Залізничні перевезення мають стати такими ж доступними малому агровиробнику, як автотранспорт

Менш як місяць залишилося до збору перших партій врожаю 2025 року, але ринок досі не має визначеності щодо вартості, термінів та умов логістики для експорту українського зерна впродовж наступного маркетингового сезону. Вміння виробляти гарні врожаї та невміння організовувати їхнє сплановане й ощадливе перевезення залишається ключовою характеристикою України як учасника світового аграрного ринку.

Розвʼязання проблеми можливе за умови, якщо вантажні залізничні перевезення стануть такими ж доступними малому та середньому агровиробнику, як автотранспорт.

Проблема організації транспортування аграрних вантажів — не в інфраструктурі. Україна має розгалужену залізничну мережу, але залізниця працює за застарілими принципами й технологіями: короткострокове планування в ручному режимі та складність організації вантажоперевезень, що змушує малих та середніх агровиробників звертатися до посередників та «сірих схем». Це позбавляє бюджет надходжень, а в перспективі — може позбавити залізницю вантажів.

Системна вада залізничної логістики, яка є головною ланкою транспортування аграрних вантажів на експорт, — це її непередбачуваність. Чи може «Укрзалізниця» сьогодні надати відповідь на елементарні запитання аграріїв? Скажімо, скільки коштуватиме перевезення у жовтні? Наприклад, виробники певної громади планують транспортувати зерно залізничним транспортом — чи може УЗ гарантувати їм, що перевезення буде забезпечено?

На жаль, УЗ не в змозі дати відповіді на ці питання. Саме тому аграрний сектор не може повністю покладатися на УЗ, і для того, щоб мати хоча б умовну впевненість у виконанні перевезення, змушений звертатися до експедиторів, або шукати неформальні гарантії на рівні посадових осіб.