Болгарское поражение Кремля: как агенты РФ блокируют вступление страны в еврозону и почему это важно

Болгарія вдруге за цей рік святкує перемогу.

1 січня країна повноцінно доєдналась до Шенгенської зони, а вже за рік, 1 січня 2026 року, швидше за все, зможе доєднатись і до єврозони.

Згідно з конвергентним звітом, який 4 червня опублікували Європейський центробанк та Єврокомісія, Болгарія виконує всі вимоги щодо економічно-фіскального становища країни для вступу до єврозони вже з початку наступного року.

Наразі залишається отримати рішення з боку Ради ЄС, Європарламенту та Ради ЄС з питань економіки та фінансів (ЕкоФін).

Їхніх відповідей очікують до кінця липня, і попередньо є всі підстави припускати, що вони будуть схвальними.

Втім, цей крок має у Болгарії потужних противників.

Причому проти поглиблення європейської інтеграції, часто пояснюючи це необхідністю захисту національного суверенітету, виступають насамперед проросійські сили.

Їхній інтерес дуже простий – економічний поштовх, який має надати Болгарії вступ до єврозони, може повністю змінити електоральні розклади, причому – не на користь "друзів РФ".

І тим самим суттєво ослабити м’яку силу РФ у регіоні.

А разом із тим вступ до єврозони сприймається як ще один крок до повної інтеграції Болгарії в європейські структури, після чого "ціна" виходу країни з ЄС зросте до таких масштабів, що унеможливить навіть дискусії на цю тему.

І нарешті, вступ до єврозони посилить вплив Європейського центробанку на політику уряду, істотно зменшуючи можливості для популізму.

Тож не дивно, що проросійські сили, включно з президентом Руменом Радевим, до останнього намагаються заблокувати цей вступ.

Президент Радев навіть намагався внести до парламенту ініціативу проведення загальнонаціонального референдуму, щоб питання вступу до єврозони вирішували пересічні громадяни.

Цей крок сам по собі вважався неконституційним, бо Болгарія взяла зобов’язання приєднатися до єврозони, ще коли вступила до ЄС, до того ж такий референдум міг дестабілізувати політичну ситуацію в країні й зачинити "вікно можливостей" для Болгарії.

Втім, ще на етапі рішення спікера парламенту голові держави відмовили в його ініціативі.

А це означає, що "проросійській Болгарії" було завдано дуже потужного удару.

Проте вже за місяць, коли шлях Болгарії до єврозони стане незворотним, крихка єдність коаліції болгарських партій може дати тріщину.

Тим самим давши шанс "друзям Путіна" на реванш.

Єврозона об’єднує опонентів.

Ідея поглиблення євроінтеграції стала тим фактором, який дозволив об'єднати більшість болгарських партій.

У тому числі – традиційних ідеологічних суперників.

Зокрема, опозиційна євроатлантична партія "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія" (ПП-ДБ) до цього моменту мала негласну домовленість з урядом: не робити різких кроків та не блокувати частину урядових ініціатив доти, поки шлях інтеграції до єврозони не буде зафіксовано.

Наразі ПП-ДБ відтермінували опозиційну діяльність до 9 липня, коли вже пройдуть голосування в Європарламенті та Раді ЄС щодо вступу Болгарії до єврозони.

В партії це пояснюють незворотністю процесу євроінтеграції після цих голосувань, а тим часом ПП-ДБ збиратиме інформацію та вестиме перемовини з іншими політичними силами про можливість вотуму недовіри уряду.

Проте – і це принципово –.

у прозахідній опозиції воліють діяти так, щоб не поставити під сумнів євроінтеграційний успіх Софії.

Набагато складнішою вийшла ситуація в уряді Росена Желязкова, адже до коаліції належать далеко не лише прозахідні сили.

Підтримка вступу до єврозони стала неабияким викликом для партії соціалістів (БСП), яка має історично проросійський електорат.

Попри це у підтримці руху до єврозони їм неодноразово доводилось іти проти позицій ідеологічно споріднених представників партії "Відродження" та президента Румена Радева (який до того ж свого часу був висуванцем БСП на президентських виборах).

На двох стільцях до останнього намагалася всидіти популістична партія "Є такий народ" (ІТН) співака та шоумена Славі Трифонова.

Вони підтримували ініціативу президента та проросійських сил провести референдум щодо зміни національної валюти на євро, паралельно з цим залишаючись в урядовій коаліції та підтримуючи вступ країни до єврозони.

Зрештою, Трифонов назвав рішення Європейського центробанку та Єврокомісії "беззаперечним успіхом", який покращить життя Болгарії та її громадян.

"Битва за лев".

Натомість опонентами приєднання до єврозони стали виключно проросійські партії, які зробили ставку на "збереженні болгарського лева".

Спочатку це був форум 16 травня під назвою "Битва за лев – остання битва Болгарії", де проросійські політичні діячі намагалися переконати свою аудиторію в невідворотно жахливих наслідках переходу на євро (підвищення цін, інфляція, бідність).

Далі, 31 травня, відбулися масові протести, які зібрали близько 100 тисяч протестувальників (що втричі менше, ніж кількість виборців "Відродження" – ключової проросійської партії Болгарії).

4 червня депутати "Відродження" намагалися зірвати засідання парламенту та навіть влаштували бійку.

Відомий своїми плювками у колег по парламенту Цончо Ганев напав на депутата ПП-ДБ Явора Божанкова, штовхаючи депутата посеред зали.

За результатами засідання лідер партії ДПС Делян Пеєвський заявив, що "Відродження" несе загрозу стабільності та безпеці парламенту, через що Народні збори мають негайно проголосувати за зняття недоторканності з чотирьох депутатів, які ще в лютому брали участь у погромах будівлі представництва Єврокомісії в Софії з використанням "коктейлів Молотова".

Це питання було винесене на голосування 5 червня.

Щоправда, дивним чином за проголосували тільки депутати ПП-ДБ, ДПС та частка соціалістів.

Натомість депутати коаліційних партій ГЕРБ та ІТН, а також опозиційної партії АПС утримались від голосування.

Пізніше того ж дня Пеєвський подав до прокуратури заяву проти очільника "Відродження" Костадина Костадинова, якому інкримінують погрози, заклики до насильства, агресивна мова ворожнечі.

Паралельно ПП-ДБ подала вимогу про звільнення Цончо Ганева з посади заступника спікера через його напад на Явора Божанкова.

Цю пропозицію вже зараз підтримали в ІТН.

Втім, коли стало очевидно, що шлях Болгарії до єврозони зупинити не вдасться, стався перелом і серед багатьох болгарських політиків.

Зокрема, партію "Відродження" та її очільника Костадина Костадинова несподівано почав критикувати лідер популістської партії "Велич" Івелін Михайлов.

А згодом до нього також доєднався й Радостин Васильєв – голова іншої популістської партії "МЕЧ".

Це виглядає досить дивно, адже донедавна "МЕЧ" та "Велич" були союзниками "Відродження" та спільно ініціювали вотуми недовіри урядові.

Проте такий розворот має свої пояснення.

Погані часи для "друзів Путіна".

На тлі фактично провалених мітингів та пропаганди проросійських сил і практичної незворотності вступу до єврозони Болгарія зараз переживає період антиросійських настроїв.

А це означає потребу покращувати зв’язки з Брюсселем.

І особливо це актуально для вчорашніх євроскептиків, зокрема для Деляна Пеєвського, який "гупнув дверима", коли покидав "Альянс лібералів і демократів за Європу".

А найкращим приводом для відновлення контактів є атаки на партію "Відродження", яка єдина в Болгарії має підписану угоду про співпрацю з "Єдиною Росією".

Інша причина, яка не виключає попередню:.

партія "Відродження" дедалі більше почала асоціюватися з президентом Радевим.

Особливо на тлі організованих партією протестів проти євро, які офіційно підтримував президент.

Практично всі політичні діячі Болгарії очікують, що після закінчення своєї каденції Румен Радев створить власну політичну партію, яка розраховуватиме на голоси проросійського електорату.

Враховуючи, що президент стабільно перебуває на найвищих позиціях рейтингу довіри серед політиків Болгарії, така партія може претендувати на успіх, а "Відродження" вже зараз розглядають як умовного сателіта Радева.

З іншого боку, ситуація, що склалася, якоюсь мірою пояснює стриману позицію ГЕРБ у голосуваннях проти "Відродження".

Лідер цієї партії та експрем'єр Бойко Борисов разом із ситуативними союзниками легко міг би позбутися "Відродження".

Проте йому партія Костадинова потрібна як громовідвід та "більше зло", з яким ГЕРБ може боротися для зовнішнього глядача з ЄС і прикривати цією боротьбою альянс з Деляном Пеєвським.

До того ж саме ця боротьба з "Відродженням" може стати новим об’єднавчим чинником для збереження крихкого балансу сил у слабкій і різнорідній коаліції.

* * * * *.

Можна з певністю казати, що до 9 липня уряд Болгарії збережеться у нинішньому складі.

Гарантією цього є небажання ставити під загрозу вступ до єврозони.

Проте його крихкість лишається беззаперечною, та у будь-який момент ця конструкція може розпастися.

Зокрема, один із лідерів опозиційної ПП-ДБ Кирил Петков закликає якнайшвидше ставити на голосування вотум недовіри уряду.

Він переконаний, що в ситуації, коли країною фактично керує одіозний олігарх та корупціонер Делян Пеєвський, відсутність кроків опозиції після оприлюднення конвергентного звіту позначатиме мовчазну згоду на такий стан справ.

Наразі в опозиції немає голосів для повалення уряду.

І сумнівно, що цю ініціативу підтримає якась із партій коаліції.

Тож хоча політична криза у Болгарії триватиме і далі, проте болгарські політики довели, що здатні на час забувати про розбіжності, коли на кону стоїть щось дійсно важливе для країни.

Не виключено, що цей досвід запросить вихід країни з нинішньої кризи.

Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",.

Володимир-Назарій Гавріш, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".