/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fb6691c7893691ed82ca7b17a6074a5fe.jpg)
Пам’яті Героя України, спецпризначенця Олексія Скоблі
Побратими жартома називали Олексія Скоблю «броньованим білорусом», бо він був сильним, мужнім, безстрашним і віддавав усі свої сили та вміння українському війську. За це йому дали позивний «Тур».
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F0f9feae072f20a028204e140edbfbf6e.jpg)
Олексій народився 14 березня 1990 року в столиці Білорусі – Мінську. Після дев’ятого класу пішов навчатися у Мінський автомеханічний коледж, а згодом продовжив здобувати освіту в Гродненському державному університеті імені Янки Купали. Хлопець працював механіком в автобусному парку. Захоплювався історією, займався історичною реконструкцією та брав участь у різноманітних фестивалях.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F8e28459e61906bdd1a1efdecd924adc3.jpg)
Молодий білорус стежив за подіями Революції Гідності в Україні і вважав, що це – переломний історичний момент. У 2015 році Олексій вирішив долучитися до боротьби українців, приєднавшись до Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Упродовж року він служив у штурмовій роті.
Друзі добре пам’ятають його слова: «Той, хто приїхав до України воювати – справжній білорус і воїн, а той, хто залишився жити з ярмом на плечах, не може бути його другом».
Батьки вмовляли сина повернутися додому, але він був рішуче налаштований звільнити спочатку Україну від Росії, а потім – і Білорусь. Олексій мало розповідав рідним про війну.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fa68820ae243b53af8bdbb7f027e7a023.jpg)
- «Тур» не тікав від режиму Лукашенка та не був затятим активістом у Білорусі, але він уже тоді дуже чітко усвідомлював, що необхідно допомогти Україні боротись з "русскім міром"... Він добре розумів історичний момент та важливість битви за Україну. Цікавився історією. Часто згадував битву під Оршею, коли спільне військо України та Білорусі (тоді ще в складі Великого князівства Литовського) розгромило московське військо, - згадує волонтерка Ольга Гальченко.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fe3ffcca4cee42d5dc6cf9e1e9bb3a7d4.jpg)
Один із товаришів військовослужбовця розповідає, що він проявив себе одразу під час першої ротації на шахті «Бутівка». Тоді двоє його побратимів вирішили вивісити український прапор на шахтний стовбур і потрапили під обстріл. Ніхто не знав, у якому стані хлопці, й коли постало питання про їхню евакуацію, Олексій зголосився взятися за це, врятувавши їхні життя.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fe03d7d8804eb67382add920a6fed69a0.jpg)
- Саме у той момент я й зрозумів, що спільну мову зі сміливим білорусом ми неодмінно знайдемо. Так і сталось. Пізніше виявилось, що він не лише крутий воїн, а й порядна людина, - ділиться товариш Олексія.
Воїн легалізувався у ЗСУ в 2016 році, приєднавшись до 8-го полку спеціального призначення імені Князя Ізяслава Мстиславовича Сил спеціальних операцій. Він був розвідником-кулеметником. Потім пройшов курси парамедика та став інструктором. Олексій врятував багато життів, робив це дуже професійно та самовіддано.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F9f027520e68be389fe90315fb59e406e.jpg)
У 2019 році білоруський доброволець отримав українське громадянство.
- Надзвичайно сильний, мужній та відважний. Я одразу зрозуміла, що він - та людина, з якою мені добре та спокійно. Льоша був сильний духом і характером, любив читати, мав величезний словниковий запас і міг підтримати будь-яку бесіду. У 2021 році пройшов літературний курс, почав писати новели. Деякі давав мені читати. У нього добре виходило, планував написати книгу. Він був таким впертим оптимістом, що завжди вмів заспокоїти та підтримати. Звісно, що мав безліч планів і мрій, як і кожен у його віці, - згадує дружина Ірина.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F1fa02afbc9930377ab5dc1916d0bd174.jpg)
На початку повномасштабної війни спецпризначенець «Тур» брав участь у боях за Київщину. Загинув 13 березня 2022 року, не доживши одного дня до свого 32-річчя. В останній тиждень життя Олексій врятував 10 побратимів.
- Це було складне та секретне завдання, деталі якого дозволено оприлюднювати хіба вже після перемоги. Ми впорались, хоч і нарвались на засідку. «Тур» після поранення не те щоб не просив допомогти, а в грубій формі наказав на нього не зважати і відходити: "Відставити! Я прикрию! Відступайте!" Як він проявляв себе з перших днів Героєм, готовим підставити під вогонь себе заради інших, так і закінчив. Не дивно, що усі, хто знають «Тура», відгукуються про нього настільки позитивно, - розповідають про обставини загибелі Героя побратими.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F35e38b7c21b281fa6a0b8391e04c988d.jpg)
У військовослужбовця залишилися батьки, сестра та дружина. Його поховали на батьківщині – в Білорусі.
Олексій Скобля є кавалером ордену «За мужність» ІІІ та ІІ ступеня. Посмертно йому присвоєно звання «Герой України». На честь загиблого військового перейменували вулицю та провулок Пушкіна в Хмельницькому. Йому також присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».
Честь Герою!
Фото з сімейного архіву

