70 відсотків астронавтів отримують проблеми з зором після тривалих місій у космосі

Чому астронавти втрачають зір у космосі?

Проблема, з якою стикаються астронавти, отримала назву "Нейроокулярний синдром, пов'язаний з космічним польотом" або скорочено SANS. На відміну від тимчасових незручностей, як-от космічна хвороба, зміни зору можуть лишатися на роки після повернення на Землю, а іноді й назавжди. Астронавти скаржаться на розмитість тексту, який раніше бачили чітко, та погіршення здатності фокусуватися на далеких об'єктах, пише 24 Канал з посиланням на Universe Today.

Головною причиною вважається мікрогравітація. На Землі сила тяжіння природним чином "стягує" рідини в нижню частину тіла. У космосі цього не відбувається, і рідини перерозподіляються, накопичуючись у верхній частині тулуба та голові. Це призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску, який тисне на задню частину очного яблука, деформуючи його, та викликає набряк зорового нерва.

NASA активно вивчає цей феномен, оскільки він становить серйозну загрозу для майбутніх тривалих місій, наприклад, на Марс, яка може тривати два-три роки. Керівник досліджень зору в NASA Майкл Робертс зазначає, що потрібно зрозуміти, чи стабілізуються ці зміни з часом, чи продовжують погіршуватися. Адже астронавт із серйозно пошкодженим зором може поставити під загрозу всю місію.

Для розв'язання проблеми команда NASA розробляє кілька контрзаходів:

• Спеціальні контактні лінзи.
• Медикаменти для зниження тиску рідини.
• Фізичні вправи для підтримки нормального кровообігу.
• Пристрій VIIP, що імітує земний тиск на очі.

Дослідження SANS також приносять користь для земної медицини, допомагаючи краще зрозуміти, як тиск впливає на зір, що може бути корисним у лікуванні глаукоми та внутрішньочерепної гіпертензії.