Президент України Володимир Зеленський розповів під час зустрічі з прем’єром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу історію власної сім’ї.
Троє братів його дідуся стали жертвами Голокосту.
Їх розстріляли німецькі окупанти.
Його ж дідусь повернувся живим з фронту.
"Пройшов Другу світову війну, зробивши внесок у перемогу над нацизмом та людиноненависницькою ідеологією.
Через два роки після війни у нього народився син.
А через 31 рік у нього народився внук.
Через 40 років онук став президентом.
І сьогодні він стоїть перед вами", – зазначив Зеленський.
Окрім цього, президент розповів історії про українців, котрі, ризикуючи життям, рятували євреїв від нацистів.
Одна з розповідей – про завідувачку дитячого садка Саїде Аріфову, яка мешкала в окупованому нацистами Криму та приховала національність своїх вихованців.
"Видала їх за кримських татар, давала їм татарські імена, навчила кримськотатарської мови та звичаїв, діставала фальшиві документи та медичні довідки.
Вона – мусульманка за віросповіданням.
Вона врятувала 88 євреїв", – зазначив Зеленський.
Також він згадав про українського священика Греко-католицької церкви, який перебував у концтаборі в жахливих умовах, де утримувалися близько 700 в’язнів.
Але він відмовився від дострокового звільнення, щоб продовжувати допомагати ув’язненим.
"Він рятував євреїв, видавши їм понад 600 церковних метрик про хрещення.
Він був за це відправлений до концтабору Майданек.
Його звали Омелян Ковч", – сказав президент.
Глава держави наголосив, що всі ці історії – про одне: твоя національність, релігія, вік, стать, місце народження втрачають значення, "коли є добре серце, що рухає тобою, і тотальне зло, якому ти протистоїш".
Раніше Зеленський заявив, що українська делегація, яка прибула до Єрусалима для участі у п’ятому Всесвітньому форумі пам’яті Голокосту, вирішила віддати свої запрошення людям українського походження, які пережили цю страшну трагедію.
Ізраїльський меморіальний центр "Яд Вашем" назвав цей жест "дивним".
У меморіальному центрі заявили, що вони і так докладають багато зусиль, щоб ті, хто пережив нацистський геноцид, могли взяти участь у міжнародній церемонії.