На сайті Верховної Ради було зареєстровано проєкт закону щодо відшкодування шкоди за біль та жаль. За словами авторів, його прийняття є вимогою часу та має на меті наближення українського законодавства до найкращих європейських зразків.
Про яку саме шкоду та біль йдеться в законопроєкті та що пропонується ним змінити, – журналістка 24 каналу проаналізувала проєкт разом з адвокатом, керівником практики адміністративного і податкового права АО Hillmont Partners Ігорем Пугайко.
Цікаві зміни
Загалом, за словами самих авторів, чи не головною метоюзаконопроєкту є дистанціювання від "совєцкого" визначення моральної шкоди, тому головною ідеєю є заміна поняття "моральна шкода" на визначення "шкода за біль та жаль". Однак, не обійшлося і без принципових новел.
Законотворці пропонують розширити поняття "шкода за біль та жаль".
Після ухвалення цього закону кожен з нас отримує законне право на відшкодування шкоди за біль та жаль, спричиненої розголошенням приватної переписки або демонструванням фото та відеозйомки з приватного життя,
– говорить Ігор Пугайко.
Не дивує адоката, що вказані новели викликали досить неоднозначні думки серед експертів та простих громадян, а дехто відкрито критикує такі нововведення, мотивуючи це тим, що зміни, як завжди, направлені на захист сильних цього світу.
Ігор Пугайко вважає, що проєкт потребує доопрацювання / Фото АО Hillmont Partners
Дійсно, важко собі уявити звичайного законослухняного громадянина, якому завдасть значних моральних страждань чи душевного болю опублікована без його згоди світлина його відпочинку у країнах на кшталт Турції, Єгипту чи на власній присадибній ділянці за містом.
Натомість, коли ми говоримо про публічних діячів та їхніх родичів, рівень життя яких нерідко не відповідає задекларованим статкам, то, на думку окремих експертів, для них це може стати інструментом боротьби із журналістською спільнотою, тобто, створить ще один бар’єр у взаємовідносинах між владою та простими людьми.
З цього приводу, відзначає Ігор Пугайко, саме публічним діячам буде дуже складно користуватися нововведенням для захисту власного приватного життя, оскільки, їх право на приватність значно обмежено, а рівень допустимої критик щодо них суттєво вищий ніж у звичайних громадян, на що неодноразово звертав увагу і Європейський суд з прав людини.
Законопроєктом пропонується також передбачити право стягувати шкоду за порушення ділової етики та трудового законодавства.
Ця пропозиція виглядає більш однозначно та позитивно, однак викликає багато запитань щодо практичної реалізації, оскільки доведення порушення правил ділової етики є досить складним завданням, зокрема, через відсутність визначення такого поняття на законодавчому рівні,
– вважає Пугайко.
Закордонний досвід
Якщо говорити про позитивні зміни, то неможливо не відзначити, що проєктом пропонується посилити захист одного з основоположних прав людини – на приватне життя, що в наш час є нагальною проблемою.
Натомість серед мінусів законопроєкту адвокат називає відсутність визначення дієвих та конкретних механізмів захисту свого права на приватне життя. Це з одного боку не вирішує наразі наявні проблем у цій сфері, а з іншого – створює підґрунтя для неоднозначного трактування, а отже, зловживань та використання, загалом позитивних, нововведень всупереч поставленій меті.
Питання захисту приватного життя та відшкодування моральної шкоди, через незаконне втручання у приватний простір, актуальне у всьому світі. У всіх цивілізованих країнах захист приватного простору, честі, гідності людини є одним з головних завдань держави, які визначаються на законодавчому рівні.
Депутати переймаються своєю репутацією / Фото сайт ВРУ
Найбільш наближеними до України у цьому питанні є європейські країни, дієвість законодавства яких є для нас є взірцем. Однак, аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що навряд чи у Європі є країни, які мають ідеальне законодавство у цій сфері.
Враховуючи динамічність розвитку технологій та велику кількість фактичних обставин у тій чи іншій ситуації, яку можна трактувати як втручання у приватне життя чи приниження честі, гідності, очевидно, що практично неможливо все передбачити на рівні закону. Тож, загалом, якість регулювання відповідних правовідносин визначається підходами, які застосовуються компетентними органами при вирішення таких спорів.
Європейський суд з прав людини при розгляді спорів такої категорії нерідко відходить від суто формального підходу та розглядає окремі справи з детальним вивченням конкретних обставин без застосування тих чи інших шаблонів,
– вважає Ігор Пугайко.
Щоправда, попри те, що сама ініціатива вирішення існуючої проблеми щодо захисту права на приватний простір є позитивною, неможливо не відзначити – якість законопроекту ставить під сумнів можливість його ухвалення у запропонованій редакції.
Дуже схвально оцінює цю ініціативу адвокат в напрямку того, що наші законотворці прагнуть максимально наблизити українське законодавство до найкращих зразків законодавства європейських країн. Однак, на шляху адаптації та реформування не варто забувати і про наш головний закон – Конституцію України, якій повинні відповідати всі інші закони.
Натомість, пропонуючи саму лише заміну поняття "моральна шкода" поняттям "шкода за біль та жаль", наші законотворці вже йдуть всупереч положенням Конституції, якою визначені поняття лише матеріальної та моральної шкоди.