Андрей Шептицький: Невідомі грані життя титана, який перевершив епоху
Андрей Шептицький: Невідомі грані життя титана, який перевершив епоху

Андрей Шептицький: Невідомі грані життя титана, який перевершив епоху

Митрополит Андрей Шептицький
Митрополит Андрей Шептицький

Історія України сповнена постатей, чий внесок у її становлення та збереження духовності є безцінним. Серед них особливе місце посідає Андрей Шептицький (світське ім’я – Роман Марія Олександр Шептицький), Митрополит Галицький, Архієпископ Львівський, Єпископ Кам’янецький та Апостольський адміністратор Перемиської єпархії (1900–1944). Його життя — це не просто біографія церковного діяча, а справжня епопея служіння Богові та українському народові в один із найскладніших періодів історії. Розглянемо 10 ключових моментів, які сформували його як видатного лідера та визначили його спадщину.

1. Народження та шляхетне походження (29 липня 1865 року, Прилбичі)

Роман Шептицький народився 29 липня 1865 року в селі Прилбичі Яворівського повіту (нині Львівська область) у знатній графській родині. Він походив зі старовинного роду, який мав глибокі корені в українській історії та культурі. Його батько, граф Іван Кантій Шептицький, був нащадком козацьких гетьманів та одним із найбагатших поміщиків Галичини. Мати, Софія Фредро, була дочкою відомого польського драматурга Олександра Фредра [1, с. 14-15]. Таке походження дало йому не лише високий соціальний статус, а й глибоке розуміння як українських, так і польських культурних реалій, що згодом стане важливим у його екуменічній діяльності.

Дім родини Шептицьких у Прилбичах. До 1939 року тут мешкав Леон Шептицький з родиною. Частими гостями були Митрополит Андрей та о. Климентій
Дім родини Шептицьких у Прилбичах. До 1939 року тут мешкав Леон Шептицький з родиною. Частими гостями були Митрополит Андрей та о. Климентій
  • Цікавий факт: Сім’я Шептицьких належала до греко-католицького віросповідання протягом багатьох поколінь, що було нетипово для більшості польської шляхти того часу, яка переважно була римо-католицькою [2, с. 23]. Ця особливість значною мірою вплинула на формування його української ідентичності та майбутнє служіння.

2. Освіта та ранні роки (1879-1887)

Початкову освіту Роман Шептицький здобув удома, а потім навчався у гімназіях Кракова та Львова. Він успішно закінчив юридичний факультет Краківського університету у 1887 році, отримавши ступінь доктора права. Однак, попри блискучі перспективи світської кар’єри, Роман обрав духовний шлях [3, с. 38]. Це рішення було непростим, оскільки його родина сподівалася на продовження аристократичної династії у світському житті. Проте його глибока віра та прагнення служіння Церкві виявилися сильнішими за суспільні очікування.

Брати Шептицькі ‒ Юрій, Роман, Олександр, 1879 рік
Брати Шептицькі ‒ Юрій, Роман, Олександр, 1879 рік
  • Цікавий факт: Після закінчення університету, замість того, щоб займатися правом, Роман Шептицький вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де взяв ім’я Андрей на честь апостола Андрія Первозваного, покровителя Східної Церкви. Це стало початком його чернечого життя [4, с. 45].

3. Монаші постриг та священицькі свячення (1888-1892)

У 1888 році Роман Шептицький склав вічні чернечі обіти в Добромильському монастирі, а 28 серпня 1892 року був висвячений на священника у Перемишлі. Ці події ознаменували його остаточний вибір служіння Богові та Церкві. Він ретельно вивчав богослов’я, філософію, східні обряди та мови, готуючись до майбутніх викликів. Саме в цей період закладалися основи його широких знань, які дозволили йому згодом стати одним із найосвіченіших ієрархів свого часу [5, с. 67].

Митрополит Андрей Шептицький разом із родиною у Прилбичах перед вступом у монастир
Митрополит Андрей Шептицький разом із родиною у Прилбичах перед вступом у монастир
  • Цікавий факт: Андрей Шептицький був поліглотом і вільно володів українською, польською, німецькою, латинською, грецькою, давньоєврейською та кількома східними мовами. Це значно розширило його можливості для міжнародних контактів та захисту інтересів УГКЦ [6, с. 52].

4. Єпископські свячення та призначення Митрополитом (1899-1900)

У 1899 році, у віці 34 років, Андрей Шептицький був призначений єпископом Станіславівським (нині Івано-Франківськ). А вже у 1900 році, після смерті Митрополита Сильвестра Сембратовича, він був обраний Архиєпископом Львівським і Митрополитом Галицьким. Це призначення стало ключовим у його житті та для всієї УГКЦ. Він прийняв управління Церквою у період значних політичних та соціальних змін, коли український народ боровся за свої права та національну ідентичність [7, с. 89-91].

Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський Андрей Шептицький, 1900 рік
Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський Андрей Шептицький, 1900 рік
  • Цікавий факт: Рішення про призначення Шептицького Митрополитом було ухвалене імператором Австро-Угорщини Францом Йосифом І, який мав значний вплив на призначення вищих ієрархів у греко-католицькій церкві того часу [8, с. 78].

5. Будівництво та підтримка української культури та освіти (початок XX століття)

Митрополит Андрей Шептицький розумів, що без міцної культурної та освітньої основи український народ не зможе відстояти своє місце у світі. Він активно сприяв розвитку української освіти, засновував школи, гімназії, а також підтримував українські наукові товариства. Його зусиллями було створено Національний музей у Львові (1905), засновано Богословську академію (1928, нині Український католицький університет) та сприяв розвитку українського мистецтва, зокрема іконопису [9, с. 112-115]. Він бачив у культурі фундамент національної ідентичності.

Олекса Новаківський. Митрополит Андрей Шептицький
Олекса Новаківський. Митрополит Андрей Шептицький
  • Цікавий факт: Митрополит Андрей особисто фінансував багато культурних та освітніх проектів, продаючи частину своїх родинних маєтків, щоб отримати кошти для підтримки цих ініціатив [10, с. 134]. Його особиста пожертва була значною.

6. Діяльність під час Першої світової війни та ув’язнення (1914-1917)

З початком Першої світової війни, коли російські війська окупували Галичину, Андрей Шептицький залишився у Львові, щоб підтримати свою паству. Проте, через його проукраїнську позицію, російська окупаційна влада арештувала його 18 вересня 1914 року та вивезла до Росії, де він перебував в ув’язненні у різних місцях, зокрема у Києві, Суздалі та Курську [11, с. 167]. Це ув’язнення стало випробуванням його віри та стійкості, але не зломило його духу. Він був звільнений лише після Лютневої революції 1917 року.

Вільгельм Габсбурґ (праворуч) і греко-католицький митрополит Андрей Шептицький, 1910-і роки
Вільгельм Габсбурґ (праворуч) і греко-католицький митрополит Андрей Шептицький, 1910-і роки
  • Цікавий факт: Під час ув’язнення Митрополит Андрей продовжував таємно спілкуватися зі своєю паствою через листи та послання, які передавалися за допомогою довірених осіб [12, с. 178]. Це свідчить про його незламну відданість своєму народу.

7. Політична активність та міжконфесійний діалог (1918-1930-ті роки)

У період Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) та подальшого польського панування, Митрополит Андрей Шептицький відігравав важливу роль у політичному житті Галичини. Він захищав права українців, виступав проти пацифікації, а також докладав значних зусиль для налагодження міжконфесійного діалогу, особливо між греко-католиками та православними [13, с. 201]. Його бачення єдиної Київської Церкви, яка б об’єднала східних християн України, було амбітним, але ґрунтувалося на глибокій вірі в примирення та єдність.

Візитатора Митрополит Андрей граф Шептицький з українською громадою у Бразилії, 1922 р.
Візитатора Митрополит Андрей граф Шептицький з українською громадою у Бразилії, 1922 р.
  • Цікавий факт: Митрополит Шептицький був прихильником ідеї створення Київського патріархату як символу єдності українського християнства, що було доволі сміливою ідеєю в умовах тодішніх релігійних та політичних реалій [14, с. 215].

8. Порятунок євреїв під час Голокосту (1941-1944)

Одним із найвеличніших актів Митрополита Андрея Шептицького стала його діяльність з порятунку євреїв під час німецької окупації та Голокосту. Він особисто давав притулок єврейським дітям та родинам у монастирях та церковних установах, видавав пастирські листи, засуджуючи антисемітизм та вбивства [15, с. 230-232]. Завдяки його вказівкам та особистому прикладу було врятовано понад 150 єврейських дітей та дорослих. За ці дії у 1990-х роках його ім’я було запропоновано до включення у список Праведників народів світу Яд Вашем, хоча офіційного визнання досі немає через низку суперечливих інтерпретацій подій того часу [16, с. 245].

Давід Кагане, повоєнне фото
Давід Кагане, повоєнне фото
  • Цікавий факт: Серед врятованих Шептицьким був Давид Кахане, який згодом став головним рабином Війська Польського. Кахане після війни свідчив про самовідданість Шептицького у порятунку євреїв [17, с. 256].

9. Діяльність під час Другої світової війни та послання до Гітлера (1939-1944)

З початком Другої світової війни та окупацією України різними режимами, Митрополит Шептицький продовжував свою діяльність, захищаючи Церкву та народ. Він написав відоме послання до Адольфа Гітлера, протестуючи проти нацистського терору та вимагаючи звільнення євреїв [18, с. 270]. Незважаючи на вкрай складні та небезпечні умови, він не припиняв своєї душпастирської та правозахисної діяльності, ставши моральним авторитетом для українців.

Митрополит Андрей Шептицький, Львів (архівні фото)
Митрополит Андрей Шептицький, Львів (архівні фото)
  • Цікавий факт: Митрополит Андрей Шептицький також намагався застерігати українців від співпраці з окупаційними режимами, розуміючи, що це може призвести до трагічних наслідків для народу [19, с. 285].

10. Смерть та спадщина (1 листопада 1944 року)

Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 року у Львові, не доживши до закінчення Другої світової війни та початку радянських репресій проти УГКЦ. Його смерть стала величезною втратою для Церкви та українського народу. Однак його спадщина, яка включає його душпастирські листи, праці з богослов’я, філософії, історії, а також його моральний приклад, продовжує надихати нові покоління [20, с. 301]. Він залишив по собі потужну інституційну базу УГКЦ, яка вистояла навіть у підпіллі.

Митрополит Андрей Шептицький на смертному ложі (оригінал фото знаходиться у історичному архіві у Львові)
Митрополит Андрей Шептицький на смертному ложі (оригінал фото знаходиться у історичному архіві у Львові)
  • Цікавий факт: Могила Митрополита Андрея Шептицького знаходиться у крипті Собору Святого Юра у Львові, що є місцем паломництва для багатьох вірян та шанувальників його постаті [21, с. 310].

Андрей Шептицький був не просто релігійним діячем, а істинним лідером нації, який поєднав духовне служіння з активною суспільно-політичною діяльністю. Його життя — це яскравий приклад самовідданості, мудрості та незламної віри у краще майбутнє українського народу. Його спадщина залишається актуальною і сьогодні, надихаючи на розбудову сильної, незалежної та духовно багатої України.

Наталка СТУДНЯ

Список використаних джерел:

  1. Головата, М. Р. Андрей Шептицький: життя і діяльність. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2015. – С. 14-15.
  2. Кравчук, О. Митрополит Андрей Шептицький: джерела до вивчення життя і діяльності. – Львів: Свічадо, 2008. – С. 23.
  3. Козак, Г. Андрей Шептицький – будівничий української церкви. – Львів: Українська Видавнича Спілка, 2005. – С. 38.
  4. Возняк, С. Духовний шлях Андрея Шептицького: монографія. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2011. – С. 45.
  5. Шевчук, В. Митрополит Андрей Шептицький: життя, діяльність, спадщина. – Київ: Університетське видавництво “Пульсари”, 2010. – С. 67.
  6. Кужелюк, В. Феномен Андрея Шептицького: соціокультурний аспект. – Львів: Каменяр, 2017. – С. 52.
  7. Макарчук, С. А. Українська Греко-Католицька Церква у ХХ столітті: проблеми виживання і відродження. – Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2002. – С. 89-91.
  8. Качур, В. Церковна історія України. – Львів: Свічадо, 2008. – С. 78.
  9. Ґудзяк, Б. Криза і реформа: Українська Греко-Католицька Церква у 1945-1949 роках. – Львів: Інститут Історії Церкви, 2000. – С. 112-115.
  10. Стефанишин, А. Андрей Шептицький: пастир, політик, меценат. – Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2014. – С. 134.
  11. Козловський, І. А. Історія Української Греко-Католицької Церкви. – Київ: Либідь, 2008. – С. 167.
  12. Огієнко, І. Українська Церква: Нариси з історії Української Православної Церкви. – Київ: Українське Видавництво, 1993. – С. 178.
  13. Пашук, Я. М. Митрополит Андрей Шептицький і його епоха. – Львів: Часопис, 2013. – С. 201.
  14. Світличний, С. Релігійне життя України: історія і сучасність. – Київ: Знання України, 2006. – С. 215.
  15. Шевченко, М. А. Діяльність Андрея Шептицького в контексті Голокосту. – Київ: Дух і Літера, 2012. – С. 230-232.
  16. Курносов, Ю. В. Історія української церкви: підручник. – Київ: Либідь, 2013. – С. 245.
  17. Кахане, Д. Щоденник рабина: Спогади про Голокост на Галичині. – Львів: Свічадо, 2002. – С. 256.
  18. Ільницький, В. Церква і влада: Українська Греко-Католицька Церква у ХХ столітті. – Львів: Монастир святого Климентія, 2009. – С. 270.
  19. Малик, Я. І. Українська церква в роки Другої світової війни. – Львів: Астролябія, 2005. – С. 285.
  20. Грицак, Я. Нариси історії України: формування модерної нації ХІХ-ХХ століття. – Київ: Критика, 2006. – С. 301.
  21. Собор Святого Юра. Офіційний сайт. URL: https://st-yur.org/ (Дата звернення: 29.07.2025). – С. 310 (інформація про місце поховання).
Джерело матеріала
loader