Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить
Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить

Артем Чапай, автор кількох відомих книжок (від «Тата в декреті» до «Дивних людей») через умови пандемії почав освоювати стріт-фотографію. Одне з його фото вже стало популярним спершу в фейсбуці, а тоді в інстаграм-спільнотах вуличних фотографів з усього світу. Ми попросили нашу арт-директорку Надя Кельм відібрати кілька найкращих, на її думку, знімків. Більше ви можете побачити в автора.

ТЕКСТИ: цю світлину, зроблену на Русанівському каналі, Артем Чапай спершу поширив у фейсбук-спільноті Urban Street Photography, що об'єднує понад сотню тисяч людей з усього світу.

«У мене давно були дві ідеї для книжок. Одна з умовною назвою «Поетика повсякденності» мала бути про місто, місто загалом. З історіями про хіпстера-барісту, кур'єра Glovo, маршрутника, продавчині після добової зміни в цілодобовому кіоску. Спостерігав за людьми в маршрутках і на пікніках. Батьки в дитячих кімнатах, охоронці АТБ. Часто в буденному й банальному проскакує якась загальнолюдська сутність. Хтось ніжно вуркоче по мобілці, у когось в окулярах відбиваються хмари, хтось о шостій ранку солодко позіхнув. Хтось втичив у телефон і раптом розплився в усмішці, озирається, з ким би поділитися, знаходить твій погляд. Ні, відводить погляд, бо ж ніяково. А якийсь дідусь, навпаки, зупиняє тебе й показує, як погано зробили лавочку й чому вона так швидко поламається, і як треба було, «я сам зварщиком работав».

Інша ідея майбутньої книжки полягала в тому, щоб колись пішки ходити, чи, як я це називаю, «сковородувати» Україною.

А тоді почалася пандемія. В перший рік я ще борсався писати – а потім вигорів, як-то кажуть: коли школи працюють нестабільно, неможливо залишатися самому досить часу, аби бодай думати про те, що ти писатимеш (не кажучи про те, щоб власне писати).

Я вирішив тим часом засвоїти базові навички фотографування для майбутнього «сковородування» – на час, коли пандемія закінчиться.

Вулична фотографія швидко почала затягувати сама собою. Виявилося, що непостановні фото – це і є «поетика повсякдення», про яку я думав у літературі. Коли відходиш від пейзажів і «діти, а подивіться в кадр і не рухайтесь, а то розмиється», стає потрібна певна швидкість – і недорогого телефона Xiaomi поступово стало замало. Я позичив грошей й навесні купив свій перший «справжній» маленький фотоапарат. Майже одразу почав жартома називати його «доктором». Тому що (переважно рано-вранці, поки діти на локдаунах сплять) ти ходиш із широко розплющеними очима й, замість жувати по десятому разу свої локдаунські думки чи втикати в соцмережі або новини – вбираєш тут-і-тепер красу, помічаєш цікаві чи смішні візуальні події.

непостановна, вулична фотографія – це і є «поетика повсякдення», про яку я думав у літературі

Ще є такий плюс, що «це» можна робити також і без відриву від виробництва, на відміну від писання романів, яке вимагає багатьох годин зосередження наодинці з собою. Добра половина кадрів робиться або дорогою з супермаркету з пакетом в одній руці, або під час вигулу дітей з пляшкою води в одній руці, або під час вигулу собаки з повідцем в одній руці, або під час кількасекундної паузи дорогою у своїх повсякденних справах.

Хоча, звісно, затягує так, що за можливості встаєш раніше за всіх і йдеш навмисне «полювати». Переважно якраз під час свідомих «полювань» нічого не виходить. Я вже і «Дзен у мистецтві стрільби з лука» прочитав – але ж читанням дзен не осягнеш, потрібні роки практики.

Зате зрідка, переважно несподівано, з одиничного моменту може вийти щось позачасове, трохи нетутешнє.

Наприклад, на першому фото (яке я зняв, у стресі біжучи глянути, чи не пограбували машину брата за час його відпустки) – по суті, людина «просто» пливе крізь віддзеркалення висотки в Русанівському каналі. Але у фото, для мене особисто, є щось психоделічне і водночас метафоричне. Про діалектику міста і природи, двоєдиність реальності й думок, сплав одиничності особи та єдності зі світом. Навіть ширше – про «закинутість у світ» і «просвіт буття».

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить - Фото 1

Я новачок, і можливо, саме тому в стріт-фото мені особливо подобається, що тут не вітається зайва післяобробка фотографій (крім виправлення експозиції чи обрізання зайвого – класики навіть обрізання не вітали, але я так не вмію, бо завжди по кутках кадру влазять зайві лікті чи електричні дроти). Нефейкова вулична фотографія – це тільки те, що справді побачив, жодного «фотошопу», жодних колажів.

На знімку вище – станція метро «Дарниця» о сьомій чи восьмій ранку. Звісно, я зняв це передусім через асоціацію не так із з піснею, як із фразою Stairway to Heaven («Сходи на небеса»). В цьому разі – ескалатор на небеса.

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить - Фото 2

А в цьому, суто за настроєм, було щось від улюблених Dharma Bums Джека Керуака. Звісно, часто усвідомлюєш асоціації не в момент знімання – тоді це робиться за мить – а вже опісля, коли один кадр із двадцяти спроб виявляється більш-менш вдалим. На фото вгорі: пішохідний перехід через залізничну колію між вулицями Вифлеємською та Сверстюка.

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить - Фото 3

Спершу я уявляв, що соціологічно чесно зніматиму все оте сміттячко, припарковані на тротуарах машини, п'яних тощо – але виявилося, що знімати подібні деталі так, аби в цьому було щось більше, ніж просто констатація, дуже складно. З цього приводу хотів би відіслати до робіт видатного Йозефа Куделки. От у нього навіть купа цегли, дохла ворона чи чоловіки, які справляють малу потребу, виходять метафізичними.

Натомість мене зараз приваблюють простіші зображення, що обігрують масштаби. До того ж маленькі деталі, як повсюдний кур'єр Glovo, непогано передають сучасність. ЖК «Галактика» – на фото вище. Чи ось іще один приклад гри з масштабом.

А часом «гральний бізнес ліквідовано» дозволяє створити щось поетичне на прозаїчному базарі «Березняки». Звісно, якщо пощастить і крізь золоте світло по асфальту красиво пройде людина в фіолетовому. Подібним чином іноді «Пузата хата» в сутінках викликає у мене невиразні асоціації з якимось – уявним, звісно, Сен-Тропе.

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить - Фото 4

Уже згадані хаотично припарковані машини створюють візуальне сміття. Однак його можна використовувати для відображень зблизька. Я мало подібного бачив у прикладах із західної стріт-фотографії. Ймовірно, там менше машин припарковано безпосередньо біля пішоходів. Ось іще один приклад використання ненависних авто на тротуарах для створення фото.

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить - Фото 5

Смішних моментів теж не бракує, але їх рідше вдається передати на фото. Аніматор скаржиться знайомому на свою тяжку кінську долю. До речі, прогулянки з камерою дають матеріал і для майбутніх літературних творів: багато не тільки надивишся, а й наслухаєшся.

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить - Фото 6

«Ренуарщина» з місцевим колоритом.

Русанівка – район, де пікніки відбуваються цілий теплий сезон. Часом, коли вигулюєш собаку, палиці ніде впасти. Кинеш на «апорт», а хтось ввійде з-за куща в траєкторію польоту. Я вже раз так влучив у людину.

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить - Фото 7

Той же острівний район, завдяки великій кількості води з усіх боків, дозволяє постійно зазирати в задзеркалля.

А часом і без будь-яких відображень, завдяки плямам світла, виходить щось таке, як нижче – як пожартував фотограф Максим Щербина, «майже релігійне». До речі, я б хотів подякувати йому за постійну моральну підтримку в часи сумнівів у собі.

Не менше хочу подякувати й фотографу Михайлу Палінчаку, який з такою несподіваною готовністю взяв на себе просвітництво. Дякую за всі книжки, посилання та поради.

Побачити сутність в моменті. Письменник почав освоювати стріт-фото, от що з цього виходить - Фото 8

Більше фото автора в Інстаграм

чапай краса Фото місто

Джерело матеріала
loader