«Наш дух не зламати, бо наша любов до Харкова – безмежна». Терехов привітав з Днем міста харків’ян

Мер Харкова Ігор Терехов звернувся до жителів міста зі зворушливим посланням, в День міста. У зверненні він наголосив, що харків’яни демонструють незламність та єдність, попри щоденні обстріли. Він підкреслив, що попри всі труднощі, харків’яни продовжують будувати плани на майбутнє та вірити у перемогу. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Ігоря Терехова.

У своєму зверненні Ігор Терехов зазначив, що мешканців Харкова єднає спільна боротьба і надія.

«Разом ми чуємо сирени, живемо під вибухами, але ніколи – чужою волею», – сказав мер.

Він відзначив, що поки воїни тримають фронт, цивільні мешканці закривають тил, підтримуючи та дбаючи про місто, щоб воно було готове гідно зустріти своїх героїв.

Мер підкреслив, що понад мільйон триста тисяч людей – діти, ветерани, переселенці, лікарі, вчителі, волонтери – створюють єдину та непереможну спільноту.

«Наш дух не зламати, бо наша любов до Харкова – безмежна, бо наша віра в Україну – непохитна», – підсумував Ігор Терехов.

У 2019 році Харків увійшов до п’ятірки українських міст як один із найкомфортніших у країні за світовим рейтингом індексу якості життя Numbeo.

Історія міста Харків

Історики досі не дійшли єдиної думки щодо віку міста. Одні вчені вважають, що  Харкову трохи більше 350 років, інші наполягають на більш тривалому віці – аж 1500 років. Археологічні знахідки свідчать про те, що на місці сучасного Харкова було поселення ще за часів бронзової епохи у другому тисячолітті до нашої ери. Документальні джерела говорять про те, що у 1654 році на місця злиття річок Харків та Лопань почалося будівництво міцної фортеці для захисту від татар.

З історії міста відомо, що вже у 1724 році у Харкові нараховувалося 61 вулиця та 1300 подвір’їв. Чисельність містян суттєво зросла з 1800 по 1917 рік й склала більше 297 тисяч мешканців. Під час Другої світової війни Харків 22 місяці знаходився під німецькою окупацією.

Раніше 23 серпня вважалося днем звільнення Харкова від фашистських окупантів, проте це не зовсім так. Вранці 23 серпня 1943 року солдати трьох радянських армій увійшли в місто, практично не зустрічаючи спротиву німців. Вони швидко просунулися до центру та встановили над Держпромом комуністичний прапор.  У той день командувач Степовим фронтом маршал Іван Конєв передчасно доповів Іосіфу Сталіну, що Харків звільнено. Москва салютувала переможцям 20 залпами із 2220 гармат. Офіційно Курська битва скінчилася.  Однак бої за місто продовжилися.

Німці закріпилися на південних околицях Харкова та продовжували контратаки ще майже тиждень. 28 серпня частини генерала Вернера Кемпфа зробили відчайдушну спробу прорватися Зміївською вулицею (нині проспект Гагаріна) і дійшли аж до Левади. Щодня німецька артилерія обстрілювала центр міста, тому урочистий мітинг на честь звільнення Харкова, в якому брали участь Конєв та Микита Хрущов, змогли провести лише 30 серпня. 

Війною були зруйновані десятки визначних пам’яток архітектури, до Німеччини вивезені рідкісні художні цінності. 

До початку повномасштабного вторгнення населення Харкова складало 2,09 млн. Тут зосереджена промисловість сходу України та велика кількість навчальних закладів.

Сьогодні Харків одне з найбільш постраждалих міст від російської агресії. Харків – місто-герой, символ незламності, як його мешканці, які щодня протистоять ворогу і вірять у перемогу України.