На Сонці виник «вогняний каньйон» рівний відстані від Землі до Місяця

15 липня з північно-східного краю Сонця стався колосальний вибух філаменту, який різко, хоча й ненадовго, змінив частину поверхні нашої зірки та спричинив викид корональної маси (CME) у космос. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Space та дані Обсерваторії сонячної динаміки NASA.

Спалах був настільки потужним, що вирізав сяючу траншею з гарячої плазми завдовжки понад 250 тис миль (близько 400 тис км), що приблизно дорівнює відстані від Землі до Місяця. Цю вибухову подію було зафіксовано в деталях Обсерваторією сонячної динаміки (SDO) NASA. Зображення показують, як нитка розплутується, а сонячна речовина утворює дуги та каскади, протікаючи крізь атмосферу Сонця.

фото: Обсерваторія сонячної динаміки (SDO)

Коли нитка руйнується, вона залишає по собі те, що деякі називають «вогняним каньйоном», з високими стінами, які, за оцінками Spaceweather, піднімаються щонайменше на 12 400 миль (20 тис км) у висоту. За даними NASA, ці сяючі розриви утворюються, коли лінії магнітного поля Сонця різко ламаються та перебудовуються після виверження, залишаючи за собою розпечену плазмову траншею.

Ця вогняна прірва – не просто візуальне видовище. За даними NOAA, нитки сонячної плазми – це холодніші, щільні стрічки сонячної плазми, які можуть висіти над поверхнею Сонця завдяки магнітним полям. Коли вони стають нестабільними, можуть різко вивергатися, іноді викликаючи викиди корональної маси (CME) – потужні вибухи сонячної плазми та магнітних полів, здатні викликати геомагнітні бурі на Землі.

Проте, зображення коронографа, отримані Сонячною та геліосферною обсерваторією (SOHO) та супутником GOES-19, свідчать про те, що хоча виверження й вивільнило CME, спрямованої на Землю складової немає.