2020 року звіту за попередній рік відкрило для президента таку можливість. 4 березня за результатами розгляду звіту Володимир Зеленський звільнив усю президентську четвірку членів Нацради, але одразу заново призначив двох із неї – Валентина Коваля та Юрія Зіневича. Для Уляни Фещук і Сергія Костинського місця за квотою Зеленського в регуляторному органі не знайшлося. У квітні на одне з вакантних місць у Нацраді президент призначив Олену Ніцко – екскерівницю департаменту маркетингу кінотеатрів «Сінема Сіті» (ТОВ «Сінема центр»), співвласниками якої є колишні власники «1+1» Борис Фуксман та Олександр Роднянський. У травні четвертим членом Нацради за президентською квотою стала екскерівниця пресслужби студії «Квартал 95» Тетяна Руденко.

А от парламент так і не спромігся оновити свою четвірку у 2020 році. Ще в травні 2019 році членом Нацради Верховна Рада призначила Максима Онопрієнка, колишнього генерального директора запорізької телерадіокомпанії TV5 Ріната Ахметова. Але вже в липні 2019 року завершився строк повноважень іще трьох членів Нацради – Ольги Герасим’юк, Олександра Ільяшенка та Олега Черниша. Наприкінці 2019 року Верховна Рада проголосувала за їх звільнення, але вони продовжують виконувати обов'язки до моменту призначення нових членів. Заради такої можливості парламент відкоригував закон, змінивши процедуру ротації членів Нацради. Оголошений ще у 2019 році профільним комітетом Ради конкурс на посади трьох членів так і не був проведений.

Після часткової ротації члени Нацради наприкінці квітня 2020-го переобрали свій керівний склад. Головою Нацради стала Ольга Герасим’юк, першим заступником голови – Валентин Коваль, заступником голови – Олег Черниш, відповідальним секретарем – Юрій Зіневич.

Більше половини членів нинішнього складу Нацради співпрацювали в минулому в різний час із «1+1» та «Кварталом 95» (Ольга Герасим’юк, Олег Черниш, Юрій Зіневич, Олена Ніцко й Тетяна Руденко), двоє близькі до медіагрупи Ріната Ахметова (Олександр Ільяшенко та Максим Онопрієнко), один – колишній топменеджер медіагрупи Віктора Пінчука (Валентин Коваль).

Пейволи та клуби ЗМІ. Червень-жовтень

Пандемія та падіння рекламного ринку спонукала українські медіа готуватися до майбутнього «без реклами», тобто орієнтації на нові моделі монетизації, які базуються на платному контенті. В Україні побудова платного ринку йде в контексті телебачення і спроб медіагруп і провайдерів привчити користувачів платити за легальний перегляд. Однак ця тенденція охоплює всі медіа.

Після весняної карантинної хвилі, з літа українські видання вирішили спробувати заробляти кошти безпосередньо від читачів. Це й пейволи (платний доступ до матеріалів), і донейти (пожертви від читачів), і «клуби читачів» (платне членство в клубі дає певні редакційні бонуси, можливості спілкуватися з редакцією, додатковий контент). Зокрема, «НВ» запустило платний доступ до частини контенту, Liga.net – платний сервіс без реклами, «Українська правда», The Ukrainians, «Громадське», «Слідство. Інфо» – спільноти та клуби.

«НВ» запровадило пейвол на початку року, за два місяці отримало понад 10 тисяч підписників. Вартість передплати – 49 грн на місяць (469 грн на рік), але на час карантину діяла акційна ціна 1 грн. За словами керівника видання Віталія Сича, кількість передплатників утричі перевищила очікування й «НВ» хотіло б і далі утримати їх.

Liga.net запустила збір пожертв, а згодом сервіс без реклами – і за рахунок читацької підтримки має 25-30% від зарплатного фонду редакторів і журналістів. Зараз у виданні працює 40 редакторів і журналістів, 15 з них отримують зарплату з читацьких коштів. Також за кошти читачів видання планує вдосконалити українську версію сайту і перезапустити її вже в першій половині 2021 року.

Пейволи починають запускати і видання в регіонах. Так, 24 серпня регіональне інтернет-видання «Волинь Online» запустило платний доступ до свого контенту, а наприкінці жовтня пейвол упровадило регіональне видання «РІА медіа», яке працює в чотирьох містах: Вінниця, Тернопіль, Хмельницький та Козятин, а також має свою франшизу в Житомирі.

«Українська правда» запустила «Клуб УП» 18 червня і стала однією з перших, хто випробував клубну модель. Уже на осінь доходи від членства склали 10% бюджету видання. А це досить вагомий показник для українського ринку, де прийнято вважати. що аудиторія не готова платити за контент. Клубна модель УП має трирівневу структуру: «Клуб УП» (55 грн на місяць), «Толока УП» (125 грн на місяць) та Editor’s Club (1250 доларів на рік).

Свою спільноту онлайн-журнал The Ukrainians запустив у травні. Її учасники мають три статуси: «спільники» (50 гривень щомісяця), «амбасадори» (100 грн) і «фанати» (200 грн). За словами керівника проєкту Тараса Прокопишина, кошти, які вдалось отримати від «амбасадорів» та «амбасадорок» дають виданню 1,5-2 тисячі доларів на місяць. Зараз проєкт має 450 учасників спільноти.

Свої спільноти є і в hromadske, і в «Слідства.інфо», кожен з яких поєднує як клубну модель, так і залучення читачів до фінансування через донейти. У лютому команда «Слідства.інфо» запустила Patreon, учасники якого щомісяця приносять виданню 657 доларів пожертв. А 1 жовтня стартував медіаклуб «Слідства.інфо», що на початок грудня налічував 100 учасників, середній внесок яких на місяць становив 200-300 гривень. У жовтні 2020 року hromadske запустило оновлену платну модель членства – «Друзі hromadske». Цей клуб має трирівневу структуру: «Друг» – 50-249 гривень на місяць, «Партнер» – 250-499 грн на місяць, «Родина» – від 500 гривень на місяць. Зараз hromadske має 200 «друзів» та 40 «партнерів» і членів «родини». Поки що їхні внески далекі від зібраних коштів під час першого крауфандингового проєкту, який у 2013 році приніс виданню 1 млн гривень за 46 днів.

Великі новини в медіавласності. Червень-вересень

Якщо торік голова політради партії «Опозиційна платформа — За життя», народний депутат України та кум Володимира Путіна Віктор Медведчук скуповував інформаційні канали, то цього року ринок приголомшила новина про те, що його дружина Оксана Марченко є власницею частки «1+1» та інших каналів «1+1 медіа». Самі «Плюси» та їхній беніфіціарний власник Ігор Коломойський заявили, що нічого про це не знали. Розповімо детальніше.

У червні з декларації Віктора Медведчука за 2019 рік стало відомо, що Оксана Марченко є кінцевою бенефіціарною власницею офшорної компанії Bolvik Ventures Ltd, яка опосередковано володіє частками каналів групи «1+1 медіа». Але в документах про структуру власності каналів, оприлюднених на їхніх сайтах і поданих до Нацради, вказано, що Bolvik Ventures Ltd контролюється Ігорем Суркісом. Компанія опосередковано володіє 24,6% каналу «1+1», 24,5% каналу ТЕТ і 24,5% каналу «2+2».

Адвокат Ігор Кириленко, який представляє інтереси Віктора Медведчука, сказав, що Оксана Марченко володіє 8,22% акцій телеканалу «1+1» і 8,17% акцій телеканалу ТЕТ. За його словами, ТОВ «Інвестиційна компанія "Гармонія"», власником якого до березня 2016 року був Віктор Медведчук, а в березні 2016-го стала Оксана Марченко, в січні 2012 року придбало за ліцензією Нацбанку 100% акцій кіпрської компанії «Бересінтіо Інвестментс Лтд». Ця компанія якраз володіє 33,33% акцій компанії Bolvik Ventures Ltd.

Віктор Медведчук сказав, що партнерство в бізнесі з олігархом Ігорем Коломойським – це «питання бізнесу, а не ідеології». А Оксана Марченко «не виключає», що може розширити свою частку в структурі власності «1+1». Їй треба володіти контрольним пакетом акцій, щоби впроваджувати зміни на каналі.

Група «1+1» направила запити до компаній зі своєї структури власності щодо достовірної інформації про власників Bolvik Ventures Ltd. І 10 липня з посиланням на отриману відповідь повідомила, що зміна власника Bolvik Ventures LTD відбулась у вересні 2010 року і станом на сьогодні контролерами компанії Bolvik Ventures LTD є Ігор Суркіс (із часткою 33,34 %), Леонід Ашкеназі (із часткою 33,33 %) та Оксана Марченко (із часткою 33,33 %). «Відповідно, кожна із перелічених осіб володіє в телеканалі “1+1” часткою менш, ніж 10 %», – йшлося в заяві. Однак згодом «1+1 медіа» відкликала це повідомлення у зв’язку з тим, що отримала додаткову інформацію, що не підтверджує наведені раніше дані.

Нацрада взялася за дослідження цього питання після звернень «Детектора медіа», Інституту масової інформації, Інституту демократії ім. Пилипа Орлика та Центру протидії корупції лише наприкінці року. Регулятор призначив перевірки 13 компаніям групи «1+1 медіа», у структурі власності яких є Bolvik Ventures Ltd, і зобов’язала їх подати оновлену інформацію про структуру власності.

Ще одна зміна власника чекає на «Український медіа холдинг» (УМХ). З 2019 року, відповідно до рішення суду, медіаактиви бізнесмена-втікача часів експрезидента Віктора Януковича Сергія Курченка були арештовані та передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). Зокрема, мова йде про майно, майнові та корпоративні права групи «Український медіа холдинг» (UMH), радіостанції «Голос столиці», Lounge FM і Radio Next, «Авторадіо», «Ретро ФМ»; юридичні особи порталів Bigmir.net, I.ua, Tochka.net; видавничий дім УМХ і його видання «Теленеделя», «Аргументы и факты в Украине», «КП в Украине», «Корреспондент», «Деньги.ua», «Команда», «За рулем»; друкарню «Укрполіграфмедіа», низку рекламних агенцій і сейлзхаусів, мереж розповсюдження преси (у тому числі «Твоя преса»).

АРМА мало через конкурс обрати управителя для цих активів, доки вони перебувають під арештом. Конкурс проводили двічі за рік. Перший закінчився нічим: на нього подалися семеро претендентів, але на думку тендерного комітету АРМА, їхні документи не містили всієї необхідної інформації або з них неможливо було визначити, чи відповідає учасник вимогам конкурсу. У повторному конкурсі змагалися шість компаній: ТОВ «Видавничий дім "Масаві"», ТОВ «Комунікаційний хаб "Економіка"», ТОВ «Сьогодні Мультимедіа» (входить до «Медіа Групи Україна»), ТОВ «Об’єднана медіа група», ТОВ «Видавництво Український медіа дім» і ТОВ «1+1 інтернет» (входить до холдингу «1+1 медіа»). Зрештою, 10 вересня АРМА обрало управителя для УМХ – ТОВ «1+1 інтернет», що входить до групи «1+1 медіа» олігарха Ігоря Коломойського.

Однак троє учасників конкурсу – ТОВ «Сьогодні Мультимедіа», ТОВ «Видавництво Український медіа дім» і ТОВ «Комунікаційний хаб "Економіка"» – заявили, що подали до суду з вимогою скасувати результати конкурсу. Зокрема, «Медіа Група Україна» вважає, що конкурсу мала передувати оцінка активів УМХ і ознайомлення учасників з її результатами, а сам конкурс мав проводитися через ProZorro. Втім, заступник голови АРМА Володимир Павленко зауважив, що судові позови не призупиняють діяльності АРМА та обраного ним управителя активів – компанії «1+1 інтернет».

«1+1 медіа» поки ще не приступила до управління. Група очікувала на аудит активів УМХ із залученням незалежних експертів та на погодження Антимонопольного комітету України. Адже АМКУ попереджав претендентів на управління активами УМХ, що вони підпадають під антимонопольні обмеження, тому їм може бути потрібен дозвіл на концентрацію. Станом на початок грудня 2020 року АРМА ще тільки проводила конкурс на оцінку майна та прав інтелектуальної власності УМХ.

Розпад рекламного альянсу. Жовтень

У жовтні медіагрупи домовилися про нову конфігурацію продажів реклами на наступний рік. Розпався умовний «Альянс» трьох медіагруп StarLightMedia, «Медіа Група Україна» та Inter Media Group, який упродовж семи років, з 2013 року, протистояв групі «1+1 медіа». Нова конфігурація з 2021 року працюватиме у форматі 2 х 2: StarLightMedia + «1+1 медіа» проти «Медіа Групи Україна» + Inter Media Group. Перша група виглядає значно сильнішою за конкурентів, однак невідомо, чи зможе вона в такому складі проіснувати тривалий час. Друга група претендує на 33% від усіх рекламних бюджетів на ТБ.

Першим про початок продажів телереклами на 2021 рік та умови для рекламодавців оголосив 27 жовтня новий сейлзхаус Ocean Media Plus, який продаватиме рекламу на каналах StarLightMedia. Сейлзхаус продаватиме пряму рекламу та медійне спонсорство однією угодою. Водночас внутрішній сейлзхаус групи StarLight Brand Content продовжуватиме продавати інтегроване спонсорство на телеканалах StarLightMedia. Ocean Media Plus прогнозує зростання ринку на 5% і розраховує на 85% від заповнюваності рекламних блоків на каналах після фіналізації всіх своїх угод з рекламодацями.

18 листопада сейлзхаус Evident Media, який раніше ексклюзивно продавав рекламу на телеканалах «Медіа Групи Україна», оголосив про початок продажів прямої телевізійної реклами на 2021 рік на каналах двох медіагруп – «Медіа Групи Україна» та «Інтер медіа груп». Сейлзхаус закладає медіаінфляцію 5-7%, пропонує знижки за ексклюзивне розміщення, за зміщення бюджетів на початок року, відмовляється від націнок за неесклюзив і кобрендинг.

Комерційні топи «Медіа Групи України» та її сейлзхаусів кажуть, що готові до широких угод своїх клієнтів, тобто клієнти зможуть купувати рекламу та спонсорство в усіх сейлзхаусів і МГУ не виставлятиме для них націнок. Нову конфігурацію продажів вони вважають можливістю пошуку нових варіантів співпраці з клієнтами і розробки нових продуктів. «Усі клієнти розцінюють зміни на ринку як можливість. І вони побачили її не лише “вузько” в телевізійній угоді, вони в принципі змінюють підхід до медіапланування», – сказав директор Evident Media Антон Зінченко.

А 23 листопада група «1+1 медіа» оголосила про появу нового сейлзхаусу ТОВ «Сиріус медіа», який продаватиме пряму рекламу та міжпрограмне спонсорство на каналах «1+1 медіа». Попередній продавець реклами й спонсорства групи, ТОВ «Глобал медіа груп», буде займатися інтеграційним спонсорством і роботою з прямими клієнтами.

Комерційний директор «1+1 медіа» Валерій Варениця, коментуючи розпад «Альянсу», сказав: «Ринок у 2021 році отримає нову конфігурацію та більше свободи вибору. Зараз продажі носять пакетний характер і, купуючи умовну "гречку" в особі ICTV, у навантаження рекламодавець отримував і умовну "кільку" – телеканал "Інтер". Наступного року в рекламодавців буде менше обмежень. Ми дуже тішимося тим фактом, що наші клієнти отримають можливість розширити перелік каналів, які вони використовують у своїх сплітах, і не будуть затиснуті можливостями лише нашої групи».

Він також розповів, що у своїх переговорах з великими рекламними групами «1+1 медіа» намагається довести, що ринок наступного року зросте на 15% (тобто група хоче закладати такий рівень інфляції). Однак група готується до обох сценаріїв – і переоцінки, і недооцінки ринку.

Місцеві вибори. Жовтень

Цьогорічна осіння виборча компанія на місцевому рівні стала тріумфом впливу власників на медіа. До прикладу, у Рівному дві команди, пов’язані з кандидатами в мери, придбали два канали-конкуренти.

На початку вересня телекомпанію «Рівне 1» придбала волинська телерадіокомпанія «Аверс». «Аверс» із 2017 року пов’язують з народним депутатом, соратником Ігоря Коломойського, лідером створеної під місцеві вибори партії «За майбутнє» Ігорем Палицею. Інший рівненський канал «Ритм» придбав місцевий забудовник Роман Курис, який тісно пов’язаний із кандидатом на міського голову Віктором Шакирзяном і політичним проєктом під місцеві вибори «Рівне разом».

Ще одна історія – це поява нових місцевих каналів Kyiv Live та Odesa Live. Їхній інвестор – столичний забудовник і народний депутат від «Опозиційної платформи – За життя» Вадим Столар. Kyiv.Live розпочав мовлення 9 серпня 2020 року в аналоговому та цифровому ефірі Т2 в Києві та області на частотах каналу «Перший київський» (ТРК «Купол»), а на супутнику – на частоті каналу Rabinovich TV (ТОВ «Ньюс нетворк»). Телеканал Odesa.Live розпочав мовлення 2 вересня 2020 року в цифровому ефірі в Одесі та області та в мережах кабельних операторів замість телеканалу GTV (ТОВ «ТРК “Клуб-ТВ”»). На той момент канали навіть не отримували дозволів Нацради на переформатування, регулятор дав на це дозвіл лише в грудні.

Місцеві вибори принесли не лише зміни в медіа власності, а й у контенті. Пріоритетом більшості топових медіа стало не донесення до виборців суспільно-важливої інформації, а змагання меседжів, вигідних власнику або його партнерам чи ставленикам. Інколи градус політичної джинси зашкалював навіть на топових телеканалах. Керівник Центру моніторингу та аналітики «Детектора медіа» Отар Довженко назвав однією з найпотворніших джинсових історій за останнє десятиліття українських теленовин підтримку каналом «Україна» Олега Ляшка на виборах у 208-му окрузі: «Це були не лише щоденні піар-сюжети, а й чорнуха проти його опонентів, зокрема геть непристойний матеріал про вдову Валерія Давиденка, яка, мовляв, “сумує за втраченим”».

А «1+1» відзначився піаром бізнес-партнера Ігоря Коломойського Ігоря Палиці, лідера партії «За майбутнє». За спостереженнями автора «Детектора медіа» Ярослава Зубченка, у новинах «ТСН» перед виборами Ігор Палиця почав вручати ключі та жертвувати зарплатою, навчати жіноче крило партії, виступати на жіночому форумі в Одесі, перейматися Тернопільщиною, Сумщиною, Хмельниччиною, Миколаївщиною, Рівненщиною (в окремих сюжетах), брав участь у всіх випусках токшоу «Право на владу», які вийшли в сезоні перед виборами тощо.

Не менш красномовним був піар кандидатів від ОПЗЖ на каналах «Інтер», «112 Україна», ZIK та NewsOne.

Зрештою, Нацрада вперше у своїй практиці почала складати адмінпротоколи про порушення виборчого законодавства (переважно це ознаки прихованої агітації) і скеровувати їх до суду. Загалом до суду передали понад 50 протоколів щодо загальнонаціональних телеканалів «112 Україна», NewsOne, ZIK, «Інтер», «Наш» і місцевих та регіональних мовників «РАІ», «ВТВ плюс», «Z радіо», «Відікон», Z, «Тернопіль 1», «Рівне 1», КМТ, «Чернівецький промінь», ТРК «Ритм», ТВА, ТРК «Юг». І в Херсоні директор місцевої телекомпанії вже вперше отримав штраф за рішенням суду по такому адмінпротоколу.

Нова ліцензія «Зеонбуду». Листопад

Наприкінці жовтня Нацрада продовжила ліцензії провайдера-монополіста цифрового ефірного телебачення ТОВ «Зеонбуд» ще на 10 років. Таке рішення регулятора було найбільш бажаним для самої компанії. Адже обговорювались різні можливості: від проведення нового конкурсу до діяльності «Зеонбуду» як оператора без ліцензії.

Компанія зобов’язалась перед Нацрадою виконати кілька умов (і це прописано в рішеннях Нацради про продовження ліцензій): встановити 47 додаткових передавачів, змінити модуляцію сигналу та забезпечити роботу системи оповіщення населення про надзвичайні ситуації. У разі невиконання «Зеонбудом» узятих на себе зобов’язань, Нацрада має право скасувати прийняті рішення про продовження ліцензій.

Альтернатив на ринку «Зеонбуду» поки що немає. Попри те, що регулятор відкрив шлях для створення мультиплексу державного Концерну РРТ МХ-7, держава не виділила на це коштів. Адже його побудова коштує щонайменше 280 млн грн, а в комерційному плані цей проєкт може бути тільки збитковим. У самому Концерні бачать серед можливих інвесторів мультиплексу медіагрупи.

Відтак, Антимонопольний комітет України здійснив другу спробу якось вплинути на монополіста. 14 грудня АМКУ оштрафував «Зеонбуд» за зловживання монопольним становищем на 25 млн 725 тис. 533 грн. Відомство побачило ці зловживання в тарифній політиці «Зеонбуду». П’ять років тому, у грудні 2015 року, АМКУ оштрафував провайдера на 44,5 млн грн за зловживання монопольним становищем. Але суди кількох інстанцій скасували цей штраф. Цього разу «Зеонбуд» знову не згоден з рішенням АМКУ, бо вважає свої тарифи обґрунтованими. Очевидно, компанія знову оскаржуватиме штраф у суді.

P.S. Без закону про медіа. Січень-грудень

Насамкінець варто сказати кілька слів про законопроєкт «Про медіа», який мав стати, але так і не став, чи не найголовнішою подією року. Навіть турборежим влади не зміг впоратися з оновленням профільного закону, який, попри очікування не був ухвалений ані влітку, ані восени 2020 року.

2 липня 2020 року у Верховній Раді зареєстрували доопрацьований законопроєкт «Про медіа» № 2693-д. Під час експертних дискусій про законопроєкт конкретні зауваження та побажання щодо регулювання онлайн-медіа та повноважень регулятора та органу співрегулювання висловили українські та міжнародні експерти. Свою підтримку законопроєкту з деякими застереженнями щодо проблемних положень висловив медіарух «Медіа за усвідомлений вибір». Ухвалити законопроєкт у першому читанні закликали Незалежна медійна рада та Національна асоціація медіа, тоді як «Укртелемережа» та Асоціація правовласників і постачальників контенту запропонували його доопрацювати. Свої пропозиції до законопроєкту публічно надали «Детектор медіа» та Інститут масової інформації.

Однак у вересні дві великі медіагрупи – «1+1 медіа» та «Медіа Група Україна» – випустили спільну заяву з критичною оцінкою окремих норм законопроєкту. Зокрема, їх непокоїть розширення повноважень Нацради та запровадження нових санкцій. Нацрада ж виступила на підтримку законопроєкту «Про медіа».

До всього ще й частина журналістів і громадських організацій закликали зняти законопроєкт з розгляду, бо він, на їхню думку, обмежує свободу слова в України. Вони звернули увагу, що в доопрацьованому варіанті не врахували зауваження ОБСЄ, Головного науково-експертного управління Верховної Ради, експертів Ради Європи.

Про непевні перспективи ухвалення законопроєкту ще влітку говорив голова Верховної Ради Дмитро Разумков. А в листопаді заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко сказав, що законопроєкт про медіа ухвалять тоді, коли виправлять у ньому всі недоліки й узгодять документ із представниками медіаринку. У якому з років ХХІ століття це відбудеться, спрогнозувати складно. Позаяк голова профільного комітету Ради Микита Потураєв сподівається, що Рада розгляне закон про медіа не пізніше початку 2021 року.

Ілюстрація: MarTech Series