Коли Львова ще не було, або літописний бойовик зі смертю головного героя
Коли Львова ще не було, або літописний бойовик зі смертю головного героя

Коли Львова ще не було, або літописний бойовик зі смертю головного героя

Герб Галицької землі. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Герб Галицької землі. Фото з https://uk.wikipedia.org/

У 1158 році він зібрав декілька тисяч війська і рушив на галицького князя Ярослава Осмомисла. Прочитавши таке речення, ми вже підсвідомо налаштовані, що в цій боротьбі будемо на стороні знаного нам Ярослава Осмомисла. Проте з іншого боку був також руський князь – Іван Ростиславович. Що більше, у згаданому поході саме його підтримувала значна частина місцевого населення. Іван Ростиславич тоді програв, але його біографія – це дивовижна історія, гідна екранізації. Про це детальніше.

Олекса Новаківський. Князь Ярослав Осмомисл воїн, 1919
Олекса Новаківський. Князь Ярослав Осмомисл воїн, 1919

Шлях до вершин

Князь Іван Ростиславович (бл. 1112-1161/1162), також Іван Бирладник, був князем звенигородським та галицьким, але більша частина його життя минула в мандрах. Він був у придунайському регіоні, у районі річки та міста Бирлад (імовірно Румунія). Звідси й означення Іван Бирладник. Також на теренах сучасної Греції, у підконтрольних імператору Візантії теренах.

Літописне передання військової кампанії Івана Бирладника. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Літописне передання військової кампанії Івана Бирладника. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Нам мало відомо про його молоді та юні роки. Майже нічого. У 1129 році, після смерті батька, він отримав Звенигородське князівство. Останнє важко локалізувати, але це не те, що у Львівській області. На цьому Іван Ростиславович не зупинився. У 1145 році, на короткий час, він зайняв престол у Галичі. Безумовно, що воював через це із родичами. Тобто типовий і звичний шлях князя. Як же так сталося, що Іван Ростиславович став князем-ізгоєм?

Коловорот політичного життя

У згаданому вище 1145 році Івана Ростиславовича запросили до Галича. Звичайно він спробував цим скористатися і посісти трон у Галичі. У січні 1145 року тогочасний галицький князь Володимирко Володаревич, дядько Івана, поїхав на полювання. Цим вирішили скористатися невдоволені бояри, які й запросили героя цього тексту. У Галичі, щоправда, Іван Ростиславович протримався лише декілька тижнів. Потім був оточений військами князя Володимирка Володаревича і боротьбу програв. Йому ледь вдалося вибратися з оточення і втекти. Відтак він був позбавлений трону у Звенигороді. Згодом взагалі змушений тікати з рідних країв і осів на Дунаї, у місті з назвою Бирлад. Там став очільником бирладників-бродників, яких досить важко ідентифікувати. У такий спосіб він і став князем-ізгоєм, втративши трон та своє князівство.

Галицькі правителі на чолі військ. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Галицькі правителі на чолі військ. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Існує версія, що Іван Ростиславович навіть княжив у Бирладі. Підставою для цього твердження став документ “Грамота Івана Ростиславича Берладника 1134 р.”, який опублікували ще у далекі 1860-ті рр. Проте ствердно тут говорити також важко. Думки вчених розділені щодо цього питання.

Ill be back

Друга частина життя князя Івана Бирладника – це особливо цікава історія, гідна екранізації. Він був не так довго у Бирладі і повернувся до Києва, де став на службу в князя Всеволода ІІ Ольговича. Проте і це не було тривалим. Князь Всеволод помер і Іван Бирладник перейшов на службу до чернігівського князя Святослава Ольговича. Пізніше служив і іншим правителям. За службу він отримував гроші і часто серйозні. Проте це зовсім не врятувало його від небезпеки. Іван Бирладник був на службі у суздальського та ростовського князя Юрія Долгорукого, коли галицький князь Ярослав Володимирович Осмомисл став вимагати його видачі. Князь Юрій послухався свого зятя і князя-ізгоя Івана у кайданах привели у Київ. Врятувало останнього лише заступництво духовенства, яке не хотіло розправи над князем.

Князь Юрій Долгорукий (1090-1157рр), засновник Москви
Князь Юрій Долгорукий (1090-1157рр)

Врешті, Івана Бирладника відбив чернігівський князь Ізяслав Давидович. Пізніше він став київським князем і коли Ярослав Осмомисл звернувся і до нього з проханням видати князя-ізгоя зі Звенигорода, князь Ізяслав відмовив. У 1158 році Іван Бирладник знову повернувся у Бирладь. Там зібрав військо, заручився підтримкою половецького хана Башкорда і пішов повторно походом на галицького князя Ярослава Осмомисла. Іван Бирладник взяв в облогу місто Ушиця (сьогодні Хмельницька область), мав у часі цього походу багато симпатиків серед місцевого населення. Проте цього було мало – він програв. Половці залишили його, а своїх сил бракувало. Більше спроб посісти трон Галицького князівства від нього не було.

Герб Галицької землі. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Герб Галицької землі. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Дещо згодом Іван Бирладник знову згадується у Києві. Пізніше він був у Греції. Помер цей князь-ізгой у Солуні. Це був 1161, або 1162 рік. Причиною смерті стало отруєння. Місцеві його отруїли, або ж рука галицького князя Ярослава Осмомисла дістала і туди – невідомо! Проте так Ярослав Осмомисл втратив суперника, який мав більше прав на Галич за нього.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Войтович Л. Князь Іван Бирладник: загадкова постать, С. 51 – 62 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://shron2.chtyvo.org.ua/Voitovych_Leontii/Kniaz_Ivan_Berladnyk.pdf?
  2. Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Тексти. Коментар / За редакцією М. Котляра. – Київ: Наукова думка, 2002. – С. 10-12.
  3. Котляр М. Іван Ростиславич, Іван Ростиславич Берладник // Енциклопедія історії України, 2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua
  4. Котляр М. Галицькі повстання (1145, 1170, 1189) // Енциклопедія історії України, 2004 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua
Джерело матеріала
loader