Про що нова вистава МУР і хто працює над постановкою?

Творче обʼєднання МУР офіційно розкриває тему свого нового мюзиклу. «Ребелія [1991]» — це історія про здобуття незалежності. Про той день, якого ми прагнули поколіннями. На сцені оживуть постаті, які стали голосом, совістю і хребтом українського спротиву. Серед них: Іван Світличний, Вʼячеслав Чорновіл, Віктор Кукса, Василь Стус, Алла Горська, Іван Дзюба, Леонід Кравчук та інші. Кастинг акторів вже завершено, усі ролі розподілено.

Режисер постановки — Олександр Хоменко, режисерка хореографії — Інна Матюшина, художниця по костюмах — Леся Патока, сценографка — Софія Zbroya Пляцко.

Премʼєра мюзиклу відбудеться 21 серпня в Жовтневому палаці. На цю дату квитки вже розпродано. Сьогодні відкрили нову дату — 22 серпня. А відразу після премʼєри стартує всеукраїнський тур.

«Це історія про головну нашу перемогу, — коментує Олександр Хоменко. —Мазепа програв, Шевченка посадили, Відродження розстріяли, так тривало майже всі століття. Але як мінімум тоді нам вдалося розірвати це коло. Це історія нашого успіху. Вона проходить через Клуб творчої молод у Києві та шістдесятників, через редакцію газети у Черкасах, де працює Симоненко, через ліси Биківні, через збори Народного руху, де засідають Драч та Чорновіл, через Чорнобильську АЕС, через мітинги у Львові і приїзд американського президента в Україну, через падіння ГКЧП і внос жовто-блакитного прапора у Верхновну Раду. Це історія отримання нашої незалежності. Це Ребелія. [1991]».

«Роботу над Ребелією [1991] найточніше можна описати словом «відповідальність». Це стосується і самого процесу, і суті вистави, — розповідає Софія Zbroya Пляцко. — Ребелія [1991] — не про вибір, це про громадянський обовʼязок. У порівнянні з Ти [Романтика], ця вистава складніша, масштабніша, зовсім інша за структурою. Вона охоплює значно більший проміжок часу, подає події анахронічно, часом нелінійно — і це кардинально змінює підхід до сценографії. Як знайти візуальний символ, який обʼєднає десятки життів? Як осучаснити цю історію, зберігаючи її суть? Як показати цих молодих людей — сміливих, проривних, які в своїй епосі були рок-зірками, — на тлі однієї з найзатхліших і найзастійніших епох радянського часу? Це історія спротиву, яку хочеться розказати не як хроніку, а як енергію — гучну, динамічну, естетично сильну».