Три преступления против Крыма: почему Великобритания не будет закрывать на это глаза
Три преступления против Крыма: почему Великобритания не будет закрывать на это глаза

Три преступления против Крыма: почему Великобритания не будет закрывать на это глаза

Крим є тією частиною України, яка найдовше перебуває під російською окупацією.

Росія вторглася, а потім незаконно анексувала півострів понад 11 років тому.

Попри невизнання решти світу – на Генасамблеї ООН 100 країн відразу підтвердили, що Крим є частиною України, – все більше українських дітей виростають, не знаючи нічого, окрім окупації.

Востаннє я була у Криму за кілька років до незаконної анексії Росією.

Очікуючи можливості повернутися до цього чудового куточка України, цього тижня я здійснила "віртуальний" візит, щоб краще зрозуміти, як складається ситуація з правами людини, та чітко заявити, що Велика Британія не забула про Крим.

З моїх розмов з окремими людьми чи групами випливають три речі, про які варто нагадати світу.

Атаки на ідентичність.

Я не можу пригадати жодного іншого місця в Європі, де репресії проти культури відбуваються так відверто та насильницьки.

Їх особливо гостро відчули корінні жителі Криму, зокрема кримські татари.

Розмовляючи з деякими з них, я дізналася, як їхню культуру утискають на їхній власній батьківщині.

Кримськотатарська мова та мусульманство маргіналізуються, а важливі культурні будівлі закриті або зруйновані російською окупаційною владою.

Сюди належить і примусове закриття незалежного кримськотатарського Меджлісу – виконавчого органу кримськотатарської громади.

Мешканці Криму, які відмовилися дотримуватися запроваджених Росією правил, стикаються з маргіналізацією та потенційним покаранням за те, що вони є собою.

Усі релігійні групи, окрім Російської православної церкви, були змушені перереєструватися та стикаються з нав'язливим моніторингом або переслідуваннями за невиконання цього наказу.

Свідків Єгови піддають невпинним переслідуванням у Криму, а також в інших частинах України, що перебувають під тимчасовою російською окупацією.

Свобода віросповідання чи переконань – це універсальне право, яке жорстоко ігнорується.

Мабуть, найголовнішим є те, що російська стала єдиною мовою Криму.

І єдиною, якої навчають у школах, хоча до 2014 року російська, українська та кримськотатарська мови використовувались вільно та гармонійно.

Я чула з перших вуст про людей, яких піддали суворому адміністративному або навіть кримінальному покаранню за використання української мови, навіть за виконання українських народних пісень, що, за словами російської окупаційної влади, підриває їхні військові зусилля.

Це неприйнятне знищення ідентичності.

Вплив окупації на дітей є особливо важливим.

У Криму живуть близько 282 тисяч дітей шкільного віку, які зараз навчаються за російською програмою.

Я дізналася, як підручники з історії були змінені, щоб представити російську версію минулого півострова.

Я слухала розповіді про те, як вчителів, які відмовлялися викладати цю програму, переслідували, звільняли або навіть вони опинилися під слідством за фальшивими звинуваченнями.

Багато хто, звичайно, вирішив покинути Крим.

Понад 30 тисяч дітей у Криму належать до російського патріотичного дитячого руху "Юнармія", що навчає українських дітей підтримувати воєнні цілі Росії проти їхньої власної країни, поводженню зі зброєю та готовності до бойових дій.

Я слухала про кримських дітей, яких піддали військовому вишколу після російської окупації у 2014 році, та молодь, яку відправили в бій у складі російської армії.

Багато хто, звичайно, не повернувся: вони загинули, воюючи за окупаційну державу проти своєї країни.

Це просто розбиває серце.

Демографічні маніпуляції.

Ставлення Росії до Криму створило для її жителів своєрідне замкнене коло.

Простіше кажучи, мешканці Криму, які відмовляються дотримуватися нових обмежувальних правил Росії, часто виїжджають до інших частин України після нестерпних переслідувань, слідства або покарань.

У багатьох випадках їхнє майно конфіскували та передали росіянам, які переїхали з віддалених куточків самої Росії, щоб влаштуватися на роботу в окупаційну владу.

Це є фактичною колонізацією, спрямованою на поступову зміну етнічного та демографічного складу півострова.

Молода кримська татарка, з якою я розмовляла, описала день невдовзі після вторгнення Росії у 2014 році, коли її клас змусили зібратися в шкільному спортзалі, і всім роздали російські паспорти.

Як багато громадян України в Криму так само були змушені прийняти російське громадянство, невідомо.

Росія може стверджувати, що люди добровільно вирішили прийняти пропозицію громадянства, але коли неможливо отримати іпотеку, пенсію або доступ до основних послуг, наприклад медичної допомоги, без російського паспорта, насправді немає жодного реального вибору.

Російська окупація впливає не лише на політичну та демографічну географію, а й на довкілля.

Я почула, що серйозна мілітаризація, яку принесла Росія, а також її спроби використати природні ресурси Криму руйнують багату екосистему, яка робить його таким особливим та унікальним місцем.

Чому це важливо для Великої Британії.

Це важливо, оскільки це просто неправильно.

Існує безліч доказів цих порушень – не лише з мого візиту, а й з інших, включно з неупередженими висновками моніторингової місії ООН.

Кожен, хто цінує ідентичність, кожен, хто вірить у право дітей бути дітьми та робити власний вибір щодо свого життя, повинен бути глибоко стурбований тим, що відбувається сьогодні в Криму.

Це також важливо, оскільки це пряма загроза європейській безпеці.

Історія показує, як спроби перекроїти кордони, маніпулювати демографією та придушити права людини призводили до напруженості та опору, а також сіяли зерна для майбутніх конфліктів.

Це не в інтересах Європи чи світу в цілому.

Ось чому Велика Британія зосередить свою увагу на Криму та інших частинах України, які зараз перебувають під російською окупацією.

Ми будемо поруч з Україною стільки, скільки потрібно, щоб припинити агресію Росії та її вплив на права людини.

А тому не ігноруймо те, що відбувається з Кримом.

Источник материала
loader
loader