Чи можливо вижити в часи, “коли земля стогнала”? Історія Лукаша Жолкевського
Чи можливо вижити в часи, “коли земля стогнала”? Історія Лукаша Жолкевського

Чи можливо вижити в часи, “коли земля стогнала”? Історія Лукаша Жолкевського

У 1620 році відбулась надважлива для історії нашого регіону битва під Цецорою. Ця кривава сутичка блискавкою розірвала небо Речі Посполитої на шматки, адже надто багато героїчного воїнства тоді полягло чи потрапило у полон. Саме під Цецорою, у бою, загинув коронний гетьман Речі Посполитої, один з найвидатніших та найбільш шанованих діячів того часу – засновник Жовкви і щедрий меценат Станіслав Жолкевський. Проте, виявляється, під Цецорою був не один Жолкевський, а декілька. Доля іншого Жолкевського була не менш цікавою і також заслуговує на увагу. Може й екранізацію. Принаймні, через суперечливість та драматизм. Між іншим, ці Жолкевські навіть були родичами. Близькими родичами.

Битва під Цецорою. Фото з https://uk.wikipedia.org
Битва під Цецорою. Фото з https://uk.wikipedia.org

Зиґзаґи долі

Лукаш Жолкевський народився наприкінці XVI століття, імовірно у 1594 році. Його батько, Миколай Жолкевський, був львівським підкоморієм, а дід, Станіслав Жолкевський – белзьким та руським воєводою. Лукаш Жолкевський навчався за кордоном, а по тому, як це було прийнято в ті часи, повернувся додому. Із цим незначним життєвим і військовим досвідом він одразу ж потрапив під Цецору, де став учасником згаданої вище битви. Військо Речі Посполитої тоді програло, а Лукаш Жолкевський потрапив до османів у полон. Як і Богдан Хмельницький, до речі. Лише на цьому спільність їхніх доль не завершується – вони обоє були у полоні впродовж приблизно двох років. Потім обох викупили і обоє мали чудові відносини із королевичем Владиславом – майбутнім королем Речі Посполитої Владиславом.

Король Владислав IV. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Владислав_IV_Ваза
Король Владислав IV. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Владислав_IV_Ваза

Лукаш Жолкевський навіть супроводжував останнього у одній з його закордонних поїздок. Дещо пізніше також брав участь у війні зі шведами. Тоді навіть зумів взяти у полон декількох командирів шведського війська, яких передав королю. За це він отримав у свою власність земельні володіння і був призначений на важливі державні посади.

Богдан Хмельницький на гравюрі Гондіуса. 1651 рік.
Богдан Хмельницький на гравюрі Гондіуса. 1651 рік.

Попри значну схожість доль, великими приятелями Лукаш Жолкевський та Богдан Хмельницький не були. Проте другом Жолкевського був інший знаний шляхтич того часу. Можливо, десь і в чомусь навіть значно цікавіша фігура, ніж Богдан Хмельницький – це Адам Кисіль. Як і останній, Жолкевський також неодноразово був посередником у перемовинах між очільниками Речі Посполитої та представниками козацького війська.

Тривоги життя і неспокій після смерті

Посади та уряди, які займав Лукаш Жолкевський, а також сфера відповідальності, яка ними передбачалась, стали причиною багатьох сутичок та конфліктів між ним і нереєстровим козацтвом. Коли у 1635 році Іван Сулима здобув із козаками фортецю Кодак, Лукаш Жолкевський був одним із перших, хто взявся мобілізувати реєстрових козаків для походу проти повстанців. У той час він був королівським комісаром і мусив реагувати на згадані події. Разом із Адамом Кисілем він взявся відновлювати порядок і наприкінці серпня того ж року вирушив у похід проти бунтівного козацтва.

Брацлавський воєвода Адам Кисіль. Фото з https://uk.wikipedia.org
Адам Кисіль. Фото з https://uk.wikipedia.org

Був Лукаш Жолкевський і учасником інших кампаній військ Речі Посполитої проти козаків. Зокрема, це битва під Кумейками у 1637 році. Тоді він командував піхотним полком німецьких найманців. Очолювані ним військові одиниці вирізнялись організованістю та наполегливістю, але позитивного результату в загальному хаосі кампанії це все одно не дало. Разом зі своїм поплічником Морелем Жолкевський загинув під час спроби прорвати вози і не дозволити козакам укріпити табір. Дітей він не мав, про одруження достовірно говорити важко. Після поховання козаки розграбували його могилу, а тіло викинули тіло.

Володіння, благодійність, посади

Лукаш Жолкевський, хоча велика частина його життя й пов’язана з походами, запам’ятався не лише військовими кампаніями. Досить успішним та дієвим він був і у цивільному житті. Зокрема, певний час він був дідичем Бродів. У той час навіть видав декілька привілеїв для міщан, що були спрямовані на розширення їхніх прав. Щоправда згодом Броди дісталися іншому впливовому діячу того часу – коронному гетьману Станіславу Конецпольському.

Станіслав Конецпольський. Фото з https://uk.wikipedia.org
Станіслав Конецпольський. Фото з https://uk.wikipedia.org

Були властивими для Лукаша Жолкевського й меценатські інтенції. Він давав кошти представникам Товариства Ісусового для фундації їхнього осередку у Переяславі. Для забезпечення належного функціонування єзуїтів у Переяславі, передав їм у власність певні території зі свого маєтку.

Версія герба Товариства Ісусового. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Версія герба Товариства Ісусового. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Врешті, Лукаш Жолкевський зробив і досить успішну урядницьку кар’єру. Він був брацлавським воєводою, старостою калуським, хмільницьким і переяславським. Останнє, перебування на посаді переяславського старости та інших урядах в регіоні зокрема, давало йому нагоду добре пізнати козацтво. Це видно із листування Лукаша Жолкевського з іншими посадовцями. Проте згаданий факт не врятував його від смерті, яка настала саме під час протистояння з козаками.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Коли земля стогнала: друга половина XVI – перша половина XVII ст. / Упоряд. і передм. В. О. Щербака. – К.: Україна, 1995. – С. 403-416.
  2. Щербак В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648-1654 рр.. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 18, 49, 53-55, 58.
  3. Sysyn F. Between Poland and the Ukraine. The dilemma of Adam Kysil, 1600-1653. – Cambridge, 1985. – P. 79-80.
Джерело матеріала
loader