"Розумію: або вибираюся зараз, або ніколи"

Троє відбили штурм сімнадцятьох росіянБатьки отруїлися чадним газом 12 березня 2012-го. Я тоді проходив строкову службу. Трагічну новину повідомив брат. Приходить смс: "Тата й мами більше немає". Відповідаю: "Ти що, здурів?" Виявилося, правда. На похорон відпустили. Не міг і слова вимовити. Треба, а закляк. Тепер усвідомлюю: головне, чого вони мене навчили, – бути самостійним, мати мету в житті й ніколи не панікувати. Став стресостійким.Контракт підписав 2017-го. До того не міг себе знайти в цивільному житті. Пройшов навчання у Старичах, далі – 59 бригада. Злагодження відбувалося на полігоні Широкий Лан на Миколаївщині. Там один боєць волав: "Я приїхав сюди не по полігонах кататися, а для виконання бойових завдань". Нічого собі, думаємо, оце воїн. У травні 2017-го – перший бойовий вихід. Широкине під Маріуполем. Розподіляємо, хто на яку точку йде. А цей хлопець – кулеметник. Його наче окропом облили: "Я не піду, я кухар. Я писав рапорти".Тоді замінили морпіхів на позиції "Лопата". Ті нічого особ­ливо не пояснювали. "Розберетеся". Сидиш, дивиш­ся в бійницю і бачиш шматок поля. Щоправда, коли сонце почало сідати, арта ворога запрацювала з усіх напрямків. Хоча загалом, починаючи з 2018-го, війна затихала. Стадія окопної війни, дистанції великі, всі розслабилися. Люди в армію йшли за кошти: 10 тисяч зарплати плюс 10 – бойових.У лютому 2022-го всі відчули: щось насувається. Але були незрозумілі масштаби. Вважав, що піде загострення на Донбасі, а не тотальна війна, яка охопить усю країну. Перебував на Олешківських пісках. Підірвався о 4:30 ранку. Бачу: заходить авіація ворога.Тоді з нашого боку було багато тупих команд. Усі дез­орієнтовані. Рухаємося до Антонівського мосту. Хтось каже, що той підірваний. Розвертаємося – і назад. А техніка не найновіша, вона просто зупинилася.Потрапив в оточення ввечері 24 лютого. Нас – 20 людей. Прийняли бій, почали обхідними шляхами діставатися Олешків. Там знайшли волонтерів, першочергово передали їм поранених. Дві доби там провели, поки знайшли спосіб дістатись у Херсон – човнами. Місцевий волонтер дав машину. Спробували виїхати, але все було перекрито росіянами в цивільному одязі. Ідемо в ТрО. Відмовили – немає зброї. На початку березня місто окупували. Розумію: або вибираюся зараз, або ніколи. Була людина, яка взялася переправити нас катером через Дніпро. Ідемо островом, бачимо бабусю, яка каже: "Ідіть, ідіть, там вас зустрінуть". Тривожні думки: хто зустріне? Але свої – ­волонтери, які допомогли 12 березня дістатися Миколаєва.Там завдавали ворогу максимального вогневого ураження. Знали їхні сталі позиції, бо зловили частоти. "Прошу поддержки" – лунає в радіоефірі. На тобі "поддержку" – полетів заряд із РПГ. Доводили росіян до істерики.Жовтень 2023 року – найважче поранення. Снаряд, запущений із танка, розірвався в метрі від мене. Посікло всього – обидві ноги, плече, груди. Третя година дня. Мене витягнули, наклали турнікет. Кров лилася. О восьмій вечора почали евакуацію. Страху не було. Тільки цікавився, де моя права нога, бо не відчував її. Ще турбувався, що з моїм іменним пістолетом. Доправили до Селідового, далі – Покровськ, Дніпро, два дні провів у реанімації, і Хмельницький.Після операції хотілося води. А не можна було. Медсестра принесла змочений бинт. Він був такий смачний.У Хмельницькому лікар сказав: "Лежати ти в мене не будеш. Або сидіти, або ходити. Інакше хана легеням". Поставили мене, "піймав гелікоптера". Приїхала майбутня дружина, кинула роботу, щоб допомогти відновитися. Наприкінці листопада залишив лікарню. В березні торік повернувся у стрій.Побратим "Калина" – це біль. Людина твердих принципів, показував приклад іншим. Загинув у березні 2023-го на Луганщині. У нас продавили фланг. Туди зайшли вісім солдатів ворога. Нам про це не доповіли. За це "Калина" поплатився життям. Постріл у голову. Бій ми виграли, росіян узяли в полон. Мене відтягли, бо хотів поквитатися. Горлав: "Пустіть мене до них!"Солдати ворога – різні. Трапляються сильні, які правильно рухаються невеликими групами, вклинюються в міжпозиційний простір. А буває "м'ясо", яке потім розповідає: підняли з ями, привезли на танку й викинули. Один не хотів – прострелили ногу. Іншим сказали: "Ідіть куди хочете"Був шокований, коли один полонений мені заявив: "Я прийшов вам допомагати". Не стримався й відповів: "Ти що ***нутий? Кому ти прийшов допомагати?"З вересня я командир батальйону. Найстрашніше – коли не можеш допомогти людям. Але й вони мають точно виконувати твої вказівки. Якщо кажеш: "Не рухайся, доки працюєш", то так і слід чинити. А військовий на позиції ухвалює своє рішення і піддає ризику себе й побратимів.Був момент, коли троє моїх людей відбили штурм 17 росіян. Цифри вражають цивільну людину. Але насправді не все й завжди вирішує кількість. Якщо людина не боїться визирати з окопу та стріляти, вона не дає рухатися противнику. Плюс підтримка дронів та мінометів. Але хоч би як домінували в нинішній війні дрони, без піхоти нікуди."Хитрістю взяли позицію ворога""Мєлкого" знаю з 2018 року. Тісно почали працювати з 2022-го. Він усі рішення ухвалює з холодною головою. Завжди вислухає і командира, і солдата.На херсонському напрямку разом із колишнім командиром роти, покійним "Калиною", витягав людей з оточення. Жодного разу не давав заднього ходу, не говорив "Я не піду туди, бо там можна головою накласти".Там же, на херсонському напрямку, в районі Любомирівки, "Мєлкій" із групою без жодного пострілу хитрістю взяли позицію ворога.У Тернових Подах я з групою пішов однією посадкою, "Мєлкій" – іншою. У нього підірвалося двоє хлопців із п'яти. Він організував їм евак і пішов далі штурмувати з групою. Успішно – взяли визначену точку.На первомайському напрямку він діставав поранених і загиблих. І сам, і з "Калиною". Завжди був на передку. Не сидів, як старшина, в тилу. Контролював усе, володів інформацією.Під час штурму Первомайського, коли на нас пішли танки, він узяв ручний гранатомет і побіг стріляти в них. Проте танк швидше бійця дістав. Пораненому "Мєлкому" було важко дихати. Але він намагався підбадьорювати хлопців, які запанікували.Нині він комбат. Але якщо треба, піде в окопи."Волонтер", боєць 59 окремої штурмової бригади у складі Сил безпілотних системПередплатити журнал"Країна"