Тетяна Яблонська: Барвистий Світ Синтетизму і Народного Мистецтва

Тетяна Яблонська - відома українська художниця, яка за своє довге творче життя отримала безліч різноманітних нагород. Її роботи вирізняються особливим стилем, що народився під впливом однієї з течій постімпресіонізму - синтетизму. Крім того, в мистецтві Яблонської добре помітний вплив народного мистецтва. Завдяки такому різнорідному впливу її картини вирізнялися надзвичайною барвистістю та експресивністю у поєднанні з реалістичністю зображення та соціально гострою тематикою.

Майбутня художниця народилася 1917 року в Смоленську. Багато в чому її творче життя було визначене родиною, адже батько був відомим художником, графіком і викладачем літератури. Інтелектуальне середовище та тривожні часи, пов'язані з численними змінами в житті країни, наклали відбиток як на особисте життя, так і на творчість Яблонської. Її дідусь по батьковій лінії був священиком, а це становило пряму загрозу не лише для батька дівчини, а й для всієї її родини. Як наслідок, батько майбутньої художниці багато років намагався емігрувати з Радянського Союзу і вивезти сім'ю за кордон.

Коли дівчинці було 11 років, її сім'я переїхала до Одеси, а потім до Кам'янця-Подільського. Обидва переїзди були пов'язані зі спробами таємно виїхати з країни, а також з хворобою дітей - Тетяна, її брат і сестра захворіли на запалення легенів і важко одужали. У цьому старовинному місті Тетяна закінчила семирічну школу, а потім у 1934 році переїхала до Луганська, Україна. На цьому спроби її батька позбутися радянського режиму закінчилися.

Художню освіту розпочала через рік у Київському художньому технікумі. Коли через рік його закрили, дівчина вступила на живописний факультет Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Закінчила навчання у 1941 році. У цей час вийшла заміж за художника, на сім років старшого за неї, але сімейне життя перервалося, ледь розпочавшись - почалася війна.

Чоловіка Тетяни забрали на фронт, а сама вона, чекаючи на первістка, була евакуйована під Саратов, Росія. Вона працювала в колгоспі нарівні з місцевими жінками, а в рідкісні вільні хвилини малювала портрети батьків, чоловіків, синів і братів, які не повернулися з війни - для поминальних служб. Її чоловік повернувся з війни живим, але життя не склалося. Тетяна народила ще одну доньку, але шлюб розпався. На той час вона вже була відомою художницею, а її чоловікові слава ніколи не посміхалася. Ревнощі до успіху вбили кохання.

Яблонська мала не лише успішне творче життя, але й активну кар'єру. За своє життя вона обіймала багато високих посад і провела понад 30 персональних виставок у Радянському Союзі та за його межами. Однак її політична позиція як діяча мистецтва та депутата не впливала на її активну життєву позицію. Вона була дуже сміливою жінкою, яка відстоювала право художника на самовираження. Така позиція розглядалася як протидія "волі партії" і призводила до численних сутичок з бюрократами та партійними босами. Яблонську позбавляли виставок, її картини вилучали з експозицій, а її саму знімали з посад. Але навіть каральні заходи не змогли змінити її ставлення до мистецтва.  

Художниця прожила довге життя, відійшовши у віці 88 років. Свою останню картину "Дзвони" вона написала за 24 години до смерті, вже шість років перебуваючи в інвалідному візку після інсульту, напівпаралізованою.

Її картини знаходяться в багатьох музеях, а родина продовжила традиції талановитої майстрині.

У 1947 році Тетяна Яблонська розпочала викладацьку діяльність у Київському державному художньому інституті. Педагогічній діяльності Яблонська присвятить 26 років свого життя і за цей час виховала не одне покоління студентів, які згодом стали відомими художниками.

Одна з перших великих робіт художниці називається "Ворог наближається", яка відтворює сумні сцени евакуації, трагічні дні розставання з рідним містом. У цій роботі авторка вперше застосувала прийом діагональної композиції, який згодом буде присутній у багатьох її картинах.

У руслі соціалістичного реалізму були написані картини з сюжетом, що оспівує натхненну працю радянських людей. Серед таких полотен виділяється полотно "Хліб", створене в 1949 році. Визнана шедевром свого часу, картина стала однією з візитівок Третьяковської галереї. Розмір полотна становить 201 × 370 см.

Ідея роботи виникла під час літньої практики в передовому радянському колгоспі в селі Летава. Там Яблонська зробила понад 300 малюнків та ескізів. На завершеній картині Тетяна зобразила молодих веселих дівчат у сонячно-золотистих тонах, які пересипають у мішки зерно нового врожаю. У такий спосіб художниця стверджує життя, радість колективної праці. За це масштабне полотно художниця була нагороджена премією. З цією картиною вона брала участь у XXVIII Міжнародній художній виставці у Венеції (бієнале), а також була нагороджена бронзовою медаллю на Всесвітній виставці в Брюсселі. У 1977 році була написана ще одна відома робота Тетяни - "Льон", за яку художниця була удостоєна Державної премії.

На тлі сонячного літнього пейзажу зображено жінку в процесі важкої фізичної праці. Художниця використовує цей контраст, щоб підкреслити складні умови, в яких збирали врожай льону. Яблонська писала картину із захопленням, адже вона навіяла їй спогади про дитинство, поля квітучого льону та давню пісню про цю рослину. Над роботою Тетяна працювала чотири роки. У майстерні в цей час перед художницею лежав справжній великий сніп льону. Натурницею стала середня донька Оля.

Особлива тема творчості Яблонської - щасливе материнство та дитинство. Серед таких картин - "Весна", яка отримала нагороду. У скромному міському парку ранньою весною поруч з мамами грається дітвора з притаманною їй безпосередністю, невимушеністю. Веселі ігри дітей перегукуються з життєрадісним настроєм весняної природи.

Усією емоційною та пластичною структурою картини і, насамперед, колоритом, художниця розповідає свою історію про те, яким гарним і радісним є мирне життя. Тетяна сама була багатодітною матір'ю і щедро ділилася своєю любов'ю і турботою з дочками та онуками.

У 1952 році Тетяна відвідала Вірменію на запрошення екзаменаційної комісії Єреванського художнього інституту. Тоді вона була захоплена біблійною історією країни, величною архітектурою, мудрими людьми похилого віку і, звичайно ж, вірменським живописом. Армен Аршакович Атаян, місцевий художник, незабаром став другим чоловіком Тетяни. У шлюбі народилася донька Гаяне, але і цей союз розпався.

Картина "Ранок" була високо оцінена мистецтвознавцями, багато років користувалася популярністю серед глядачів різного віку, а її репродукції друкувалися у великих періодичних виданнях і підручниках.

Розповідаючи про радісну атмосферу ранку, сонячне світло, що ллється з вікна, художниця через образ дівчинки передає людське тепло, душевність, ясність і свіжість сприйняття світу. Для картини позувала старша донька Яблонської Олена. Робота відіграла особливу роль в особистому житті її героїні. Олена, навчаючись у Московській державній художньо-промисловій академії імені С. Г. Строганова на факультеті декоративного оформлення тканин, познайомилася з молодим художником з Казахстану Арсеном Бейсембіновим. Ще будучи хлопцем, він закохався в дівчину з репродукції картини "Ранок", яка висіла в його будинку. Олена та Арсен одружилися і переїхали до Казахстану, де у них народився син Зангар, який також став художником.

Тетяна Яблонська написала багато дитячих портретів, зобразивши дітей, зігрітих материнським теплом. Кожна картина відкривала нову сторінку дитячого світу: зацікавленість навколишнім життям, пристрасть до книг і малювання.

Тема сім'ї нерозривно пов'язана з материнством і дитинством. Нова серія робіт з'явилася у творчості Яблонської завдяки поїздці на Закарпаття - південно-східний регіон України наприкінці 50-х років XX століття. Там виник декоративний стиль, який Тетяна Яблонська активно використовувала протягом цілого десятиліття. Для нього характерне прагнення до відкритого кольору, контрасту плям, вирішення обмеженої глибини простору, "великого плану", монументальності та пластичності форми.

 

Окремо стоїть одна з найзагадковіших картин у творчому доробку Яблонської - "Молодість", написана у своєрідній сюрреалістичній манері. Скупий пейзаж, стриманий колорит, самотня постать юнака з сумкою на плечі, повернута до нас спиною... Яскравою світло-блакитною плямою на полотні виділяється невелике озеро. Його колір і форма надають картині загадковості.

У 70-х роках минулого століття у живописі Яблонської розпочався імпресіоністичний період, який нерозривно пов'язаний з природою та її ліричними мотивами. Передумовами для виникнення стилю стала поїздка до Італії в 1972 році, під час якої Тетяна познайомилася з мистецтвом раннього італійського Відродження. Знову в творчості художниці змінюється техніка живопису. У роботі "Вечір. Стара Флоренція" Яблонська використовує свій улюблений мотив вікна. Художниця в центрі композиції розташувала свою фігуру спиною до глядача, зобразивши себе сидячою біля відчиненого вікна готелю. Але погляд глядача зосереджений не на інтер'єрі кімнати, а на красі старовинного міста та його архітектурі. З цього часу у творчості Яблонської провідним жанром стає пейзаж.

Для своїх нових робіт художник обирає спокійні, камерні сюжети та мотиви. Це природні сади в цвіту та старі дуби, ґанки та дахи дерев'яних будинків, звичайні житлові інтер'єри. У таких роботах Яблонська звертається до глибокого тонального живопису, в якому провідне місце посідає кольорова і світлова вібрація та активна фактура. Ці відкриття допомогли авторці висловити свої поетичні почуття, передати найрізноманітніші настрої та переживання. Картина "Стара яблуня", написана зрілою художницею, несе в собі її філософію кругообігу життя в природі.

Останні 16 років свого життя Тетяна Яблонська прожила нелегко. Інфаркт, потім інсульт, після якого віднялася права рука. Художниця, незважаючи ні на що, продовжувала любити життя і радіти кожному дню. Вона навчилася малювати лівою рукою, замінивши пензель пастеллю. Останні шість років, не виходячи з квартири, Тетяна писала натюрморти, прості за сюжетом, але сповнені внутрішнього світла і життя, відображеного в самих предметах.Нині картини художниці зберігаються в музеях країн колишнього СРСР, приватних колекціях Європи та США. Її роботи продаються на найбільших світових аукціонах.

Вшанування творчості Тетяни Яблонської в лондонській галереї Malab'Art

Галерея Malab'Art у Лондоні демонструє надзвичайну колекцію робіт видатної української художниці Тетяни Яблонської. Ця виставка надає рідкісну можливість відчути унікальне стилістичне та творче бачення, яке визначає спадщину Яблонської.

Художній стиль Тетяни Яблонської - це гармонійне поєднання постімпресіонізму, зокрема синтетизму, та впливів традиційного народного мистецтва. Її роботи відомі своєю яскравою кольоровою палітрою та виразними композиціями, що відображають сутність української культури та життєстійкість її народу.

У колекції, представленій в галереї Malab'Art, відвідувачі можуть спостерігати майстерне використання Яблонською лінії та кольору для передачі глибокого емоційного та наративного змісту.

Картини демонструють здатність Яблонської фіксувати інтимні, повсякденні моменти з простотою, яка є водночас потужною та виразною. Використання сміливих контурів та обмеженої кольорової палітри підкреслює тепло і близькість між постатями, підкреслюючи талант художниці у зображенні людських стосунків з витонченістю та ніжністю.

Ця робота є свідченням вміння Яблонської передавати суть своїх сюжетів мінімалістичними, але виразними мазками. Делікатна гра рожевих і фіолетових відтінків на тлі чорних ліній додає портрету примхливості, відображаючи її здатність наповнювати повсякденні сцени почуттям радості та дива.

Творчість Яблонської глибоко вкорінена в її культурній спадщині та особистому досвіді, часто зображуючи теми материнства, дитинства та сільського життя. Її творчий шлях був позначений як особистими, так і політичними викликами, проте вона залишилася непохитною у своєму прагненні до автентичного самовираження.

Виставка в Malab'Art Gallery пропонує комплексний погляд на різноманітний творчий доробок Тетяни Яблонської, відзначаючи її внесок в українське мистецтво та тривалий вплив на майбутні покоління художників.