Катерина й Тарас Березовці про знайомство, кохання на відстані та відкриття під час війни

Головними героями нового числа журналу «ELLE Україна», що днями вийшов друком, стали п’ять пар, більшість з яких з початком повномасштабного вторгнення змінили цивільні професії на військові. У проєкті «Скажу, признаюсь, що люблю», фотографом якого став Костянтин Ліберов, знялися: військова волонтерка Світлана Легка і військовий ЗСУ Сергій Борисов; снайперка Анастасія Савка та боєць 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов» і ветеран війни Олексій Левченко; фотографи Влада й Костянтин Ліберови; журналістка Катерина Березовець і майор ЗСУ Тарас Березовець; засновниця та дизайнерка бренду SOLO for Diamonds Юлія Кушер і пілот-аеромедик Антон Михайлюк.

Сьогодні історією кохання діляться Катерина й Тарас Березовці.

ЗНАЙОМСТВО

Тарас Усе сталося дуже просто: Катерина прийшла на презентацію моєї книги «Анексія. Острів Крим. Хроніки гібридної війни». Книгу презентували в Києві 2016 року. Майбутня дружина цікавилася цією темою — як і я, вона захоплюється історією. Катя сама з Маріуполя, я з Криму. На момент нашої зустрічі Крим уже був окупований, Маріуполь — ні. Пам’ятаю, як Катя попросила підписати книгу. На згадку від івенту в нас залишилося спільне фото. Потім був запит на дружбу у фейсбуці, який я, звісно, підтвердив. Спочатку спілкувалися онлайн, а через пів року зустрілися знову, і я запросив Катерину на побачення 2 вересня 2016 року. 

Катерина Добре пам’ятаю презентацію книжки Тараса «Анексія. Острів Крим». Вона відбулася під слоганом «Відкриваємо серця». Отже, наші друзі завжди з усмішкою згадують, як ми й справді відкрили свої серця на цій презентації. Багато присутніх бажали отримати автограф Тараса. Я теж підійшла, однак якщо іншим він просто підписував книгу, то мене почав розпитувати, чи була я в Криму коли-небудь, які місця відвідувала, що мені подобається саме там... Він так довго мене розпитував, що черга почала нервувати. Нас разом сфотографували, і світлину опублікували в соцмережах. Хтось мене відмітив, ми додали один одного в друзі. Тарас інколи щось коментував, ставив мені вподобайки. Згодом почали зустрічатись. Нам було так легко й добре разом, що ми навіть не замислювалися над різницею у віці. 

 На Катерині: костюм, Gunia Project; прикраси, Solo for Diamonds

З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ

Тарас Ні, це аж ніяк не кохання з першого погляду. Я б сказав так, що була симпатія більше з мого боку, ніж з боку Катерини. І вона не одразу відповіла на мої спроби до неї залицятися. Хоча ми дедалі частіше разом проводили час, ходили на виставки. Ми не скоро почали зустрічатися, просто спілкувалися. І врешті-решт одружилися! На День святого Валентина 2018  року зробив їй пропозицію. Розписалися ми на Катеринин день народження, 13 березня. Скромно, вдвох. А справили весілля вже за кілька місяців — 14 липня, в День взяття Бастилії. Я ж кажу, що ми з Катериною любимо історію та пишемо свою (усміхається).

НАЙВАЖЛИВІШЕ У СТОСУНКАХ

Тарас Найважливіше — це приватність і повага до особистого простору, коли людина поважає простір партнера та свій власний. Я дуже сильно концентруюся на тому, чим займаюсь. Катерина теж така. А ще для  хороших стосунків дуже важливі спільні інтереси.

Катерина Повага в першу чергу. Мені дуже важливо відчувати повагу мого партнера до мене як до особистості.

На Катерині: сукня, Total white; прикраси, Solo for Diamonds

КОХАННЯ НА ВІДСТАНІ

Тарас Я мобілізувався 12 травня 2022 року та не мав періоду втягування, тому першого ж тижня опинився на реальному фронті. У нас були різні напрямки, я практично працював декілька днів на одному з них і переїжджав до іншого. І як у цій ситуації підтримувати зв’язок із дружиною? Лише в телефонному режимі. В нас утворилась цікава форма спілкування: я регулярно записував відеозвернення — до речі, досі їх не видаляю, адже це справжні хроніки війни. І там, де випадала нагода, де був старлінк, надсилав відео для Катерини й донечки Олівії. А мені відео просив не робити — з питань безпеки. 

Катерина До великої війни мені здавалося, що тримати той вогник почуттів на відстані взагалі дуже важко й нереально. Скажу відверто: те, що чоловік мобілізувався, стало для мене «сюрпризом». Він подзвонив і просто поставив перед фактом. Мене охопила шалена злість. Я, напевно, дуже погано підтримувала чоловіка. Кожен з нас почав окремо переборювати, приймати відчуття того, що живемо у війні. Коли чоловік мобілізувався, я залишилася за старшу в родині. Моя мама перебувала у блокаді в Маріуполі, треба було негайно вирішувати це питання. Я навіть не мала часу, щоб сумувати, довелося негайно діяти. Тепер борюся з тим, що стала більш жорсткою, авторитарною, поки була без Тараса. Я й донині не можу переключитися та віддати чоловікові ті функції, які він виконував раніше.

ВІДКРИТТЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Тарас У першу чергу відкрив для себе, що моя дружина набагато сильніша, ніж вона думала й ніж про неї думав я. Поки був на фронті, Катерина діяла за нас двох. І всі півтора року без мене вона головувала в сім’ї. При всій своїй тендітності Катерина дуже витривала людина. Фізично і психологічно.  

Катерина Війна — жахливе зло! З війною проявилися не тільки хороші якості кожного з нас, а й найгірші. Всі риси загострилися. Отже, можу сказати, що ми просто зараз пізнаємо одне одного наново. І це не про те, ніби все стерто, що було до війни. Ні! Однак це можна порівняти з пізнанням одне одного на початку стосунків.

ПОГЛЯД НА СЕБЕ ЧЕРЕЗ 20 РОКІВ

Тарас Найдивніше запитання, що його можна поставити зараз, — твої плани на майбутнє. Так далеко не зазираю. У мене горизонт планування дуже короткий. Я завжди кажу: мій план — залишитися живим. Що буде далі, не знаю. На жаль, дуже багатьох наших товаришів — молодих, сильних, значно міцніших фізично — вже з нами немає. І я хочу згадати тих, з ким ми пройшли цю війну: більшість з них мають дітей. Сергій Портретний (позивний «Краб») загинув під Лиманом; Володимир Лавренюк («Барні») загинув під Бахмутом, він врятував вісімдесят людей з оточення; Петро «Борода», друг; Саша «Вінниця», крутий розвідник; Арсен Федосенко, наш крутіший фотограф, який вів фотолітопис... Словом, багато-багато інших. Наше завдання — вижити й допомогти їхнім дітям, близьким цих людей. Вони наші герої, тож ми маємо турбуватися, щоб їх пам’ятали.

Катерина Після початку війни стерлися мрії, які були до того. І це трапилось не тому, що вони стали не актуальними, а тому, що світ змінився, світовий порядок став іншим. Нині зовсім інші складаєш прогнози. Вірю, що ми з Тарасом через двадцять років — дуже сильні, яскраві люди, зі стрижнем всередині. Гадаю, на нас чекає ще багато труднощів, але разом з тим і досягнень, і перемог. Головне — поділяти одне з одним різні досвіди. Дуже важливо, щоб я могла щиро радіти його успіхам, а він — моїм. 

 

Фото: Костянтин Ліберов

Стиль: Ольга Дмитренко

Макіяж: Дарʼя Діброва

Зачіски: Ніка Воробйова, Анна Жадько

Гафер: Діма Ромас

Продюсування: Анастасія Ткаченко

Партнер зйомки: ювелірний бренд Solo for Diamonds