Прорив під Добропіллям, бої за Покровськ, брак піхоти: інтерв’ю з "Перуном", командиром 1-го ОШП
Прорив під Добропіллям, бої за Покровськ, брак піхоти: інтерв’ю з "Перуном", командиром 1-го ОШП

Прорив під Добропіллям, бої за Покровськ, брак піхоти: інтерв’ю з "Перуном", командиром 1-го ОШП

Третина усіх бойових зіткнень на фронті припадає саме на Покровський напрямок. Уже рік довкола Покровська точаться важкі бої, але оборона міста триває. Проте нещодавно російським військам вдалося здійснити прорив під Добропіллям і зайти на кілька кілометрів углиб. Паралельно з цим ворог почав посилено атакувати Добропілля й Білозерське та намагається штурмувати Родинське і Білицьке.

Серед підрозділів, які тримають оборону на Покровському напрямку є й 1-й окремий штурмовий полк, який ще донедавна був окремим штурмовим батальйоном "Да Вінчі".

24 Канал мав нагоду зустрітися з командиром полку Дмитром "Перуном" Філатовим на Покровському напрямку та поговорити про обстановку на фронті, прорив росіян, дрони й робототехніку, нестачу людей у війську та про те, чи можемо ми перемогти у цій війні. Про все це і не тільки читайте в ексклюзивному інтерв’ю.

"Це не був повноцінний прорив": що трапилося під Добропіллям

Очікувано, що почнемо ми нашу розмову з ситуації на Покровському напрямку. Нещодавно росіяни здійснили прорив під Добропіллям, який привернув чимало уваги. Яка зараз обстановка?

Зараз ситуація стабілізована і частково вже вирішені проблеми їхнього (російського – 24 Канал) просочування вглиб бойових порядків та, скажімо так, виходу в тилові райони.

Це не був повноцінний прорив нашої лінії оборони. Треба розуміти, що це сталося внаслідок того, що у нас дуже критично не вистачає піхоти у порівнянні з противником. У нього її більше і це дає можливість шукати слабкі місця.

Росіяни не вступали в запеклі зіткнення. Завданням їхніх груп було рухатися вперед і в разі контакту (зіткнення з українськими військовими – 24 Канал) відходити й шукати інший шлях. Завдяки цьому вони змогли зайти в тилові райони і завдяки розосередженню своїх груп здійснювали вплив на наші війська.

Яким чином росіянам вдалося пройти на кілька кілометрів в умовах інтенсивної роботи дронів, яка зараз йде з обох сторін?

Треба враховувати, що зараз стан маскування кращий – доволі щільна рослинність і насправді просочитися нескладно. Плюс є певні напрацювання щодо тепловізійних плащів, захисту від нічних дронів. Завдяки цьому є можливість проходити наші бойові порядки.

Зараз триває стабілізація в районі, де просочилися росіяни. Ми можемо говорити про те, що ситуація стабілізована повністю?

На даний момент вона стабілізована повністю, але ще не вирішена сама проблема. Тобто ще не всі ділянки зачищені. Уже немає накопичення сил противника, ті сили, які пройшли вглиб – вже є ізольованими і їх зачищають.

"Ворог це прекрасно розуміє": чому росіяни знищують Добропілля і Білозерське

Очевидно, що головною ціллю росіян на Покровському напрямку є місто Покровськ. Але якщо говорити про тактичні цілі зараз – якими вони є? Росіяни посилено атакують, наприклад, Білозерське та Добропілля і спустошують прилеглі території. Яка в цьому мета?

Вони проводять комплекс заходів. Ураження по Добропіллю і Білозерському – це заходи, які спрямовані на погіршення нашої логістики, розосередження наших тилових підрозділів.

Усі усвідомлюють, що тилові підрозділи мають бути на віддаленні, яке дасть можливість оперативно вирішувати проблеми, що виникають. Тому вони не можуть перебувати надто далеко. І ворог це прекрасно розуміє. Плюс їхня розвідка працює, вони аналізують і бачать, де є більше накопичення наших сил і вони намагаються відпрацьовувати тили, щоб ізолювати наші шляхи логістики.

Дмитро Перун Філатов
Дмитро "Перун" Філатов / Фото 1-го окремого штурмового полку

Це ще один з елементів бою, який вони дуже якісно стали використовувати, скопіювавши нашу модель, ту ж "Лінію дронів", яка обрізала їм всю логістику. Зараз вони намагаються відтворити це в своїх умовах. Тому ми бачимо більше уражень безпосередньо на логістичні шляхи, ніж на вогневі позиції. Певну категорію дронів, ці ж FPV, більше залучають саме для знищення логістики та підходів до переднього краю.

До речі, про FPV. Ще два місяці тому в одному з інтерв’ю ви казали, що приблизне співвідношення FPV на оптоволокні до звичайних десь 30 на 70. За цей показник якось змінився?

Дивіться, зараз співвідношення оптоволокна до дронів на традиційному зв’язку десь 50 на 50.

Тобто кількість дронів на оптоволокні збільшилася?

Так. Плюс зменшилася кількість дронів на радіохвилях через те, що нарощується РЕБ.

Для чого в основному росіяни використовують ці дрони на оптоволокні? Є зараз чимало інформації про так звані засідки, де FPV очікують на, наприклад, нашу техніку.

Так, дрон на оптоволокні вилітає і сідає в тиловій ділянці місцевості десь біля шляхів сполучень і спостерігає. Це дає можливість десь протягом години-півтори сидіти в засідці й спостерігати. Якщо він виявляє рух нашої техніки – злітає та завдає ураження.

З огляду на ситуацію, яку ми маємо зараз – чи є загроза оточення Покровська?

Скажімо так, такої загрози на даний момент немає в силу того, що командування вжило певний ряд заходів, які стабілізували цю ділянку.

Важливо! Виконання бойових завдань на Покровському напрямку – надзвичайно складне завдання. І для них, зокрема, потрібні надійні транспортні засоби. Долучайтеся до великого збору на пікапи для 1-го ОШП. Ціль – 20 мільйонів гривень на закупівлю транспорту.
Долучитися до збору можна донатом на Монобанку.
За донат від 100 гривень можна взяти участь у розіграші унікальних призів.
Підтримуйте наше військо і пам'ятайте – кожна гривня має значення!

"Можна залучати більшу кількість": чому росіяни б'ють "Шахедами" по фронтових містах

Ударні безпілотники, такі як "Шахед", раніше росіяни використовували більше для ударів по більш віддалених регіонах та навіть по Заходу України. За останні кілька днів на Донеччині спостерігаю, що велику кількість "Шахедів" росіяни спрямовують на Покровськ, Добропілля та інші міста, куди дістають й інші засоби ураження – FPV, КАБи, РСЗВ та інша зброя. Чому до цього переліку додалися "Шахеди"?

У противника цей засіб є і він достатньо дешевий. Якщо ми беремо в приклад застосування "Шахеда", то він коштує в середньому 30 тисяч доларів за підрахунками, які давали партнери. Росія почала їх виробляти масово. А от пуск КАБа виходить дорожче. Потрібно підняти авіацію, виробити сам КАБ. Не дивлячись на те, що є сама радянська бомба ФАБ, все одно потрібна та надбудова, яка здійснює керування, щоб влучно попасти.

Тобто вартість керованого авіаційного боєприпасу приблизно така ж сама, як і вартість "Шахеда". Потужність приблизно однакова. Єдиним недоліком є те, що для КАБа треба застосовувати літак. Тобто "Шахеди" можна використовувати з меншим ризиком для авіації та залучати більшу кількість.

Для атак на прифронтові міста останні кілька днів росіяни здійснюють буквально навалу "Шахедів".

Це ще одна перевага "Шахедів". Ворог може одночасно спланувати масоване ураження, що по суті неможливо зробити авіацією. Якщо раніше вони такого зробити не могли, то зараз 20 "Шахедів" приблизно протягом 10 хвилин можуть залетіти на якесь місто. І це має свій ефект.

"Комплекси мають певні обмеження": про НРК та чи можуть вони замінити піхоту

Коли відбувалася зачистка сіл біля Добропілля, багато уваги отримала 93-тя бригада, яка провела штурм, використовуючи роботизовані системи фактично замість піхоти.

Не замість, а в поєднанні з піхотою. Так буде точніше.

Так. Чи використовуєте ви такі системи у своєму підрозділі?

Ми впроваджуємо, але зараз активного досвіду застосування, як у 93-ї, щоб одночасно і роботизовані системи, і штурмові групи діяли, такого досвіду ми ще не маємо, ми над цим працюємо.

У нас є досвід, де ми окремо застосовували роботизовані системи і де окремо працювали піші групи.

Зараз у нас в штаті є рота ударних НРК (наземних роботизованих комплексів – 24 Канал) і ми працюємо над тим, щоб впровадити це, бо це має певний успіх і якщо працювати в цьому напрямку, я думаю, ми знайдемо якісне застосування цим системам.

Ми зараз в таких умовах, коли з’являються нові технологічні рішення, але все одно увесь тягар цієї війни зараз на людях, на піхотинцях. Чи можемо ми говорити з огляду на залучення НРК до штурмів, що роботизовані системи можуть замінити піхоту? Чи це неможливо?

Будь-які роботизовані комплекси мають обмеження. Чи можна замінити піхоту на "Лінію дронів"? Звісно, ні. Ми бачимо, що попри велике накопичення засобів з обох сторін, противник має можливість просочуватися.

Чи покращить наші спроможності інтеграція наземних роботизованих комплексів? Так, звісно. Піхотинцям на полі бою має стати легше. Це може компенсувати нам ту кількість піхоти, якої нам зараз не вистачає. Тобто ми можемо покращити ротацію особового складу, зменшити навантаження при виконанні ризикованих завдань, бо в таких випадках буде залучений НРК, а не піхотинець.

Дмитро Перун Філатов
"Перун" вважає, що НРК не можуть замінити піхоту, але посилять її / Фото 1-го окремого штурмового полку

Але повністю замінити піхотинця неможливо, як і штурмовика під час зачистки. Будь-який роботизований комплекс чи повітряний засіб має обмеження. Він не зайде в бліндаж і не перевірить його, не зможе оглянути тіло вбитого противника, щоб з’ясувати походження і приналежність до підрозділу. Скажімо так, є ряд моментів, в яких нічим замінити солдата на полі бою.

Характеризуючи свій полк ви кажете, що ви є класичним піхотним підрозділом. Однак ви активно працюєте з дронами й доволі ефективно. Як ви плануєте масштабувати та розвивати цей напрямок надалі?

Зараз у нас в штаті додався батальйон безпілотних систем. Ми працюємо дуже якісно, застосовуючи важкі бомбери. Ми нарощуємо складову FPV. Ми набули гарний досвід по застосуванню FPV-дронів на оптоволокні і завдяки їм ми здійснюємо підтримку штурмових груп. Тобто вони проводять дорозвідку в складних місцях, залітають в лісосмуги, пролітають прямо в метрі над землею і оглядають ділянку місцевості, по якій ми будемо рухатись.

Так само їх залучають для вивчення об’єктів в урбанізованій зоні. Тобто вони залітають всередину будівель і проводять там дорозвідку. Так само ми використовуємо їх для засідок – дрони залітають в будівлю і стають на розвідку. Якщо ми бачимо просування противника – ініціюється ураження.

"Сім'ї не витримують такого навантаження": про моральний стан бійців та способи його покращити

Ні для кого не секрет, що Покровський напрямок – найважчий на фронті зараз. І вам, як командиру, доводиться відповідати не лише за життя бійців, але і за їхній морально-психологічний стан в таких умовах. Чи вдається тримати зараз стан бійців на плаву, особливо, коли йдеться про тих, хто вже роками в армії?

Складне доволі питання і його треба вирішувати більше на загал, ніж на рівні командирів підрозділів. Ті військовослужбовці, які з самого початку повномасштабного вторгнення перебувають у війську, починають втрачати зв’язок з родинами і взагалі з цивільним світом. 30 діб відпустки – це по 15 діб на пів року, цього навіть не вистачає для того, щоб вони зберегли комунікацію з навколишнім світом та зберегли свою родину.

Багато хлопців втратили свої родини. Сім’ї не витримують такого навантаження. Тому ми намагаємося донести важливість збільшення відпусток для тих, хто тривалий період у війську, до 60 діб, щоб люди розуміли, що раз на 3 місяці можуть поїхати, відпочити, побачити родину, дружину, дітей.

Повернення в цивільне середовище військових, які тривалий час були на війні, – це та проблема, яка чекатиме нас в майбутньому. Тому ми повинні частіше й активніше комунікувати з цивільним середовищем, щоб реінтеграція пройшла в більш природній спосіб.

Дмитро Перун Філатов
"Перун" виступає за збільшення відпусток до 60 діб / Фото 1-го окремого штурмового полку

Хоч є передбачені відпустки, але ж, умовно, для того аби відправити бійця на відпочинок, командир має розуміти, що завдання будуть виконуватися надалі. Проте ми зараз в таких умовах, що є нестача людей. Як бути в такій ситуації?

Тут вже на розсуд командира. Ми намагаємося бути максимально уважними до особового складу в цьому питанні. Тому що якщо ми ставимо перед фактом солдата, що нема кому виконувати роботу і командир скаже: "Ні, ти маєш захищати країну до останнього", то такому командиру навряд чи будуть довіряти солдати.

Якщо людина прийшла захищати країну, то вона перш за все йшла захищати свої цінності, свою родину, свій дім. А коли її від цього ізолюють, та ще й хтось приймає рішення щодо подальшої долі, то виходить, що людина добровільно чи не добровільно погодилася захищати цю країну, а пізніше стала рабом і його прості людські права не враховуються. Тут вже питання до командирів.

Власне я згадав про нестачу особового складу, яка зараз є в нас. Чи відчувається вона у вашому полку?

Звісно.

Є напрямки, на яких де це відчувається найбільше?

Зараз бракує людей по всіх напрямках, навіть включно з підрозділами тилового забезпечення. Так, це певною мірою спричинено тим, що ми масштабуємося (з квітня 2025 року підрозділ став полком – 24 Канал) і з часом ці питання ми вирішимо й доукомплектуємося, проте загалом нестача кваліфікованих спеціалістів є в усіх напрямках.

Коли люди думають, що війна – це коли солдат прийшов, йому дали автомат і сказали іти в окоп, – вони помиляються. Основна частина війська складається з підрозділів бойового забезпечення. Це оператори FPV-дронів, аеророзвідники, артилеристи, танкісти, механіки. Тобто якщо ми беремо кількісний показник, то на одного піхотинця припадає ще десь 4 посади у підрозділах бойового забезпечення і в тилових підрозділах.

"Грошове забезпечення є критично важливим": про колишніх засуджених і провал мобілізації

1-й штурмовий полк є одним із тих, до якого долучилися колишні засуджені. Зараз залучення таких людей триває?

Ми проводимо роботу по колоніях, їздимо і спілкуємося. Хто виявляє бажання – іде до нас.

Зараз залучення колишніх засуджених зберігається на високому рівні чи вже на меншому, ніж раніше?

Менше, ніж раніше. Не буду вдаватися в статистику, проте кількість злочинів у нашій країні не стає меншою. Тому на відміну від ТЦК, там поповнення іде стабільно.

Власне про ТЦК. По мобілізації до вас надходять новобранці?

По мобілізації поповнення іде, але зараз воно певною мірою скоротилося.

Чому?

Провал мобілізації.

На вашу думку, це ще можливо якось виправити?

100%. Перш за все, є непогані кейси, які не закрили всі проблемні питання, але частково вирішили проблему з мобілізацією – це контракти 18 – 24. Не дивлячись на те, що наш підрозділ не потрапив до тих, які мають цю можливість, я радий, що така ініціатива є.

Те, що не мають можливості усі підрозділи укладати такі контракти – це певною мірою дискредитація. Чому? Тому що обирають якісь підрозділи на свій розсуд і приймають рішення, що ці будуть отримувати, а ті – ні. Якщо ми всі виконуємо завдання по збереженню та захисту нашої держави, то треба більш-менш рівномірно забезпечувати всі підрозділи.

Ви згадали про контракти 18 – 24. Частина військових критикують їх через те, що контракти передбачають чіткий термін служби, чого немає в тих, хто зараз у війську.

Відмінність контракту 18 – 24 саме в тому, що він для категорії людей, які не підпадають під мобілізацію, але за своїм бажанням можуть прийти служити. Наприклад, хлопцю 19 років, він підписує контракт на рік. Він повертається, на відміну від мене та інших бійців. Але коли йому буде за 25, то його мобілізують.

Але контракт передбачає і грошову винагороду. І ми бачимо, як добре цим користується противник. У них нема мобілізації і при цьому нема проблем з особовим складом, попри шалені втрати.

Так, у них більше населення, але грошова винагорода є основним аргументом. Так само у нас, якщо чоловік буде стояти перед вибором: "Я буду ходити по місту, мене схоплять, привезуть в ТЦК і мобілізують за дарма чи я свідомо піду й укладу контракт з підрозділом, де я б хотів служити?"

Дмитро Перун Філатов
Дмитро "Перун" Філатов / Фото 1-го окремого штурмового полку

У нас є от таке проблемне питання як СЗЧ. При чому з підрозділів тилового забезпечення. Це підрозділи, особовий склад яких не долучений до ведення безпосередніх бойових дій. Але вони ідуть в СЗЧ і не тому, що вони бояться смерті.

Наприклад, є військовий, він працює водієм. У нього ненормований робочий день, немає вихідних і 30 діб відпустки на рік. Його родина, наприклад, знімає квартиру, а зарплата 20 тисяч. Тобто він не може забезпечити свою родину. А умовний вантажник в АТБ, який працює 8 годин, має два вихідні й отримує 30 тисяч гривень. Виходить певний дисбаланс.

Люди ідуть не тому, що вони не можуть виконувати завдання, а відбувається цей дисонанс. Вони прийшли захищати державу, при цьому покинули дітей і дружин напризволяще. Тобто грошове забезпечення є критично важливим для того, щоб в подальшому військові залишалися на службі. І так само, якщо опрацюють грошову винагороду за укладання першого контракту, то це теж матиме позитивний вплив.

"Ми приймаємо без досвіду": про добровольців і вакансії в 1-му ОШП

Зараз ще є ті, хто добровільно приходить у підрозділ?

Є, але їхня чисельність далеко не така, яка була у 22-му році і вона вже не може закрити ту потребу в особовому складі, яка виникає.

А на які посади приходять добровольці?

На різні. Приходять і на посади штурмовиків. Все залежить від світогляду і бажання людини. В більшості випадків приходять люди, які вже свідомо обирають професію, спираються на свій цивільний досвід, спілкуються зі своїми знайомим, які проходять у нас службу.

Хтось іде в підрозділи забезпечення, хтось в дронщики, хтось в ІТ-сферу. Насправді в нас є великий перелік професій, є що вибрати.

Якщо говорити про людей, які все ж шукають для себе місце у війську, які є можливості зараз у вас? Де найбільше потрібні люди?

У нас є вакансії на всі посади, але через те, що ми створюємо батальйон безпілотних систем, в якому є і традиційні БпЛА, і нові засоби, такі як наземні комплекси, у нас дуже багато вакантних посад.

Ми приймаємо людей без досвіду, просто з бажанням. У нас добре вибудована підготовка і навчальний процес. Тут є простір для реалізації будь-яких амбіцій та бажань.

Та якщо ж це новий батальйон, то, як я розумію, треба не тільки оператори БпЛА?

Звісно. Потрібні водії, комірники, люди різних професій.

"Ми давно у війні на виснаження": чи може перемогти Україна на полі бою?

Війна за ці роки в нас змінилася. Люди, мабуть, зараз в очікуванні якогось дива, щось на кшталт Харківщини чи Херсонщини у 2022 році. Проте в одному з інтерв’ю ви казали, що зараз проведення наступальних дій з будь-якого боку є недоцільним і нам треба зосереджуватися на обороні. У таких умовах ми можемо перемогти на полі бою?

Так.

Яким чином?

Є ж хороші історичні приклади – Перша світова.

Але ж все одно війна має дійти до свого завершення так чи інакше?

Переможе той, хто на 30 хвилин протримається довше.

Фактично ми у війні на виснаження?

Ми вже давно у війні на виснаження. Але на відміну від Першої світової, у нас зараз є великий соціальний вплив. У нас ЗМІ формують думку, у нас чутливе до подразників суспільство. Воно починає вимагати від влади якихось рішень.

Якщо брати й оцінювати наші спроможності, то давно потрібно було побудувати лінію з оборонних споруд та перешкод, таких як протитанкові рови в 3 ряди і усвідомлювати, що рано чи пізно ми дійдемо до цих рубежів.

Дмитро Перун Філатов
"Перун" вважає, що Україна може перемогти Росію / Фото 1-го окремого штурмового полку

Та питання стоїть в чому – треба продовжувати боротьбу, бо саме продовження боротьби вже є частково перемогою з нашого боку. Ми не програли цю війну, ми не здалися. Перебіг війни – це вже маневри. Тут до цього треба ставитися більш спокійно і усвідомлювати сили противника, чітко оцінювати свої сили, спроможності своїх військ, як фізичні, так і моральні ресурси, які ми готові витратити.

Менш цивілізовані країни завжди у війні платять життями своїх солдатів. Більш цивілізовані – витрачають гроші. Наша країна зараз десь посередині. Тобто у нас немає грошей, щоб достатньо витрачати, але й насправді в нас немає стільки людських життів, щоб зухвало до них ставитися.

У плані грошей зараз ми дещо залежні від союзників, чи не створює це ризики для нас?

Це питання лежить більше в такій політичній площині, але воно не є невирішуваним. Ми бачили, як Америка в якийсь час сказала, що не буде допомагати, але Європа сказала, що допомагатиме більше.

Треба усвідомити, що це війна не тільки України з Росією. Це війна цивілізованого світу з авторитарними державами. І тут, я думаю, багато європейських країн на нашому боці. І якщо ми правильно будемо використовувати ресурси, вони до останнього будуть нас підтримувати.

"Це перебільшення": чи справді росіяни вимагають Донеччину через її укріплення?

Ми отримуємо допомогу від партнерів і не дивно, що вони хочуть, що до них прислухалися. Останнім часом багато інформації гуляло по медіа про торг довкола вільної частини Донецької області. Це питання політичне, тому не будемо обговорювати тут сам факт, але цікаво ось що – чимало військових висловлювали думку про те, що якщо припустити сценарій, де ми відходимо з Донеччини, то це відкриває росіянам дорогу на Павлоград чи навіть Дніпро.

Ну ви ж усвідомлюєте, що на будь-які пропозиції має погодитися все суспільство. І як би там не було, наша країна є демократичною. Наша державна влада чутливо реагує на настрої, які є у суспільстві.

І я думаю, що всі чітко усвідомлюють, що умови, на які не погодиться наше населення, не будуть виконуватися. Ми все одно будемо стояти на своєму.

Та все ж про оце питання довкола Донеччини з військової точки зору – вона стала предметом вимог з боку росіян через те, що за 11 років вона стала настільки мілітаризованою й укріпленою?

Дивіться, укріплення в Донецькій області – це перебільшення. На тій території, на якій зараз перебуває противних, веде бої і ми ведемо, ці укріплення з’явилися за останній рік. Це свідчить перш за все про те, що ці укріплення так само швидко можуть з’явитися в Дніпропетровській області, Харківській, Київській та й де завгодно.

Це ж не якісь там грандіозні споруди, бетонні стіни висотою 10 метрів. Це примітивні протитанкові рови, обтягнуті колючим дротом, МЗП і з "зубами драконів". Але так, вони виконують свою функцію і це є складнопрохідні загородження, які потребують певної підготовки для їх подолання і потребують втрат.

"Не обов'язково іти до війська": як цивільне суспільство має долучатися до боротьби

У військових є свої завдання, яке ставить командування. Перемовини в нас є завданням дипломатів і політиків. А якщо говорити про цивільне суспільство, то яким має бути його основне завдання зараз?

Для того щоб ми мали потужності для захисту нашої території, а тим більше для її відновлення, то основним завданням всього українського народу є повна загальна мобілізація. Я зараз маю на увазі не мобілізацію до війська, а промислову, харчову мобілізацію тощо. Треба усвідомлювати, що війна має певні потреби.

Ми думаємо, як займатися продажем зерна. Але ми забуваємо, що для забезпечення війська треба мати не тільки резерв боєприпасів, але й резерв продовольства.

Нам треба не тільки думати про те, на скільки комфортно цивільному населенню проживати цей час, поки ми перебуваємо у війні. Треба думати не про те, як зберегти свою зону комфорту в цивільному середовищі і покласти все на плечі військових. Нам треба думати про те, як вибудувати виробництво, як зробити його децентралізованим, щоб противник не міг його знищити. І за рахунок цього можна збільшити кількість засобів, щоб покращити наші спроможності.

Дмитро Перун Філатов
Дмитро "Перун" Філатов / Фото 1-го окремого штурмового полку

Є багато напрямків, де можна працювати. Ті ж самі виробники FPV-дронів потребують працівників, яких не можна зібрати на одному великому заводі, бо є загроза знищення. Децентралізація виробничих потужностей зробить нас настільки сильними, що ворог ніколи не зможе нас знищити. І це ті аспекти, над якими варто працювати.

Так само люди, які працюють в ІТ-сфері мають долучатися до розробок, які покращать наші спроможності. Працювати треба над активним захистом бронетехніки, щоб ту техніку європейських та американських зразків ми могли знову вивести на поле бою і мати перевагу, щоб знівелювати вплив FPV-дронів і БпЛА в цілому. Тобто тут є насправді над чим працювати і необов’язково іти до війська.

Теги по теме
Донецкая область
Источник материала
loader
loader