Вважався зниклим безвісти після бою біля Покровська. Згадаймо Дмитра Євтушенка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Євтушенка. 

20 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Єлизаветівка Мар’їнської міської громади Покровського району Донецької області героїчно загинув солдат, стрілець-помічник гранатометника третього штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти першого окремого штурмового полку з позивним Кор Дмитро Васильович Євтушенко. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Обухівську міську раду. 

Дмитро Євтушенко народився 29 січня 1988-го року в Обухові. Тут пройшли дитячі та юнацькі роки, власне, все його недовге життя пов’язане з цим містом. Навчався в Обухівській загальноосвітній школі №5, закінчивши яку, вступив до Національного транспортного університету. Деякий час пов’язував свої плани на майбутню професію з експлуатацією автодоріг та автомеханізмів, але потім, як це іноді буває у молодому віці, пріоритети змінилися, і він протягом довгого часу успішно працював у торгівлі на посадах торгового представника, менеджера та інших.

«Мабуть, Дмитро мало чим відрізнявся від більшості українських хлопців: вихований, ввічливий, привітний, спортивний, завжди готовий до позитивного спілкування. Як і багато інших свідомих та вмотивованих українських хлопців, Дмитро Євтушенко пішов до лав Збройних сил України», – повідомили у міськраді.

Євтушенка було мобілізовано 14 серпня 2024-го року. Бойовий шлях солдата Дмитра Євтушенка на позивний Кор розпочався у навчальному підрозділі на Черкащині, звідки, як він і добивався, його було направлено до Першої окремої штурмової бригади, що носить ім’я легендарного воїна Да Вінчі. І вже у вересні у складі цього підрозділу він приступив до виконання своїх військових обов’язків безпосередньо на бойових позиціях в районі населеного пункту Курахове.

«Недовгим був бойовий шлях Дмитра: у найгарячішій точці, у найскладніший період, під час відступу опинитися людині без бойового досвіду – дуже важко говорити у цій ситуації про шанси на порятунок. Та, власне, і як саме розвивались події у цей трагічний момент, з’ясувати не вдалось: чи було страчено Дмитра у полоні, чи потрапив до ворога він уже не будучи живим – інформації точної не було. Іноді долітали якісь чутки, але вони не мали підтвердження і протирічили одна одній», – додають у міськраді.

Батьків Дмитра спіткала страшна доля тих родин, діти яких зникли безвісти, і які самотужки почали пошуки, стукаючи у двері до всіх установ та організацій, що могли їм допомогти, вивчаючи кожне прізвище, позначене у списках пошукових сайтів, перебуваючи весь час на межі відчаю та надії. Лише після чергового обміну тілами за результатами ДНК-експертизи тіло солдата Дмитра Євтушенка було ідентифіковане. Так він нарешті потрапив додому.

Вірний син України, стрілець-помічник гранатометника третього штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти першого окремого штурмового полку Євтушенко Дмитро Васильович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Єлизаветівка Мар’їнської міської громади Покровського району Донецької області 20-го жовтня 2024-го року.

У перші дні після бою він вважався зниклим безвісти. Місяці болісного очікування, пошуків, надій і молитов родини завершились страшною звісткою – у січні 2025 року, в результаті обміну тілами, Дмитро був опізнаний за допомогою експертизи ДНК. 

Поховали Дмитра Євтушенка 21 червня 2025 року на центральному цвинтарі «Польок». 

У захисника залишилися батько Василь Васильович, мати Людмила Миколаївна, брат Олександр.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.