/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F885f09c5fc387263826a1c00e5036c97.jpg)
Я не просто дівчинка в армії, я – боєць, – інтерв'ю з "Анакондою", 21-річною операторкою дронів
Дар'ї 21 рік. Минулого року вона змінила офіс в Одесі на бліндаж, а звичну роботу – на військову службу в армії. Дівчина вирішила підписати контракт і боронити нашу країну в складі 21-ї окремої механізованої бригади.
Зараз Дар'я з позивним "Анаконда" – аеророзвідниця та єдина дівчина-пілот у батальйоні безпілотних систем. І працювати їй доводиться на складних ділянках фронту.
Свого часу дівчина долучилася до війська, бо в армії вже був її старший брат. І рішення вона ухвалила всупереч майже усім родичам. Тепер же вона бачить себе тільки у військовій справі навіть по завершенню війни.
За час служби "Анаконда" зіштовхувалася з упередженим ставленням у навчальному центрі, проте побратими Дар'ї підтримують її. Зараз одна з її цілей – довести, що жінки теж є повноцінними бойовими одиницями у війську, хоча щодо мобілізації жінок і в цілому має власні погляди.
Про рішення долучитися до армії, протест рідних, упередження інструкторів, військові будні, жінок в армії та не тільки – читайте в інтерв'ю Дар'ї сайту 24 Каналу.
"Підтримав тільки батько": про рішення піти в армію
Дар'є, вам 21 рік і ви вже на війні. Більшість ваших однолітків зараз навчаються, шукають і влаштовуються на роботу, живуть цивільним життям. Ви ж для себе вирішили долучитися до війська – що було мотивацією?
У 2024 році я довго думала й одного ранку сказала собі, що йду в ЗСУ. Мотивацією стало те, що мій старший брат теж служить тут. Тож я пішла за ним.
Брат підтримав ваше рішення?
Взагалі ні. Ми довго сварилися, бо він забороняв мені, але я все-таки пішла.
А хтось із рідних чи друзів підтримав ваше рішення?
Підтримав тільки тато. Більше ніхто. Вся моя сім'я сварилася, відмовляли мене дуже довго. Але тато підтримав і я дуже йому за це вдячна.
Ви вже тривалий час на службі, тож рідні, які були проти вашого рішення, уже змирилися з ним?
Змиритися з цим неможливо, але вони намагаються.
"Анаконда" / Фото надане 24 Каналу
Одеса, звідки ви родом, стереотипно вважається "проросійською". Проте ми бачимо приклади багатьох свідомих людей з Одеси. І ви теж цьому приклад. Як одночасно можуть існувати стереотипи і люди, котрі їх руйнують?
Одеса – наше українське місто. Те, що там говорять російською, – правда, але люди намагаються вчити українську. Проте це не робить Одесу російським чи проросійським містом.
Одеса часто опиняється під російськими обстрілами. Слідкуєте за новинами? Як реагуєте на них?
Мої рідні живуть в Одесі ж. Я дзвоню їм, питаю, підтримую. Проте, на жаль, нічого більше зробити не можу.
"Інструктори казали, що перший виїзд не переживу": про упередження в армії
Часто, коли слухаю чи читаю історії військовослужбовиць, то в багатьох є схожий епізод: під час підписання контракту їх в ТЦК намагалися відмовити, бо "ти ж дівчинка" або висміювали, мовляв, "а що ти там будеш робити?" У вас було щось схоже?
Спершу було все добре. Я поїхала у військкомат, все гаразд, але коли прийшла до психолога, то він почав відмовляти, бо "ти ж маленька дівчинка, куди ти ідеш, воно тобі не треба". Але решта все було добре.
А коли проходили БЗВП, то з упередженнями зіштовхувалися?
О так! Я проходила його у навчальному центрі "Десна". Це було тяжко – я постійно сварилася, мені було неприємно через ставлення інструкторів до дівчат. Нам часто говорили жахливі речі. Тобто у нас не було ні підтримки, ні мотивації. Було важко.
А що саме казали інструктори?
Конкретно мені казали: "Бійся, бо перший свій виїзд ти не переживеш". Тому я себе налаштовувала на найгірше. Ті слова я пам'ятаю й до сьогодні.
Попри те, що в армії служить велика кількість жінок, жіноча форма у нас з'явилася не так давно. Яку форму вам спершу видали?
Першу форму нам видали в Десні й вона була чоловіча. От вже коли ми звідти "випустилися", то поїхали самі купувати форму й купили жіночу.
Можливо, її десь видають, але нам не видавали.
"Анаконда" на службі в армії / Фото надане 24 Каналу
"Набагато важче і страшно": про перші бойові виходи на Курщині
Ви – операторка БпЛА. Чому вибрали саме такий напрямок?
Якщо просто – мені це здавалося дуже потрібним.
А чому ви обрали саме 21-шу бригаду?
Знову ж таки, бо тут служить мій брат.
А як з'явився ваш позивний? Чому саме "Анаконда"?
Я потрапила в батальйон у взвод FPV-дронів. Там був командир, з яким у нас з першого дня не було контакту і я щодня плакала через це. Аж не хотілося бути в армії.
Але десь через місяць я перестала мовчати, сварилася з ним. Одного разу стояли наші начальник штабу і заступник і дивилися за нашим конфліктом. Вони сміялися й казали: "Диви, як вона його повільно душить". От так і з'явився позивний.
Люди так чи інакше якось собі уявляють фронт, війну. Я думаю, у вас точно були якісь свої уявлення про це. Коли ви вже потрапили до бригади і побачили війну на власні очі, то чи співпадала реальність з тим, як і що ви собі уявляли? Чи це було щось зовсім інше?
Плюс-мінус усе так, як я і уявляла собі. Правда, можливо, в моїй голові це виглядало дещо м'якіше. Мій перший виїзд був на ту сторону, за кордон (у Курську область – 24 Канал).
"Анаконда" – операторка дронів в армії / Фото 21-ї ОМБр
Тобто "бойове хрещення" ви проходили на Курщині?
Так. Напередодні виїзду я постійно питала хлопців що це і як це, що робити, як відбувається заїзд, як працювати, як виїхати. Але насправді виявилося воно не так, як я думала – набагато важче і навіть страшно.
А як відбувався цей перший вихід?
Це було у грудні минулого року. Ми виїжджали під ранок. Було страшно, бо ти їдеш і не знаєш куди й не знаєш, як воно все буде.
Найважче – це заїзд і виїзд, бо ти ніколи не знаєш, що тебе чекає. Доїдеш чи не доїдеш – невідомо. Пам'ятаю тільки страх.
"Побратими дуже підтримують": про військову службу
Ви – єдина дівчина у підрозділі. Як воно бути в такому статусі? І яке ставлення з боку побратимів.
Я єдина дівчина-пілот у батальйоні. Мої побратими мене дуже підтримують і мені пощастило з командирами. Тому я вдячна кожному з них за підтримку, бо завдяки цьому мені не було так складно, як могло би бути.
Зараз оператор БпЛА – найпопулярніша посада в армії, багато новобранців хочуть працювати саме в цьому напрямку. Ви вже пройшли шлях до своєї посади: чи можете сказати, які нюанси не враховують новобранці?
Це найпопулярніша, але найнебезпечніша посада. Я теж спершу думала, що робота оператора БпЛА – це виїхати, сісти, політати і повернутися додому. Насправді – зовсім не так. І це дуже небезпечна робота.
Тому варто багато разів подумати, перш ніж піти на оператора БпЛА. Дуже добре треба подумати.
Вам присвятили допис у соцмережах Генштабу ЗСУ. Якою була ваша реакція, коли побачили його? Що відчували?
Відповідальність. Тобто я повинна показувати людям, що я працюю на рівні з чоловіками, що я не дівчинка, яка просто є в армії, я – боєць. Це відповідальна місія.
Зверніть увагу! Батальйон безпілотних систем 21-ї окремої механізованої бригади просить кожного небайдужого долучитися до збору на дрони, комплектуючі для них, антени, ретранслятори, а також ремонт автомобілів. Долучитися можна донатом на карту за номером 4149 6090 1920 2813 (Сербуленко Д.Ю).
"Навіщо мобілізовувати тих, хто не хоче воювати?": про службу і призов
Коли жінки-військовослужбовиці з’являються в публічному просторі, у коментарях пишуть одразу ж купу образ і доволі таки огидних речей, які би озвучувати зараз не хотілося. Подекуди навіть публічні люди, медійні військові теж можуть дозволяти собі такі речі. Тобто у нас все ще є якесь упередження, попри те, що у ЗСУ чи не найбільша кількість жінок серед армій світу. На вашу думку, чому ці стереотипи все ще існують?
Я вважаю, що вони існують тому, що все ще є жінки, які йдуть в армію, але прямо з порогу заявляють, що йдуть аби заробити гроші чи щоб знайти собі чоловіка. Тобто вони не йдуть для того, щоб захистити свою країну.
Мабуть, через них і думають, що всі жінки такі. Я ж намагаюся це змінити, показати своїм прикладом, що жінки теж можуть повноцінно працювати в армії.
Дарʼя на службі в ЗСУ / Фото надане 24 Каналу
Але ж є й чоловіки, які теж кажуть, що йдуть служити, щоб заробити гроші чи вирішити інші проблеми таким шляхом, проте упереджень в їхній бік нема.
Так, але з ними легше. Їх можна мотивувати й вони будуть працювати. З часом у них змінюється думка, як на мене.
Ви з тих людей, котрі не підпадали під мобілізацію. Як реагуєте, коли бачите, як військовозобов’язані шукають шляхи уникнення призову?
Ставлюсь до цього не дуже, як і до самої мобілізації. Бо я не розумію її суті – навіщо мобілізовувати тих, хто не хоче воювати? Ці люди не мають мотивації.
Ще цікаво – у нас періодично з’являються заяви про мобілізацію жінок. Хтось спекулює на цьому, щоб підняти собі охоплення або подратувати людей, хтось цілком серйозно пропонує її впровадити. Як ставитеся до таких ідей?
До мобілізації жінок? Жахливо. Я не вважаю, що кожна жінка готова до війни. Багато жінок – матері, у них є діти і я не вважаю, що вони повинні рости без мами. Тому мобілізацію жінок я не підтримую.
Та й мобілізацію загалом я не підтримую.
А яка, на вашу думку, має бути альтернатива? Бо люди в армії потрібні постійно.
Мотивація. Якщо буде мотивація, то люди будуть добровільно іти у військо.
"Боятися – нормально": як ухвалити рішення підписати контракт
Свого часу ви ухвалили складне рішення. І зараз є чимало людей, котрі теж мають сумніви, думають, чи йти в армію, чи не йти. Що б ви порадили таким людям?
Скажу так – якщо у мене є вибір робити щось чи не робити, то я роблю. Треба розуміти, що нам завжди потрібні люди в армії, а тим паче зараз. В армії для кожного і кожної знайдеться робота.
Йти чи не йти? Треба йти, але має бути мотивація. Не просто, щоб у нас була кількість. Нам потрібна не кількість, а саме якість.
Часто сумніви породжені саме страхом. І ми вже згадували про нього. Чи можливо страх взагалі побороти?
Взагалі то дуже добре, якщо ти боїшся. Страх, хоч мінімальний, але має бути. Боятися – абсолютно нормально. Проте побороти страх – неможливо.
"В іншому себе не бачу": про те, як змінює війна і плани на майбутнє
Наскільки відомо, ви плануєте надалі пов’язати своє життя з армією. Чим би ви хотіли займатися після завершення війни?
Якщо закінчиться війна, дай Боже, звісно, я би хотіла далі працювати в напрямку безпілотників. Можливо, мені випаде шанс навчати людей, ділитися досвідом. Ось це те, що мені дуже подобається.
В будь-якому іншому напрямку поки що себе взагалі не бачу.
А ви змінилися за час служби? І якщо так, то в чому?
Хлопці кажуть, що я дуже подорослішала. Немає більше цього наївного погляду, багатьом речам навчилася.
"Анаконда" з безпілотником на фронті / Фото 21-ї ОМБр
А от що для вас на службі стало найважчим? Можливо, відчувався брак чогось.
Коли почалися виїзди на позицію, перший час було дуже важко без душу. Це було важко.
До речі, в уяві значної частини цивільних, якщо військовий з’являється не у багнюці, в чистій формі та з гарною зачіскою – його називають "барбершопний воїн". Військовослужбовиці з манікюром в таких людей викликають істерику. Та все ж жінки більше приділяють уваги догляду за собою, але як це робити в умовах війни?
Ну, справді, коли ти їдеш на зйомку, інтерв’ю давати чи ще щось – ти ж не поїдеш у болоті чи брудний. Це ж очевидно.
А щодо манікюру. У мене нігті є завжди і якщо є вільний час я їду і роблю собі манікюр. Мені це подобається і мені так комфортно.
"Швидкого закінчення не видно": про кінець війни і поради жінкам
У нас в інфополі постійно існують якісь дедлайни на закінчення війни. Хтось вірить, що от-от все закінчиться, хтось – що війна триватиме вічно. Як ви собі даєте відповідь на питання про те, коли ж закінчиться війна? Чи обираєте зосереджуватися на поточному?
Я вірю, що війна закінчиться швидко. Хочеться вірити. Але, дивлячись на ситуацію на фронті зараз, то, на мою думку, ще доведеться воювати щонайменше кілька років. Швидкого закінчення поки не видно, на жаль.
Ви пройшли серйозний шлях. Озираючись назад – якби була така можливість, що б ви порадили собі з минулого, тій Дарʼї, яка тільки підписувала контракт?
Вірити в себе. І нічого не боятися.
А що би порадили дівчатам та жінкам, які думають про службу в армії, але бояться саме через стереотипи та упередження?
Я би радила кожній перед цим попрацювати з психологом (сміється). Проте я не вважаю, що потрібно боятися самої служби. Є багато різної роботи – як бойової, так і не бойової. Є дівчата в штабі, діловодами, є кухарі, багато різних посад. Головне – знайти те, де будеш найбільш корисною.

