Возвращение империи: какой сигнал для Европы послала встреча Трампа с Путиным

Отже, Дональд Трамп і Владімір Путін знову зустрілися, цього разу на колишній російській території – на Алясці.

Зовнішньому спостерігачеві могло здатися, що час повернувся назад – у світ до завершення холодної війни, коли дві наддержави, США та Радянський Союз, у зверхній єдності визначали долю світу.

Але зустріч була значно більшим, ніж просто історичним відлунням.

Міністр закордонних справ Росії Сергєй Лавров з’явився у вражаючому вбранні, яке, на його думку, пасувало до нагоди і до цілей Путіна: світшоті з написом "CCCP" (СРСР) на грудях.

Навіть якщо це був жарт, то за ним ховалася загроза.

Ті, хто добре знає багаторічного російського міністра закордонних справ, розуміють: почуття гумору йому не властиве, як і схильність ігнорувати деталі у серйозній справі дипломатії на найвищому рівні.

Вибір Лаврова був навмисним.

Він хотів показати, що Велика Росія повернулася за головний стіл світової політики.

Розпад СРСР та його східноєвропейської імперії між 1989 і 1991 роками подолано.

Імперія відродилася і повертає свої втрачені території.

Найважливішою з цих територій, звісно, є Україна.

Як колись у 1994 році влучно зазначив колишній радник президента США з національної безпеки Збігнев Бжезінський: "Без України Росія перестає бути імперією".

Світшот Лаврова говорив не про холодну війну, а про той світ, яким Росія прагне його зробити.

Запрошення Трампа Путіну – обвинуваченому у воєнних злочинах – приїхати на американську землю означало схвалення саме такого бачення.

Спільна поява Путіна з президентом США, рукостискання на червоній доріжці та спільна поїздка в лімузині стали сигналом усьому світу: Росію – попри те, що вона не поступилася жодною своєю вимогою щодо майбутнього України, – знову визнано рівним партнером.

І цим Путін прорвав понад трирічну дипломатичну ізоляцію.

Послання саміту для України було так само однозначним: навіть президент США визнає, що російська імперія повернулася.

Не думайте, що зможете втекти від неї, прямуючи на Захід.

Ви належите там, де належите: лише коли усвідомите цю жорстку реальність, зможе повернутися мир.

Тепер ви самі по собі, США вам не допоможуть, а Європа самотужки не зможе.

Але й європейцям слід дуже уважно вивчити підтексти саміту в Алясці, адже й для них ця демонстрація світового порядку, визначеного виключно інтересами великих держав, містить чимало тривожних сигналів.

Якщо зустріч нагадувала далеким відгомоном Ялтинську конференцію 1945 року, коли переможці Другої світової війни ділили геополітичну здобич, то це тому, що вона стала ще однією віхою занепаду багатосторонності та наднаціоналізму.

Ідея "Заходу" за Трампа майже нічого не означає, якщо взагалі щось означає.

Єдине, що має вагу – це світогляд Трампа та його тлумачення американських інтересів, хай якими б плутаними ці тлумачення не були.

Європейці мусять самостійно визначитися зі своєю позицією.

І бути готовими до того, що хоча США наразі формально не змінюватимуть своїх відносин з Європою, а Дональд Трамп і далі вислуховуватиме європейців, посміхатиметься у відповідь на їхні лестощі – проте буде ігнорувати їх, як це було під час зустрічі на Алясці.

Отже, європейцям потрібно усвідомити: у цьому новому світовому порядку вони залишилися самі.

США більше не враховуватимуть їхніх інтересів – ні у сфері безпеки, ні в торгівлі.

Європа повинна стати глобальною силою сама по собі, швидко й енергійно прийнявши весь спектр викликів, які це передбачає, включно з космосом, спецслужбами та всім цифровим сектором.

Цей "поворотний момент" у довгій історії Європи потребує значно більших і масштабніших зусиль, ніж просто переозброєння звичайною технікою та особовим складом – яким би важливим воно не було.

Саме в цьому й полягає головний сигнал з Аляски для європейців.

Чому ж Америка Трампа настільки очевидно діє всупереч власним інтересам?.

Окрім можливого скасування економічних санкцій, Путін отримав на саміті все, чого прагнув: передусім вихід із дипломатичної ізоляції, визнання Росії як рівної світової сили та прийняття долі України як невід’ємної частини "Русского мира".

Чому ж Трамп посилює Росію, нічого не отримуючи натомість?.

Такі питання, якими б важливими вони не були для європейців, знайдуть відповіді лише на полі американської внутрішньої політики.

Європа ж тепер мусить дбати про себе сама.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.