Чи справедливо українці висміяли мотиваційного спікера Джима Ловлесса? І чому видавництво переклало назву його книги з російської?

Хоча, епопея з цим автором швидко закінчилася, бо товариство у соцмережах включилося у нову дискусію про інтерв'ю, яке Ліна Костенко дала Сергієві Жадану. Його можна подивитися на ютуб-каналі «Радіо Хартія» і Антоніна наполегливо вам це радить зробити. 

А зараз – про Джима Ловлесса. У святу неділеньку люди почали постити смішну історію про перенесення київської зустрічі із ним «у звʼязку з погіршенням воєнного стану в Україні та з міркувань безпеки». Тотально іронічною вона сприйнялася через назву його книги – «Іди туди, де страшно. І матимеш те, про що мрієш». Бо коуч, мовляв, злякався йти туди, де страшно. 

Повідомлення про перенесення події з'явилося у соцмережах видавництва BookChef, яке і розлетілося інтернетами. 

Після хвилі ржачу панство дізналося оригінальну назву книги – «Taming Tigers: Do Things You Never Thought You Could» («Приборкання тигрів. Робіть те, що ніколи не вважали можлививим»).

І тут вже стало не так іронічно. Та, усе ж, видавництво знесло той допис і написало новий. Мовляв, іронію розуміють. Але зустріч скасував не письменник, а організатори.

А далі з'ясувалося, що українське видавництво BookChef назву «Іди туди, де страшно» взяло з російського видання. Просто переклало і трохи змінило російську адаптацію – це теж викликало запитання у публіки. І тут важливий нюанс. Сідайте зручніше.

Цю книгу з такою назвою (яка на картинці вище) і оформленням видавали як в Україні, так і в Росії. В нас – у видавництві «Форс Україна», у них – у «Бомборі» (входить у групу великої компанії «Ексмо» і спеціалізується на нонфікшені). Книга у нас виходила, як бачимо, російською. А після повномасштабного вторгнення з'явився і український переклад, який вийшов у вже згаданому видавництві BookChef із трохи зміненою назвою – «Іди туди, де страшно. І матимеш те, про що мрієш». 

Я запитала у представників видавництва, чому вони вирішили видати книгу з російським варіантом адаптації назви і мені відповіли, що «Саме така назва відповідає суті та змісту книги. На момент виходу першого друку, така назва, з маркетингової та редакційної точки зору, була найбільш вдалою та допомогла книзі стати популярною на українському ринку». 

А тепер Антоніна нагадає вам про інший скандал. У самому кінці 2023 року медіа «Сенсор» разом із спільнотою «Мольфар» роблять резонансне розслідування із назвою «Деокупація книжкового ринку. Як російські видавці досі заробляють гроші в Україні». Там йшлося про те, що після початку війни (нагадую, вона з 2014 року, якшо шо) прямий імпорт книжок з Росії в Україну став дуже невдобною справою. І тамтешні видавці вирішили цю свою проблему відкриттям в Україні дочірніх компаній.

«Завдяки такій схемі росіяни продовжили свою ідеологічну експансію та наводнення українського книжкового ринку. В Україні довгий час успішно працювали «дочки» таких російських видавничих гігантів, як «Ексмо», «Азбука-Аттікус» та «Альпіна Паблішер», – йдеться у розслідуванні. 

Після повномасштабного вторгнення російський імпорт книг був повністю заборонений, тому прийшов час нових трансформацій. У розслідуванні йдеться про кілька російських видавництв, зокрема про одне з найбільших – «Ексмо–АСТ»:

«Оскільки «Ексмо-АСТ» — це лідер та монополіст книговидання у Росії, їхній вплив в Україні був найбільш відчутним. Зараз компанія не має офіційного дистриб’ютора в Україні. Проте на ринку є низка компаній, у яких ми простежили тісний зв’язок з Росією та з російським «Ексмо» зокрема. Це видавництва Bookchef, «Форс Україна» та інтернет-магазин book24.ua».

Після цього матеріалу у нашій книговидавничій спільноті почалася бурхлива реакція. Частина книгарень миттю зробили заяви, що не продаватимуть у себе книги BookChef.

Трохи більш, ніж через тиждень видавництво заявляє, що змінює власника. А через місяць повідомляє, що СБУ провела перевірку і не виявила зв'язків з Росією. Ще через місяць з'явилася інформація про аудиторську перевірку, яка теж зв'язків не знайшла. Розслідувачі наприкінці лютого 2024 року провели додаткове дослідження. 

Книгарні поступово відновили продажі книжок BookChef. Вашій Антоніні джерела пояснили, що зараз до документів видавництва справді запитань немає, бо гарні юристи – це велика справа. Але тепер ви знаєте, чому в українського і російського перекладів книги Джима Ловлесса такі схожі назви. 

Ну і загалом повернімося до нашого із вами коуча. 

Українці рванули до нього на сторінку в інстаграмі, аби написати, який він боягуз. І отримали відповідь. Джим Ловлесс багатьом підтвердив, що ніяку зустріч не скасовував, це зробили українські організатори, не порадившись із ним, і він сам дуже злий та засмучений. До Києва їхати готовий хоч зараз і просить стежити за його інстою, щоб дізнатися дату нового приїзду, який він організує самостійно. 

Звісно, у соцмережах почалися дебати. Одні дорікали гумористам, що вони даремно зубоскалили і варто було б спочатку розібратися у ситуації. Інші відповідали, що історія однаково смішна. Треті написали, що справді не варто було так вестися і робити швидкі висновки.

Тим часом ваша Антоніна пішла за уточненнями. Що ж мені сказали у видавництві BookCheef? Найперше – наголосили кілька разів, що вони – не організатори. За приїзд Лоулесса відповідала Haupt Human Development Ltd. — міжнародна компанія, яку заснували в Україні більш, ніж 15 років тому і вона організовує міжнародні заходи у Європі. На моє запитання чи справді скасування приїзду і зустрічі з Лоулессом із ним самим не узгоджували і не запитували його думки, у видавництві відповіли: «Зі слів організатора, все було погоджено і не скасування, а захід було відкладено». 

Хм, ну, якось так. Ну і аби поговорити вже з усіма, я написала ще і організаторам. Чекаємо на відповідь.

Висновок. З одного боку – ситуація нас вчить не вестись на емоції, а завжди вивчати ситуацію трохи глибше. З іншого – часто наше народне обурення у соцмережах було абсолютно виправданим та конструктивним. Наприклад, знаменита письменниця Елізабет Гілберт, отримавши навалу коментарів від українців, написала, що таки відмовляється від ідеї випускати книгу про росіян «Сніговий ліс». А Фредрік Бакман бодай пояснив, чому його книга вийшла в Росії у 2024 році. Він звернувся до українських читачів і сказав, що він дуже не схвалює це, але юридично нічого не може зробити. 

Ну а ми таки чекаємо на приїзд Джима Ловлесса і на його його лекцію про долання страху. Вже популярною стала думка, що для нього ця поїздка може стати дуже гарним кейсом та іміджевим плюсиком.