Правда ли Орбан потерпел поражение? Взгляд из Венгрии на последствия сенсационного прайда

"Європейська правда" розповідала про те, як доволі рядова для Угорщини подія – прайд, який до того вже 29 разів відбувався у Будапешті в минулі роки, – вивів на вулиці небачену досі кількість людей та став точкою зламу для чинного угорського режиму (читайте про це у статті "Орбан програв геям та українцям").

Цю подію сприйняли як сенсацію також інші світові ЗМІ.

Але чи не є це перебільшенням, видаванням бажаного за дійсне? Адже Віктор Орбан і далі зберігає всю повноту влади у країні.

Правда" публікує відповідь на це питання від угорського незалежного аналітичного центру Political Capital.

Ми переклали пояснення угорських експертів українською.

Коротко його можна підсумувати так: прайд дійсно виявив крихкість режиму Орбана.

Втім, говорити про його падіння поки що зарано.

Тепер про це детальніше.

* * * * *.

Насправді навіть сам факт того, що прайд-2025 у Будапешті відбувся, став серйозним провалом для режиму Орбана.

У лютому 2025-го, під час щорічного звернення до нації, Віктор Орбан з упевненістю заявив, що цього року прайд не відбудеться, і порадив організаторам навіть не витрачати час на його планування.

Реальність зруйнувала цю обіцянку Орбана.

Попри зміни у законодавстві, запроваджені для заборони прайду, та всупереч кампанії залякування його учасників – у Будапешті відбувся найбільший прайд в історії, ставши очевидним підтвердженням слабкості режиму.

Нова версія влади.

Зараз у Орбана шукають, як пояснити це своїм виборцям.

Для цього уряд вже спробував запевнити, що це була не демонстрація, а просто вуличне "шоу трансвеститів", і стверджує, що все це відбулося за "геніальним планом" Орбана.

Нібито він заманив у пастку опозицію, змусив її асоціюватися з прайдом, тобто отримати імідж прихильників ЛГБТ.

Але кількість людей, які вийшли на вулиці, була такою великою, що пояснення про "мітинг ЛГБТ" навряд чи здатні переконали когось, окрім найвідданіших виборців "Фідес" (які й без того проголосують за Орбана.

– ЄП).

Ця хода стала не лише найбільшим прайдом в історії Угорщини, а й, імовірно, найбільшою демонстрацією з 2010 року у країні.

І це саме по собі є поворотним моментом, вирішальним фактором.

В Угорщині (як і загалом у будь-якій державі) багато виборців схильні підтримувати "переможця" політичної сцени, тобто тих, хто здається найсильнішим.

А за результатами прайду Орбан таким не є.

Ба більше, поспішна комунікація уряду про "геніальний план" Орбана могла йому ще більше нашкодити.

Адже спочатку у Орбана називали підставою для заборони прайду потребу "захистити дітей".

А тепер, розповідаючи, що Орбан планував саме те, що відбулося, і загнав опозицію у ЛГБТ-нішу, влада визнає: дії уряду були продиктовані ніяким не захистом дітей, а лише політичними інтересами.

Якщо Орбан програв, то хто виграв?.

Головний опонент Орбана – лідер партії "Тиса" Петер Мадяр – уникнув іміджевої пастки, у яку його заганяв "Фідес", хоча йому довелося викручуватися.

"Тиса", найпопулярніша нині опозиційна партія, тривалий час намагалася триматися осторонь теми прайду, щоб не розколювати нею свій різношерстий електорат, та протягом чотирьох місяців ігнорувала цю тему.

Мадяр зберігав цю політику навіть попри різку критику з боку частини його виборців, особливо в Будапешті, і така його тактика видавалася ефективною.

Але з наближенням прайду уникати цієї теми ставало дедалі важче.

Тож перед подією Мадяр прокоментував прайд і визнав його значущість, та заявив про успіх маршу вже після його проведення (водночас, щоб не відштовхнути консервативних виборців, Мадяр не взяв участі у ході та уникнув асоціації з нею).

А от мер Будапешта Гергей Карачонь ризикнув – і виграв.

Так вийшло, що опозиція, по суті, розділила ролі: в той час як Петер Мадяр уникав теми прайду, Гергей Карачонь її послідовно просував.

Карачонь взяв на себе роль організатора прайду – значно при цьому ризикуючи.

Несподівано великий успіх маршу – це значною мірою заслуга мера Будапешта (хоча зрозуміло, що без стрімкого зростання популярності Мадяра за останній рік усе могло скластися зовсім інакше).

У підсумку, позиція особисто Карачоня покращилася і серед опозиційних виборців, і в очах міжнародної преси.

Інша річ, що партії, близькі до мера, навряд чи зможуть конвертувати цей успіх на свою користь.

Та є ще один переможець прайду – крайня права партія Mi Hazánk ("Наша Батьківщина").

"Фідес" Орбана ризикує серйозно втратити підтримку серед ультраправих.

Протягом десятиліть партія влади підтримувала симбіоз із радикалами, перехоплюючи їхні теми, аби домінувати на всьому правому фланзі.

А крайні праві мали підстави вважати себе рушієм, який зсуває "Фідес" усе далі праворуч.

Утім, серед ультраправих виборців багато хто вважає політику уряду недостатньо радикальною.

Провал із виконанням обіцянки Орбана про заборону прайду, а також те, що поліція захищала ходу від ультраправих, можуть підняти їхнє невдоволення на новий рівень.

Водночас жменька представників Mi Hazánk, які проводили контрдемонстрацію і перекрили один з мостів – уже вшановується ультраправими як герої.

Тож одним з політичних наслідків маршу є те, що радикальні виборці, які підтримували "Фідес" за "силу", можуть розчаруватися в уряді й перетекти до Mi Hazánk.

Що буде після прайду?.

Головним джерелом суспільного незадоволення урядом є серія криз по всій країні, яка минулого тижня лише зросла.

Кабінет Орбана вимушений брати гроші в борг, щоби стимулювати економіку.

Залізниця на лінії до Балатону кілька разів за тиждень виходила з ладу, і міністр будівництва та транспорту Янош Лазар у відповідь відключив онлайн-трекер поїздів.

Криза в системі охорони здоров’я й далі поглиблюється.

На цьому тлі не дивно, що всі авторитетні соцопитування показують лідерство партії "Тиса" і стабільне падіння довіри до Орбана та його уряду.

Торік більшість людей вважали Орбана компетентнішим главою уряду, але цього року лідерство перейшло до Петера Мадяра.

І проблема "Фідес" не в комунікації.

Зростаюче невдоволення й прагнення до змін живляться не словами, а реальними результатами діяльності уряду та погіршенням ситуації в країні.

Рекордний прайд, крім вимог до громадянських свобод, став символом цього невдоволення.

Але попри те, що всі ознаки давно вказують на кризу, падіння режиму Орбана не випливає автоматично з одних лише протестів чи результатів соцопитувань.

Вражаючі кадри з Будапешта, що обійшли світ після цих вихідних, приховують той факт, що ядро електорату "Фідес" залишається стабільним.

І хоча зараз у влади немає таких фінансових можливостей для нарощування підтримки, як у 2021–2022 роках, та дев’яти місяців до виборів може вистачити, щоб повернути частину виборців у регіонах.

Головне питання: як далеко готовий зайти режим, щоб утримати владу.

І тут варто провести аналогію: у Сербії величезні натовпи місяцями мітингували на вулицях Белграда, але Александар Вучич досі при владі.

Утім, тріщини в режимі Орбана справді є, і вони продовжать розширюватися.

Десятки чи навіть сотні тисяч учасників прайду переконалися на власному досвіді, що можуть кинути виклик владі й досягти результату.

І навіть попри те, що Петер Мадяр не був причетний до прайду – запит на політичні зміни, швидше за все, і надалі втілюватиметься у зростанні його підтримки на виборах.

Аналітичний центр Political Capital,.

Будапешт, Угорщина.