«Право на назву»: як Мосейчук із гостями шукала тих, «кому вигідний воєнний Майдан»
На ютуб-каналі Наталії Мосейчук вийшов черговий випуск проєкту «Тема з Мосейчук», присвячений останнім масовим протестам і закону, який їх викликав.
До студії ведуча запросила першого заступника генпрокурора (2015—2016) Юрія Севрука, гендиректора Advanter Group, доктора економічних наук Андрія Длігача та партнера Національної антикризової групи Тараса Загороднього.
Жоден з учасників дискусії не був дотичний до написання законопроєкту або правок до нього і ніхто за документ не голосував, тому зі старту було зрозуміло, що якихось карколомних інсайдів глядачу очікувати не варто.
Мосейчук сказала, що намагалася запросити до студії нардепа Ярослава Железняка, який є противником ухваленого закону, але він не зміг долучитися. Також ведуча покладала надії на народну депутатку Мар’яну Безуглу, яка голосувала «за» та й узагалі, як відомо, завжди має що сказати. Але Безугла теж не змогла. Як стало зрозуміло пізніше, депутатка попрямувала на акцію протесту проти ухваленого закону, де чомусь вимагала відставки Головкома Олександра Сирського.
Утім, у студії Мосейчук упоралися і без неї.
Тема, яку запропонувала ведуча, справді гаряча — не на один тиждень вистачить для кропіткого розбору, хто від кого залежний у цій історії. Але пані Наталія вирішила додати жару в розпечену піч і назвала випуск «Що з НАБУ, або кому вигідний воєнний Майдан?».
Маніпулятивний заголовок напередодні прем’єри викликав помітну хвилю обурення у соцмережах, і наприкінці проєкту Мосейчук навіть вирішила виправдатися.
«У нас усе-таки свобода слова і демократія, і я як ведуча каналу та проєкту маю право на назви. І вони в мене трактуються не так, як у вас. Це воєнний час і воєнний Майдан. Мається на увазі, що це перший Майдан, велике зібрання за часи повномасштабного вторгнення», — пояснила вона.
Пасаж у заголовку про «вигоду» ведуча окремо не пояснювала, але під час дискусії стало зрозуміло, що йдеться про Росію і, можливо, трохи про опозиційних політиків.
«У мене один головний біль. Щоб ми не кольнули суспільство так, щоб росіянам не треба було воювати», — сказала Мосейчук.
Далі вона розповіла, що відстежує реакцію на протести «росіян і блогерів, які потрапили під санкції Ради нацбезпеки».
«Латиніна, Арестович кайфують. Зеленського прибирають руками європейців і молоді», — розповіла вона про результати своїх розвідок.
Аргументом на користь версії, що Росія вже в ділі, Мосейчук назвала «відсутність бомбардувань».
«Небезпідставно в наших коментарях люди пишуть про те, що немає бомбардувань. Чи росіяни не скористаються цією ситуацією на рівні ФСБ й іже з ними? Вони можуть скористатися. І відсутність бомбардувань фактично [означає]: попротестуйте ще», — сказала ведуча.
Слова про відсутність російських ударів здивувала гостей, адже зустріч відбувалася 24 липня, коли вночі країна-агресорка вдарила ракетами та шахедами по Одесі та Черкасам, удень скинула на Харків КАБи й не припиняла бити по прифронтових територіях.
«Учора роздовбали Одесу, Черкаси були…», — в два голоси почали відповідати їй Загородній і Длігач.
«Але вночі, не під час мітингів», — заперечила Мосейчук.
Узагалі-то більшість масованих атак по Києву та великих містах і раніше відбувалася вночі, тому їхня відсутність ввечері під час протестів не виглядала особливо дивною. Але сперечатися з цього приводу з ведучою ніхто не збирався, бо підступність росіян — це аксіома, і розхитувати ситуацію в Україні вони можуть за будь-яким приводом.
«Ворог точно скористається [протестом], як, безумовно, користується українською корупцією в закупівлях зброї, в енергетичній системі, з укриттями, на митниці. Корупцією, яка оцінюється в сотні мільярдів гривень», — підбив підсумок Длігач.
Щодо українських політиків, які начебто можуть використати новий Майдан у власних цілях, то тут Мосейчук зосередилася на мері Києва Віталії Кличку, який приходив на акцію протесту 22 липня до театру Франка. Показала його відео з акції, зачитала звернення Ліни Костенко до молоді з закликами «гнати політиків» та обурилася, що Мар’яні Безуглій натовп кричав «Геть!», а «іншим політикам» — ні.
Утім, склалося враження, що гостям питання використання протестів проти чинної влади було не дуже цікаве.
Левова частка програми, яка тривала понад дві години, була присвячена предметному диспуту: доцільності ухвалення нового закону й обставин, за яких це сталося, ефективності роботи Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, компетенції працівників цих структур тощо.
Загородній і Севрук були за ухвалення закону, Длігач — категорично проти. Перші два аргументували свою точку зору тим, що антикорупційні органи теж мають кимось контролюватися, інакше незалежність легко може перейти у безвідповідальність.
— Украдуть, якщо будуть думати, що їм за це нічого не буде. І західні партнери вкрадуть. Я у святість чиновників, які працюють без контролю, не вірю, — сказав Загородній.
— Абсолютно погоджуюся, це порушення системи стримування і противаг, — підтримав його Севрук.
Длігач заперечив, що у появі нового Майдану історія з антикорупційними органами вторинна, а первинним є кулуарна система ухвалення рішень і численні порушення процедури під час голосування за закон, які стали останньою краплею.
«Майдан — не про НАБУ та САП, а про те, що не має права держава навіть під час війни нехтувати діалогом з українцями. Ви вважаєте, що якийсь інститут неефективний? Покажіть цифри. Дайте можливість усім усе побачити. Не відбувся би Майдан, якби це була одна подія, а це ланцюг подій», — сказав він.
Закон, що скасовує незалежність НАБУ та САП, нагадаю, ще за пару годин до винесення в сесійну залу виглядав зовсім інакше. Але потім до нього додали невідомі майже нікому правки, проголосували, підписали й навіть опублікували того ж дня у «Голосі країни». Не кожний старожил пригадає таку швидкість в ухваленні рішень за всі каденції Верховної Ради.
З тим, що регламент було грубо порушено, сперечатися ніхто не став. Також усі гості разом із ведучою погодилися, що «політиків із Майдану треба гнати», а у президента, від якого всі очікували ветування закону, «сталася помилка комунікації».
На захисті Зеленського Наталія Мосейчук зупинилася окремо. Ще в першій половині програми вона з обуренням показала відео з акції протесту 22 липня, де натовп скандує «Зеля — чорт!» після звістки, що президент підписав законопроєкт.
«Президент болісно сприймає випади проти нього, він усе ще людина, а не political animal. Якщо йому покажуть [відео] “Зеля — чорт!”, коли Зеля не спить ночами і їздить по зброю… Це образливо чути Верховному головнокомандувачу країни у війні. У нас шлях від героя до чорта дуже короткий. Хотілося б, щоб цінували тих, завдяки яким ми зустрічаємо світанки й живемо», — згодом нагадала вона всім, щоб не ображали президента.
А ще протягом програми ведуча розповіла, що Зеленський «особисто звертався, щоб ТЦК не були на Майдані», адже раніше «був факап, коли ТЦК прийшли на концерт».
Длігач додав, що епізод зі скандуванням ніяк не відбиває справжню атмосферу Майдану.
«Усі розуміють, що президент переобтяжений, що його ключові пріоритети — дипломатія та війна. Але він сам побудував таким чином владу, що у нас несуб’єктний Кабінет міністрів, що ти не можеш розв’язати питання перезапуску податкової чи митниці без рішення з Офісу президента. Ті, хто виходить зі слоганом “Зеля — чорт!” — це не громадянське суспільство. Громадянське суспільство виходить із проханням про діалог і конструктивну співпрацю. Ну не можна ж постійно стукатися у зачинені двері. Раніше через оточення ми могли хоч якусь аналітику дати президенту, тепер і вони закриті, вони не мають доступу», — сказав він.
Далі Длігач скористався моментом і напряму звернувся до Зеленського:
— Розширите коло. Зрозуміло, що потрібна безпека, але потрібно, щоб хоча б десять людей було, яких ви слухаєте, — сказав він.
— Є таке, — погодилася Мосейчук.
Бесіда закінчилася тим, що ведуча зачитала основні положення законопроєкту 13533, який вніс Зеленський у Верховну Раду як альтернативу ухваленому.
Висловлюватися з цього приводу вже ніхто не захотів, і всі розійшлися з миром в очікуванні наступного тижня та продовження цієї історії.
Програму Мосейчук також подивилася «Антоніна», і її колонку ми опублікуємо згодом.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

