Дзеркало чи люстерко – як сказати правильно: яка різниця між ними

Про походження слів та у яких випадках краще використовувати слова "дзеркало" і "люстерко", розповідає 24 Канал, посилаючись на вчительку української Світлану Чернишову.

Як сказати правильно дзеркало чи люстерко?

Цей предмет є у кожному домі, офісі та крамниці, без нього не уявляємо свого дня, особливо жінки та дівчата. А колись – це був надзвичайно дорогий елемент, символ заможності, розкоші та пишноти. Але як називати його правильно – дзеркало чи люстерко, з'ясуймо.

Слово "дзеркало" має слов’янське походження. Воно пов’язане з дієсловом "дзеркати" – тобто "відбивати", "віддзеркалювати". У давньоруській мові існувала форма зѣркало, яка, ймовірно, походить від праслов’янського кореня zerk- – "дивитися", "споглядати".

Слово "люстерко" пестлива форма від – люстро, запозичена чи то з польської – lustro, чи італійської – lustro, що, своєю чергою, має латинське коріння: lustrare – "освітлювати", "оглядати".

Тому маємо прихильників як автентичної, так і запозиченої форм, яку ще вважають діалектичною. А ще дехто пропонує використовувати ці назви зважаючи на розмір предмета:

• дзеркало – це великий предмет;
• люстерко – маленьке, з ручкою чи кишенькове.

Але це ще не усі назви. Серед українських назв фігурує і – свічадо. Але врахуйте, що так ще називають свічник.

В літературі можна зустріти усі назви:

• Софія стояла перед великим дзеркалом і кінчала причісування (Леся Українка).
• Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Українська народна пісня).
• Донна Анна.. перебирає у скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо (Леся Українка).

Отож, своїм відображенням ви можете помилуватися у:

• дзеркалі,
• зеркалі,
• люстрі,
• люстерку,
• свічаді,
• свічадлі.

Дзеркало чи люстерко: дивіться відео

Обирайте свою назву, тому що єдиної правильної не існує або – послуговуйтеся усіма! Говоріть різноманітно українською!