Учені вважають, що примітивні форми клітин могли б утворитися на Титані, супутнику Сатурна

Як у метанових озерах могли б з’явитися клітини?

Титан – дивовижний і загадковий світ. Це єдине, крім Землі, тіло в Сонячній системі, на поверхні якого стабільно існує рідина. Щоправда, це не вода. Озера, річки й моря Титана складаються з рідкого метану та етану, а температура на поверхні сягає близько 179 градусів нижче нуля. У таких умовах життя, подібне до земного, неможливе. Проте вчені не виключають існування інших його форм, пише 24 Канал з посиланням на оригінальне дослідження, опубліковане в журналі International Journal of Astrobiology.

Будь-яке життя, яке ми знаємо, потребує клітин – крихітних "контейнерів", що відділяють внутрішнє середовище від зовнішнього. На Землі цю функцію виконують ліпідні мембрани, які чудово працюють у воді. Але в рідкому метані вони б не змогли сформувати стабільну оболонку.

Раніше дослідники припускали, що на Титані могли б утворюватися аналоги клітинних мембран, так звані "азотосоми", зі специфічних азотистих сполук, наприклад акрилонітрилу, який виявляли в атмосфері супутника. Однак лишалося незрозумілим, як ця речовина могла б у достатній кількості потрапити на поверхню.

Нове дослідження, опубліковане групою вчених на чолі з Мартіном Рамом з Технологічного університету Чалмерса, пропонує більш імовірний сценарій. Вони виявили, що для формування протоклітинних структур не потрібні рідкісні сполуки з атмосфери. Замість них можуть використовуватися інші органічні молекули – нітрили, які, як відомо, є на поверхні Титана у великій кількості.

Запропонований механізм вражає своєю простотою. На берегах метанових озер, де рідина періодично випаровується і знову з'являється з дощами, концентрація нітрилів могла б значно зростати. У цих умовах молекули здатні спонтанно самоорганізовуватися, утворюючи мікроскопічні порожнисті сфери – ті самі протоклітини, здатні утримувати всередині інші речовини.

Це відкриття не доводить існування життя на Титані, але робить його зародження в крижаному метановому світі значно більш імовірним, показуючи, що фундаментальні будівельні блоки життя можуть виникати навіть у найекзотичніших куточках космосу.